Інтеграція молодих у владу. Повз "дідівщину"

Молода людина на держслужбі: це сучасні інформаційні технології, це сучасне мислення свободи і розвитку, це потужна мотивація до самореалізації. Можна сказати, що молоді люди — це та енергія, яка дає шанс на зміни. Натомість, їх відсутність є вироком реформам.

Однак, ця теза містить серйозну дилему: з одного боку, як можна інтегрувати молоду недосвідчену і некомпетентну людину на таку відповідальну роботу, а з іншого — де буде вся ця енергія молодої людини після річного перебування на українській держслужбі? Тому питання як інтегрувати молодих людей не таке просте, як на перший погляд.

Важко сказати, що на державній службі мало молодих людей. За свій короткий час перебування в системі я бачив чимало молодих службовців, особливо на посадах спеціалістів. Втім, картина була не зовсім радісна. Як правило, це були розчаровані нереалізовані люди з “царем в голові”, тобто ідолом начальника, як єдиновірного джерела рішень. Причому в ті рідкісні моменти, коли доводилось з ними мати справу, вони проявляли неабиякий креатив, але весь час побоюючись своїх же пропозицій. Тому омолодження держслужби знизу — не веде до жодних змін.

Під час перебування в Польщі мені довелось побачити чимало молодих людей на керівних посадах. І що важливо — це були реальні драйвери змін. Від них аж пашіло жагою самореалізації та досягнень. Я спробував з’ясувати, як їм вдалось зберегти себе і, водночас, перебувати в системі. Все виявилось дуже простим: проекти. Молодих людей в першу чергу залучають для реалізації окремих нових проектів. Таким чином, молода людина від початку створює певний проект, володіє ситуацією по ньому і стає професіоналом.

Подібним чином необхідно діяти і нам. Щоб “дідівщина” та весь радянський і пострадянський хлам не потрапляв в голову молодої людини — вона має бути ізольована від нього. Водночас, новий цікавий проект формує потенційно успішного менеджера, який з часом зможе очолити новий напрям. Зрештою, запуск окремих проектів не з числа державних службовців вже можна розцінювати як успішний крок.

Віктор Андрусів

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства