Чи достатньо коштів у бюджеті для реформування медицини?
Навколо нього завжди відбувається багато публічних політичних спекуляцій. Щоб розвіяти міфи, спростувати популістичні заяви та спробувати дати чіткі об’єктивні оцінки, громадськість (РПР, ЕЙДОС, УКМЦ) розпочали серію публічних дискусій щодо ефективності витрачання бюджетних коштів на реформи. Першою темою обговорення стали реформи у медицині.
Так, з 2017 року Міністерство охорони здоров’я планує запустити реформу, першою ластівкою якої стане так званий проект «Гроші йдуть за пацієнтом».
Така система покликана гроші, що виділяються «на всіх без розбору», перенаправити на конкретні лікарні та лікарів, що надають якісні послуги і до яких хочуть ходити громадяни. Це дозволить більш ефективно використовувати бюджетні гроші та підвищить рівень медицини.
Всі ми добре знаємо, що безкоштовної медицини в Україні не існує. Завжди, коли будь-хто, від малого до великого іде у поліклініку чи лікарню, у нього у гіршому випадку вимагають хабар, у кращому – пропонують «заплатити у фонд закладу» чи купити ліки за власний кошт. Проте, у лікарень нема ні програм, ні протоколів догляду за пацієнтами. Вас можуть лікувати від однієї хвороби впродовж років, а потім випадково виявиться, що вам поставили неправильний діагноз. Або просто лікар не зацікавлений вас «відпускати», адже кожен хворий пацієнт приносить йому сотні гривень додаткового заробітку. Але чи нормально це?
Що робити, якщо лікар не може забезпечити ефективного лікування? Якщо число хворих пацієнтів не лише не зменшує, але і збільшується у геометричній прогресії, то можливо варто задуматися, чи дійсно цей лікар є фахівцем свої справи? Чи дійсно він заслуговує на кошти, які виділяються на нього бюджетом? Можливо краще віддати ці гроші тому професіоналу, який завжди долікує пацієнта і зробить усе можливе, аби тому як можна менше доводилося у майбутньому звертатися у лікарняні заклади?
Можна скільки завгодно збільшувати видатки із бюджету у сферу медицини, проте, без якісної зміни системи, вони лише поглиблюватимуть ту проблему, яка існує нині. Так зарплати за безвідповідальність лікаря стануть оплачуватися вище, а кількість хворих не зменшуватиметься. Гроші проїдатимуться, а ефекту українці ніякого не відчуватимуть.
Наразі, у Міністерстві фінансів зазначають, що гроші на цю реформу є. І поки що скорочувати видатки вони не збираються. Ба, навіть навпаки, у разі потреби і якісного втілення реформи, їх можуть збільшувати. Головне, щоб витрачалися вони ефективно. Зокрема, на сьогодні, профільний комітет уже просить у Мінфіна більше 100 млн. гривень. Але ми не можемо і далі викидати кошти у прірву. Нам конче треба переформувати виплати. Давати їх на комплексні програми, а не на якісь ефемерні інститути, що немов п’явки висмоктують останні кошти з і так неідеального бюджету. Бо поки ми є країною, яка воює, нам є куди дівати «зайві» гроші.
Віктор Таран
реклама