Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Захист мови – то як захист державних кордонів

Захист мови – то як захист державних кордонів

Блоги
Укрінформ
Це повинні зрозуміти всі в Україні й передовсім – влада

Цієї осені відкриється сімнадцятий Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика. Ще раз нагадаю. Конкурс розпочинався під іронічні, скептичні, а подеколи й злобні коментарі недоброзичливців української мови. Кілька російськомовних газет, що виходять в Україні, взагалі підняли нас на глум: мовляв, ніхто не хоче вивчати українську мову, то заокеанський дядя хоче заманити до неї доларами.

Наша принципова настанова про те, що знання взагалі – і знання державної мови також – справді дорого коштують, а тому мають поціновуватися належно, піддавалася глузам і доводилася до абсурду. На цю провокацію піддалися й деякі нерозумні патріоти, які резюмували: українські діти повинні самі вивчати мову за покликом серця, за вимогою батьків. Щодо поклику серця, то тут був елемент демагогічний – не буду докладно розводитися, розумний сам зробить висновки, а щодо батьків, то багато з них і самі нею не говорять, і дітей не приохочують до цього. Потрібна якась динамічна сенсаційна ідея на зразок Яцикової: за добрі знання мови – добра фінансова нагорода.

Цікаво, що вже за пару років утих хор наших опонентів. Усі прагнули брати участь у конкурсі, всі прагнули показати свої знання й одержати премії. А премій було від самого початку майже тисяча. Їх одержували переможці обласних етапів та загальнонаціонального. У нас не було проблеми з меценатами – їх щедро постачала діаспора, де так багато людей прагнуть допомогти нормалізувати мовну ситуацію в Україні. Згодом до них долучилися наші національні виробники та фізичні особи. Цілий ряд депутатів Верховної Ради щороку виплачують конкурсантам свої премії. Ось уже десять років підряд робить поважний фінансовий внесок у преміальний фонд конкурсу Юлія Тимошенко. Її премії виплачувалися навіть тоді, коли вона у часи Януковича сиділа у в΄язниці.

Довкола конкурсу зібрався потужний громадський актив. При цій нагоді досить назвати бодай найголовніших дійових осіб у його сюжеті. Це передовсім директор Інституту української мови НАНУ, доктор філології Павло Гриценко, незмінний голова журі конкурсу. Це доктор філології Ірина Фаріон, голова його наглядової ради. У кожній області нам допомагає «Просвіта». А ще ж ціла армія самовідданих просвітян, що взяли справу конкурсу до своїх особистих обов΄язків. А ще ж керівники українських організацій у різних куточках світу, де також відбувається наш мовний марафон. Невипадково на сцені театру імені Івана Франка поряд із прапором України стоять прапори кількох десятків держав, де також відбувається цей популярний і престижний мовний турнір.

Нас часто запитують: «Невже ви вірите в те, що ваш конкурс переламає мовну ситуацію в Україні?!» Наша відповідь: «Ми подаємо суспільству і владі виразний сигнал про те, що в молодому поколінні є запит на мову, бажання знати її. Отже, влада – передовсім влада! – повинна нарешті зробити висновок: захист державної мови в нашій державі залежить передовсім од її політичної волі, котрої владі постійно не вистачає, й од системних заходів, спрямованих на піднесення її престижу. Для влади це має стати зрозумілим: захист мови – то як захист державних кордонів.

Михайло Слабошпицький

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-