Постанова Верховної Ради України

Постанова Верховної Ради України

Укрінформ
Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення"

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення"(додаються).

2. Кабінету Міністрів України в строки до 1 січня 2017 року та до 1 січня 2018 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Апарату Верховної Ради України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти забезпечити в установленому порядку видання збірника матеріалів парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення".

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Голова Верховної Ради України

А.ПАРУБІЙ

м. К и ї в 

7 вересня 2016 року 

№ 1493-VIII

СХВАЛЕНО 

Постановою Верховної Ради України 

від 7 вересня 2016 року № 1493-VIII

РЕКОМЕНДАЦІЇ 

парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення"

Учасники парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення", що відбулися 1 червня 2016 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 30 березня 2016 року № 1055-VIII "Про проведення парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення", розглянувши питання щодо сучасного стану та перспектив розвитку професійної освіти в Україні, відзначають таке.

На сьогодні велику роль у забезпеченні ринку праці кваліфікованими кадрами відіграють професійно-технічна освіта та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації.

В умовах ринкової економіки, інформаційно-технологічного розвитку функції профтехосвіти значно розширюються, відбувається її трансформація в професійну освіту, що відповідає світовим тенденціям неперервної професійної освіти - освіти впродовж життя. Перспективи розвитку цієї галузі визначаються пріоритетними напрямами соціально-економічного поступу України, утвердженням національної системи освіти як головного чинника економічного й духовного розвитку Українського народу, необхідністю адаптації до демократичних і ринкових перетворень у суспільстві, що зумовлено входженням у європейський і світовий освітній та інформаційний простір.

Ринок праці є невід’ємною складовою загальноекономічного ринкового механізму. Він характеризується як одне з найбільш складних соціально-економічних явищ суспільства, в якому відбиваються всі сторони його життєдіяльності, проявляється вся різноманітність його інтересів і протиріч. Тому процес його функціонування постійно знаходиться в полі зору держави, оскільки відтворення такого товару, як робоча сила, - це відтворення трудових ресурсів і продуктивних сил суспільства в цілому.

Професійна освіта має бути безпосередньо пов’язана з потребами економіки держави, а її якість відповідати сучасним вимогам, адже у ринкових умовах виробництва втриматися на робочому місці зможуть лише висококваліфіковані працівники, які досконало володіють сучасною професією, можуть швидко змінювати спеціалізацію, що може стати певним гарантом їх зайнятості.

Сучасний ринок праці потребує освіченого працівника, який отримав підготовку за кількома суміжними напрямами освіти, відвідує тренінги та курси підвищення кваліфікації.

Світова тенденція неперервної професійної освіти (освіти впродовж життя) зумовлює необхідність цілісного розв’язання проблем розвитку трудового потенціалу, його професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, щоб дати людині належні знання, вміння та компетентності для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається.

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що провадять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, підприємств, установ, організацій та органів управління ними, які здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Складовою системи професійної освіти також є професійне навчання робітничих кадрів безпосередньо на виробництві. На сьогодні на виробництві, де застосовується близько 8 тисяч професій, проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації понад 500 тисяч працівників.

Підготовка кадрів у професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за 400 робітничими професіями.

У цілому підготовку робітничих кадрів для всіх галузей економіки здійснюють 817 державних професійно-технічних навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, з них: 372 - професійні ліцеї; 166 - вищі професійні училища; 95 - професійно-технічні училища; 67 - центри професійно-технічної освіти; 65 - навчальні центри при кримінально-виконавчих установах закритого типу; 3 - професійні коледжі; 49 - професійно-технічні училища, що є структурними підрозділами вищих навчальних закладів, та навчальні заклади інших типів, що надають професійно-технічну освіту.

Станом на 1 січня 2016 року в професійно-технічних навчальних закладах, що підпорядковані Міністерству освіти і науки України, навчається 303,1 тисячі осіб, з них на базі базової загальної середньої освіти - 195,8 тисячі осіб, на базі повної загальної середньої освіти - 90,9 тисячі осіб, на базі незавершеної базової загальної середньої освіти - 2,4 тисячі осіб, а також слухачів - 14 тисяч осіб.

Професійно-технічні навчальні заклади виконують важливу соціальну функцію: майже 30 відсотків контингенту професійно-технічних навчальних закладів - це учні з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; мають одного з батьків; з неблагополучних сімей; з малозабезпечених сімей; з фізичними та/або розумовими вадами.

У 2014-2015 навчальному році в професійно-технічних навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, підготовлено 165,5 тисячі кваліфікованих робітників. Усього працевлаштовано 146,9 тисячі осіб, що становить 88,8 відсотка від загального випуску, а саме: працевлаштовані за отриманою професією 130,9 тисячі осіб (79,1 відсотка); 14,8 тисячі осіб продовжують навчання у навчальних закладах (8,9 відсотка); 1,2 тисячі осіб призвані на військову службу (0,7 відсотка).

Випуск учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становив 5,7 тисячі осіб. З них працевлаштовані за професією 4,5 тисячі осіб (78,9 відсотка від загального випуску дітей-сиріт).

У 2014-2015 навчальному році завершили навчання 1,8 тисячі осіб з фізичними та/або розумовими вадами, з них працевлаштовані за професією 1,3 тисячі осіб (71,7 відсотка).

Навчальний процес у професійно-технічних навчальних закладах забезпечує 39,5 тисячі педагогічних працівників, з них 17,8 тисячі майстрів виробничого навчання та 14 тисяч викладачів. Середня забезпеченість педагогічними кадрами становить 87 відсотків.

Особливої актуальності набуває питання підготовки з професій, які відповідають вимогам високотехнологічного сучасного виробництва і запитам роботодавців та здобуття яких може забезпечити мобільність і конкурентоспроможність випускників на ринку праці, із декількома спеціалізаціями. Профтехосвітянами розроблені кваліфікаційні характеристики та державні стандарти професійно-технічної освіти на сучасні професії, які поєднують у собі дві і більше монопрофесій. Як приклад, "Опоряджувальник будівельний" об’єднує професії лицювальника, плиточника, маляра і штукатура.

Створена укрупнена професія "Майстер готельного обслуговування" має такі професійні складові: консьєрж готельного комплексу, портьє, стюард (готелі та інші місця розміщення), черговий по поверху (готелю, кемпінгу, пансіонату), оператор з диспетчерського обслуговування ліфтів. "Майстер ресторанного обслуговування" об’єднує в собі професії офіціанта, бармена, буфетника, готувача коктейлів, готувача напоїв.

До тісної співпраці щодо розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти залучаються представники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, методисти, викладачі, майстри виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів, науковці та фахівці підприємств - замовників робітничих кадрів, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні та організації роботодавців.

На сьогодні впроваджено в навчально-виробничий процес 29 державних стандартів професійно-технічної освіти, розроблених на основі компетентнісного підходу.

Розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти триває. До кінця 2016 року заплановано затвердити 30 державних стандартів професійно-технічної освіти.

Однією з умов економічного зростання країни є підготовка виробничого персоналу з високим рівнем професійної компетентності. Сучасна система професійно-технічної освіти потребує випереджувального підходу, постійного оновлення змісту освіти відповідно до соціально-економічних умов розвитку виробництва. Ефективність цих змін залежить від своєчасного вивчення попиту на нові компетентності кваліфікованих робітників на ринку праці, інноваційного організаційно-методичного забезпечення професійної підготовки кваліфікованих робітників, ефективної взаємодії виробництва та навчальних закладів. Це зумовлює потребу в модернізації професійної підготовки кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти, що дасть можливість визначити відповідні компетентності майбутніх робітників, а це в свою чергу наблизить підготовку кваліфікованих робітничих кадрів до потреб ринку праці.

Матеріально-технічна база професійно-технічних навчальних закладів протягом останніх років практично не оновлюється, організація навчально-виробничого процесу ускладнюється нестачею сучасних майстерень, застарілим обладнанням.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" Кабінет Міністрів України має забезпечити передачу з державної власності у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій.

Виконання вищезазначеного завдання у свою чергу пов’язано із здійсненням комплексу заходів, передбачених Законом України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон).

Перш за все відповідно до частини другої статті 2 зазначеного Закону не можуть бути об’єктами передачі з державної у комунальну власність, зокрема, об’єкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку (крім об’єктів житлового фонду та гуртожитків, нерухомого військового майна, яке вивільняється у процесі реформування Збройних Сил України).

Отже, на сьогодні включення об’єктів, право власності на які не зареєстровано за державою, до проекту відповідного акта Уряду України про передачу професійно-технічних навчальних закладів з державної у комунальну власність є неприпустимим, оскільки порушує вищезазначену норму Закону.

Крім того, відсутність зареєстрованого в установленому порядку права власності на нерухоме майно на сьогодні унеможливлює подання Міністерством освіти і науки України до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики пропозицій щодо передачі професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність, оскільки частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що разом з такими пропозиціями має бути наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об’єктів, права на які підлягають державній реєстрації.

Викликає занепокоєння позиція Кабінету Міністрів України щодо передачі професійно-технічних навчальних закладів у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст (тобто на рівень обласних рад). Разом з тим більшість міських рад міст обласного підпорядкування заперечують щодо можливості спрямування власних доходів на підготовку робітничих кадрів та утримання професійно-технічних навчальних закладів, та й обласні бюджети не спроможні забезпечити фінансування усієї мережі.

Водночас потрібно визнати, що державна політика щодо створення та розвитку кваліфікованого кадрового потенціалу країни потребує суттєвого вдосконалення. Для вироблення плану дій задля вирішення проблем, що накопичувалися десятиліттями, потрібне їх визнання в суспільстві і владних структурах, усвідомлення цих проблем, а не намагання їх ігнорувати чи оминути різними способами.

На підставі аналізу інформаційних матеріалів і з урахуванням виступів учасників парламентських слухань можна констатувати, що сьогодні професійно-технічна освіта України перебуває в критичному стані.

Зокрема, впродовж двох останніх десятиріч професійно-технічна освіта поступово зазнавала скорочення щодо кількості навчальних закладів, їх контингенту за фактичної відсутності фінансування програм розвитку.

Видатки на професійно-технічну освіту становили від 6,2 до 5,4 відсотка (з 2010 по 2015 роки) усіх видатків на освітню галузь, що демонструє в цілому зневажливе ставлення виконавчих органів влади до підготовки робітничих кадрів.

Фактична передача Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів на місцеві бюджети без аналізу і врахування думки фахівців спричинила системну кризу галузі.

Необхідно наголосити, що крім професійної освіти, професійно-технічні навчальні заклади та коледжі і технікуми традиційно забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти. За даними Державної служби статистики України, кількість випускників 9-х класів загальноосвітніх шкіл, що продовжували навчання у професійно-технічних навчальних закладах у 2010 році, становила 100548 осіб (18,7 відсотка випускників) та знизилася у 2015 році до 57054 (17,0 відсотка випускників), у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації здобували повну загальну середню освіту в 2010 році - 108055 випускників 9-х класів (20,1 відсотка випускників), а в 2014 році - 70125 (20,8 відсотка випускників). Ця тенденція вказує на стабільну зацікавленість у молоді здобувати загальну середню освіту одночасно із здобуттям професії, спеціальності.

Проте, не враховуючи цю тенденцію, деякі прийняті закони України, а саме: "Про вищу освіту" та "Про Державний бюджет України на 2016 рік", ставлять під загрозу вибір даної освітньої траєкторії, так як підготовка молодших бакалаврів і бакалаврів, яку будуть здійснювати технікуми і коледжі у разі переходу до системи вищих навчальних закладів, передбачає надання вищої освіти на базі повної загальної середньої освіти. При цьому коледжі та технікуми втрачають напрацьовані роками традиції ступеневої освіти на базі 9-го класу. Ще більша загроза виникла у професійно-технічних навчальних закладів - низка органів місцевої влади відмовляються фінансувати здобуття загальної середньої освіти в цих закладах, оскільки освітня субвенція як державна гарантія направляється тільки в загальноосвітні навчальні заклади. Ще одна реальна проблема - відмова місцевих органів влади фінансувати навчання учнів з інших регіонів і населених пунктів, що суперечить нормативно-правовим вимогам та не дає можливості молоді обирати місце навчання, професію та навчальний заклад.

Таким чином, оголошуючи реформування освіти, органи виконавчої влади будують свою політику не на збереженні і удосконаленні позитивного досвіду, що відповідає запитам суспільства, пошуку вирішення проблем і виправлення недоліків окремих елементів системи підготовки кваліфікованих кадрів, а руйнують всю систему, без виробленої стратегії, не спираючись на фундамент, напрацювання.

Разом з тим збільшується диспропорція між кількістю осіб, які здобувають робітничі професії та отримують вищу освіту: кількість учнів, слухачів, які навчалися у професійно-технічних навчальних закладах, у показниках на 10 тисяч населення зменшилася з 96 осіб у 2010 році до 71 особи - у 2015 році. Співвідношення кількості студентів вищих навчальних закладів до учнів професійно-технічних навчальних закладів становило у 2015 році - 5,3.

Цей факт демонструє ключову проблему, спонукає з’ясувати причини виникнення економічно необґрунтованої диспропорції, яка сьогодні дає підстави говорити, що Україна в перспективі втрачає потенціал кваліфікованих робітничих кадрів.

Підтвердженням цього є показники ринку праці. За останні роки питома вага випускників закладів освіти в загалі офіційно зареєстрованих безробітних сягає майже 20 відсотків. Третина з них - це випускники професійно-технічних навчальних закладів, тобто має місце наявне "перевиробництво" кадрів з боку вищих навчальних закладів. Слід також зазначити, що попит на офіційному ринку праці за останнє десятиріччя демонструє стабільну затребуваність (62,0-68,0 відсотка) саме кваліфікованих робітників.

На сьогодні в Україні мережа вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації (коледжів, технікумів і училищ) налічує 742 заклади, з них 418 самостійних (175 - державної форми власності, 179 - комунальної форми власності та 64 - приватної форми власності), 324 структурних підрозділи університетів і академій.

У підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України знаходиться 175 вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації. У тому числі 51,3 відсотка цих навчальних закладів готують фахівців для виробничих галузей; 16 відсотків - для роботи у галузях економіки, комерції та підприємництва; 8,8 відсотка - транспорту; 6,2 відсотка - культури і мистецтва; 5,6 відсотка - будівництва та архітектури; 4,9 відсотка - освіти; 7,2 відсотка - інших галузей.

Протягом своєї історії існування технікуми (натепер вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації) мали статус окремої ланки освіти. У 1958 році був прийнятий закон про укріплення зв’язків школи з життям і про подальший розвиток системи народної освіти в СРСР. Цим законом технікуми (та прирівняні до них училища) були віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю. Здобуття технічних спеціальностей передбачало обов’язкове набуття робітничої професії.

Законами України "Про освіту" (з 1991 року), "Про вищу освіту" (з 2002 року) віднесено технікуми (та прирівняні до них училища) до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, а спроможним до надання освітніх послуг вищого рівня надано право присвоювати випускникам кваліфікацію бакалавра (коледжі - вищі навчальні заклади II рівня акредитації).

Підняття статусу коледжів та технікумів до рівня вищої освіти позитивно вплинуло на якість навчально-методичної бази, кадрового складу та освітніх послуг цих навчальних закладів.

Разом з тим упродовж останніх двох десятиріч не здійснювалася системна науково-методична підтримка діяльності вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, їм не приділялося належної уваги порівняно з вищими навчальними закладами III-IV рівнів акредитації.

Науково-методичне управління було розпорошене, оскільки воно здійснювалося через галузеві методичні кабінети профільних міністерств, яким підпорядковувалися технікуми і коледжі.

Протягом останніх років здійснювалась поетапна передача відомчих вищих навчальних закладів у підпорядкування Міністерства освіти і науки України.

Водночас Міністерством освіти і науки України у 2015 році неодноразово зазначалося, що кількість вищих навчальних закладів у результаті впровадження Закону України "Про вищу освіту" зменшилася до 317. Зазначений Закон відокремив університетську освіту від тієї, що надається у коледжах і технікумах.

Разом з тим детального аналізу сфери освіти не було здійснено, а також не було враховано альтернативних експертних думок щодо визначення ролі і статусу вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

Процес ускладнився відсутністю нормативно-правової бази, яка забезпечувала б імплементацію Закону України "Про вищу освіту".

Необдумане реформування цієї ланки освіти викликало значний негативний резонанс в освітянському середовищі.

Зважаючи на викладене, учасники парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення" визнають роботу щодо розвитку і модернізації системи професійно-технічної освіти та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації в Україні такою, що потребує суттєвого вдосконалення та перегляду в бік урахування інтересів молоді, ринку праці, економіки та суспільства в цілому, та   р е к о м е н д у ю т ь:

1. Верховній Раді України:

забезпечити розгляд та прийняття законів України:

"Про освіту", де має бути передбачено для вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації окремий складник системи освіти - "вища професійна освіта", що регулюється спеціальним законом та передбачає окрему статтю;

"Про професійну освіту";

"Про вищу професійну освіту";

2) при прийнятті нових законів забезпечити:

- відновлення з 1 жовтня 2016 року фінансування професійно-технічної освіти з Державного бюджету України, у тому числі шляхом:

надання освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття повної загальної середньої освіти у професійно-технічних навчальних закладах;

державного замовлення на здобуття професійно-технічної освіти за професіями, спеціальностями з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у кадрах на ринку праці, соціальних і культурних потреб, за рахунок субвенції з державного бюджету;

- запровадження з 2020 року освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття студентами вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації повної загальної середньої освіти;

- збереження державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації;

- функціонування технікумів і коледжів у системі вищої освіти до прийняття закону України про вищу професійну освіту;

- пільгові умови оподаткування для роботодавців шляхом віднесення коштів, спрямованих на професійну підготовку кадрів у системі професійно-технічної освіти, на валові витрати, а також зменшення частини податку на прибуток у разі їх фінансових витрат на зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів, інші економічні методи стимулювання.

2. Кабінету Міністрів України:

1) забезпечити збір та оброблення статистичної інформації про стан ринку праці в обсягах, достатніх для прогнозування потреби у кадрах за професіями і спеціальностями;

2) розробити стратегічні напрями розвитку професійної освіти на національному і регіональному рівнях, враховуючи рекомендації Парламентської асамблеї Ради Європи, які містяться в Резолюції 2012 (2014) "Про підвищення статусу професійної освіти і навчання" від 30 вересня 2014 року;

3) забезпечити виконання положень статті 53 Конституції України щодо виконання державних гарантій стосовно доступності і безоплатності професійно-технічної освіти для громадян України;

4) сприяти забезпеченню рівного доступу до професійної освіти всім групам населення, зокрема представникам найменш конкурентоспроможних верств (наприклад безробітним, молоді, жінкам з дітьми, людям з обмеженими можливостями);

5) запровадити профорієнтаційне тестування школярів для надання їм допомоги щодо оптимального вибору напряму професійної діяльності;

6) розробити заходи з популяризації робітничих професій із широким залученням засобів масової інформації, теле-, кіно-, радіокомпаній для інформованості громадськості щодо ролі та переваг професійної освіти, зокрема стосовно можливостей подальшого працевлаштування, а також для підвищення престижності робітничих професій, в тому числі з метою нівелювання створеного негативного іміджу та дискредитації професійно-технічної освіти, що мали місце внаслідок невиважених і непідготовлених дій щодо передачі державних професійно-технічних навчальних закладів на фінансування з місцевих бюджетів. Забезпечити умови для свідомого вибору молоддю освітніх траєкторій, що забезпечують місце роботи та відповідають потребам економіки держави;

7) підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України законопроекти: про вищу професійну освіту, про внесення змін до прикінцевих положень Закону України "Про вищу освіту" щодо перебування технікумів і коледжів у системі вищої освіти до прийняття закону України про вищу професійну освіту;

8) розробити проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів для:

забезпечення механізму фінансування професійно-технічної освіти з різних рівнів державного бюджету з 2017 року;

запровадження з 2020 року освітньої субвенції з державного бюджету на здобуття студентами вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації повної загальної середньої освіти;

збереження державного замовлення на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації;

перерозподілу функцій з управління професійно-технічними навчальними закладами між центральним і регіональним рівнем з метою делегування оперативного управління місцевим органам влади;

забезпечення пільгових умов оподаткування для роботодавців шляхом віднесення коштів, спрямованих на професійну підготовку кадрів у системі професійно-технічної освіти, на валові витрати, а також зменшення частини податку на прибуток у разі їх фінансових витрат на зміцнення навчально-матеріальної бази професійно-технічних навчальних закладів, інших економічних методів стимулювання;

встановлення системи оплати праці педагогічних працівників закладів професійної освіти з урахуванням особистого внеску педагога, викладання на певному освітньому рівні, наповнюваності груп, інших стимулюючих показників з метою підвищення престижності педагогічної діяльності та стимулювання підвищення її якості;

9) призупинити передачу майна державних професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність;

10) розробити спрощений механізм оформлення і переоформлення документів на право власності на майно та володіння земельними ділянками для державних професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, а також передбачити видатки в Державному бюджеті України для здійснення таких процедур;

11) розробити сучасну методику прогнозування потреб економіки у кваліфікованих кадрах, покращити інформаційне забезпечення прогнозування, визначити відповідальний орган за прогнозування середньо- та довгострокових потреб економіки у кваліфікованих кадрах за професіями і кваліфікаціями, доручивши йому спільно з відповідними науковими установами здійснювати середньострокове прогнозування потреб у структурі і обсягах професійної підготовки в розрізі регіонів України з метою його використання під час формування замовлень на підготовку кадрів закладам освіти;

12) здійснити заходи з утворення на регіональному рівні колегіальних органів із залученням об’єднань організацій роботодавців і профспілок відповідного рівня, органів місцевої влади, громадських організацій з метою координації розвитку професійно-технічної освіти на місцевому рівні;

13) після прийняття законів України про освіту, про професійну освіту здійснити заходи щодо впровадження положень нового законодавства у сферу професійної освіти, в тому числі шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, зокрема таких, як: положення про нові типи навчальних закладів та їх відокремлені структурні підрозділи, про гуртожиток закладу професійної освіти, про присвоєння та/або підтвердження кваліфікації, про наставництво, про базове підприємство та інші;

14) розробити рекомендації щодо порядку та механізму багатоканального фінансування підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах;

15) забезпечити фінансування професійно-технічної освіти у 2016 році в повному обсязі на рівні планових показників 2016 року;

16) розробити порядок підтвердження кваліфікації з отриманням документа державного зразка про професійну освіту випускникам навчальних закладів, розташованих на тимчасово не підконтрольній державній владі території;

17) при підготовці проекту закону України про Державний бюджет України на 2017 рік передбачити:

фінансування підготовки кваліфікованих кадрів у професійно-технічних навчальних закладах з Державного бюджету України, запровадження механізму застосування багатоканального фінансування;

фінансування вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації за окремою бюджетною програмою 2201150 "Підготовка кадрів вищими навчальними закладами I-II рівнів акредитації та забезпечення діяльності їх баз практики";

18) визначити, затвердити та періодично переглядати перелік професій, спеціальностей для задоволення пріоритетних потреб/інтересів економіки країни з урахуванням середньострокового прогнозу потреби у кадрах на ринку праці, соціальних і культурних потреб з метою розроблення механізму стимулювання їх підготовки;

19) удосконалити та переглянути форми державної статистики у сфері професійної освіти з метою актуалізації в ній термінології, відомостей, інформації, необхідних для прийняття сучасних управлінських рішень;

20) доручити Міністерству соціальної політики України спільно з Міністерством освіти і науки України, Національною академією педагогічних наук України, галузевими академіями наук України, соціальними партнерами національного та галузевого рівнів організувати роботу з розроблення та затвердження професійних стандартів на сучасні затребувані професії як основи для оновлення змісту професійної освіти;

21) створити законодавчу базу для функціонування національної системи кваліфікацій та національного агентства кваліфікацій, сприяти формуванню в країні галузевих рад;

22) сприяти фінансово-господарській самостійності закладів професійної освіти, в тому числі через унормування та мінімізацію перевірок контролюючих органів.

3. Міністерству освіти і науки України:

1) розробити проекти ліцензійних умов надання освітніх послуг на рівні вищої професійної освіти та професійної освіти;

2) внести зміни до Порядку призначення і виплати стипендій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2004 року № 882, визначивши порядок призначення стипендії здобувачам професійної освіти залежно від навчальних досягнень;

3) продовжити роботу з оновлення змісту професійно-технічної освіти, впровадження в навчальний процес інноваційних технологій навчання із застосуванням сучасних матеріалів і нових технологій виробництва, розроблення на основі компетентнісного підходу освітніх державних стандартів з конкретних професій і спеціальностей;

4) розробити проект положення про навчальне господарство закладу професійної освіти, що здійснює підготовку кваліфікованих кадрів для сільського господарства, визначивши в ньому, зокрема, обсяги площ земель сільськогосподарського призначення, що використовуються в навчальних цілях, і порядок використання земель сільськогосподарського призначення, які не задіяні у навчальному процесі;

5) спільно із Міністерством соціальної політики України, соціальними партнерами національного та галузевого рівнів переглянути та удосконалити нормативне забезпечення навчання кваліфікованих кадрів на виробництві;

6) удосконалити співпрацю із соціальними партнерами шляхом налагодження конструктивного, взаємовигідного партнерства між професійно-технічними навчальними закладами, вищими навчальними закладами I-II рівнів акредитації, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, роботодавцями та їх об’єднаннями, науковцями, громадськими організаціями;

7) продовжити роботу щодо запровадження міжнародного досвіду при розробленні законодавчих актів у сфері освіти шляхом реалізації відповідних міжнародних проектів;

8) забезпечити підвищення якісного складу педагогічних працівників шляхом розроблення і впровадження заходів щодо створення умов для підвищення кваліфікації, стажування тощо;

9) у структурі Міністерства освіти і науки України створити підрозділ, до повноважень якого буде віднесене регулювання діяльності закладів вищої професійної освіти;

10) здійснити заходи з відновлення та/або формування навчально-виробничої бази закладів професійної освіти, передбачивши в бюджетній програмі видатки розвитку;

11) сприяти та заохочувати виконання програм практичного навчання закладів професійної освіти, які передбачають виготовлення продукції, надання послуг, розробивши та затвердивши відповідні нормативно-правові акти у фінансовій і податковій сферах;

12) сприяти запровадженню закладами професійної освіти власної символіки, атрибутики та передбачити у пропозиціях до проектів законів України про Державний бюджет України на 2017 та наступні роки виділення коштів на придбання форменого одягу;

13) забезпечити розвиток ефективної мережі професійно-технічних навчальних закладів на підставі державних і регіональних планів розвитку професійно-технічної освіти та розробити критерії ефективності мережі цих навчальних закладів;

14) сприяти залученню інвестицій, міжнародних проектів і грантів у розвиток професійно-технічної освіти, упровадженню інноваційних виробничих технологій.

4. Національній академії педагогічних наук України:

1) створити науковий підрозділ з науково-методичного супроводу освітньої діяльності вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.

5. Місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування:

1) зміцнювати матеріально-технічну базу професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, що знаходяться на території громади;

2) заохочувати соціальних партнерів до участі у створенні за їх підтримки сучасних навчально-практичних центрів професійної освіти, що мають концентрувати найсучасніші досягнення виробничих і педагогічних технологій для впровадження їх у професійну підготовку;

3) вживати заходів зі сприяння працевлаштуванню випускників закладів професійної освіти на підприємствах відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-