Саміт НАТО у Варшаві. Чого чекати Україні?
Вже за кілька днів, 8-9 липня 2016 року в Варшаві відбудеться черговий саміт НАТО, головним порядком денним якого буде визначення політики Північноатлантичного Альянсу в Східній Європі, передусім, у напрямку зміцнення безпеки країн-союзників у зв'язку з триваючою агресією РФ проти України. Дана подія набуває особливої актуальності в умовах загострення проблем у Європейському Союзі через майбутній вихід Великобританії, і загострення це відбувається на тлі посилення військових загроз Європі з боку Росії.
Рішення, ухвалені під час саміту, і положення, закладені в підсумковий документ, будуть визначальними для НАТО мінімум на два наступні роки.
Безумовно, питання посилення співпраці між НАТО і Європейським Союзом у контексті зростання кількості й гостроти викликів глобальній безпеці будуть проходити «червоною ниткою» крізь обговорення на всіх панелях.
Сьогодні відносини між НАТО і ЄС є, як ніколи раніше, тісними й згуртованими. Це пояснюється тим, що обидві організації сповідують одні й ті ж цінності демократії, свободи, поваги до прав людини і верховенства закону, принципи міжнародного права. Водночас 22 країни - члени Європейського Союзу - є, що важливо, і членами Північноатлантичного Альянсу.
Сучасна обстановка в Європі, а також у межах усього євроатлантичного простору, більш складна навіть у порівнянні з періодом «холодної війни». Це обумовлено тим, що поблизу кордонів країн-членів НАТО і ЄС з'явилися нові виклики у безпековій сфері. Ці виклики несуть безпосередню загрозу на довгострокову перспективу як національним системам безпеки кожної країни окремо, так і в цілому коаліційній системі безпеки.
Така ситуація сформувалася через кілька причин: більш ніж дворічну цинічну військову агресію Російської Федерації проти України; триваючу протягом уже шести років війну в Сирії; крайнє загострення чинникв нестабільності й екстремізму в Північній Африці й на Близькому Сході; активізацію діяльності терористичної організації «Ісламська Держава» (ІД), а також виникнення в результаті цього нової міграційної кризи в Європі.
Північноатлантичний Альянс зосереджує значні зусилля на запобіганні безпосереднім причинам виникнення цих викликів і загроз. Цій меті служить і участь країн-членів НАТО у Глобальній коаліції по боротьбі з терористичною організацією ІД для запобігання її екстремістській ідеології й практиці, і тісна співпраця з Європейським Союзом - коли постало питання про направлення 2-ої постійно діючої військово-морської групи НАТО на патрулювання і моніторинг Егейського моря з метою боротьби з незаконною міграцією.
Незважаючи на те, що НАТО є глобальною військово-політичною організацією, її успіх залежить від здатності збройних сил усіх країн-членів діяти спільно. Тим більше, що вирішити всі посталі питання лише зовнішніми силами неможливо. Для цього потрібні сильні місцеві (національні) сили безпеки і оборони, здатні захистити свої країни від терору і заворушень.
Не слід забувати також і про такі існуючі вже ініціативи, як «Середземноморський діалог», «Стамбульська ініціатива співпраці», а також заснована за результатами саміту в Уельсі (4-5 вересня 2014 року) амбітна ініціатива розширення оборонних можливостей країн-партнерів «Defence Capacity Building».
У зв`язку з цим Варшавський саміт може стати прекрасною платформою для представлення нових ініціатив, у тому числі за участю України. Мета їх - підтвердження зусиль НАТО на зебезпечення стратегічного впливу на регіон і безпеки в євроатлантичному просторі. Можна розраховувати на те, що під час майбутнього саміту у Варшаві лідери країн-членів НАТО узгодять питання посилення підтримки зазначених вище програм, а лідери країн-членів ЄС візьмуть на себе відповідні зобов'язання для їх імплементації.
Як відомо, союзники по Альянсу вже погодилися припинити практику скорочення витрат на національну (а отже, й коаліційну!) оборону. Окрім того в даний час вони продовжують практичне наповнення Плану бойової готовності НАТО.
Слід очікувати, що на саміті будуть розглянуті пропозиції й щодо зміцнення коаліційної (колективної) оборони НАТО на довгострокову перспективу, в тому числі за рахунок переходу від реалізації заходів, спрямованих на гарантування безпеки, до «політики стримування Росії».
Так, за одною із останніх заяв командувача сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенанта Бена Ходжеса: «...НАТО відмовиться від стратегії страхування своїх союзників у Європі на користь стратегії стримування Росії. Для нас пріоритет №1 - це мати можливість призупинити подальшу агресію (Росії)».
Ключовим моментом тут має стати рішення про посилення ролі Сил швидкого розгортання (на ротаційній основі) з передовою присутністю військ союзників на території східноєвропейських країн-членів НАТО. Це стане можливим завдяки рішенню США про істотне збільшення фінансування так званої Європейської ініціативи підтримки («European Reassurance Initiative»). Ця програма фактично залучена вже з 2014 року і призначена надавати допомогу військовим європейских країн, занепокоєним діями Москви.
Слід очікувати, що заходи по зміцненню і нарощування потенціалу НАТО на східному (а також і на південному!) напрямку будуть закладені і в так званому «Варшавському пакті». Основними принципами його будуть баланс і адаптація.
Під балансом слід розуміти рівновагу між «політикою стримування» і військово-політичним курсом, спрямованим на діалог з партнерами (в основному з країнами ЄС).
Адаптація означатиме внесення до порядку денного діяльності НАТО нових реалій у сфері безпеки, мінімізацію потенційних викликів і загроз Альянсу, пов'язаних з агресивною зовнішньою політикою Росії, а також значне зміцнення його східних кордонів.
У свою чергу, східні союзники НАТО вже закликають не тільки до стримування, але й нейтралізації агресивних дій Російської Федерації і, вони наполягають на поверненні жорсткої військової стратегії колективної оборони.
Тож цілком можливо, що на саміті у Варшаві, буде прийнято рішення про посилення присутності військ союзників по НАТО у Східній Європі через розширення і зміцнення Сил передового базування на Сході.
У разі ж розгортання сил Альянсу на Сході може з'явитися нова лінія стримування, яка проходитиме через такі країни, як: Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Болгарія.
На сьогодні шість із восьми інтеграційних командних підрозділів сил НАТО - передових штабів з управління спільними діями союзних і національних військ - вже практично діють. Словаччина і Угорщина також готуються до розгортання подібних штабів на території своїх країн.
Рішенням Варшавського саміту може бути затверджено й розміщення на ротаційній основі по одному бойовому батальйону НАТО чисельністю 500-1000 осіб у кожній із перерахованих вище країн (за іншими джерелами, тільки в країнах Балтії та Польщі).
Таким чином, найбільш ймовірно, що Альянс не розміщуватиме громіздкі угруповання на постійній основі, а створюватиме можливості для маневру і швидкого переміщення та розгортання необхідних сил у заздалегідь обладнаних місцях з уже підготовленими пунктами управління, логістикою, складами і т.д.
Що все це означатиме для України? А те, що вона опиниться на передових позиціях східних рубежів ЄС і НАТО. Це організації, які поки не пропонують чітко вираженої перспективи членства України в них, але всіляко підтримуватимуть її нелетальним (оборонним) озброєнням, поставками спорядження і обладнання, участю в реформуванні ЗС України, підготовкою українських військовослужбовців, їх реабілітацією після зони АТО і т.д.
Разом з тим, у сучасних геополітичних реаліях країни Альянсу можуть сформулювати свою консолідовану позицію щодо військової агресії Росії на суверенну територію України.
Так, агресія Росії проти України вчергове показала усьому світу, що територіальна цілісність будь-якої європейської країни може опинитися під загрозою. Своїми діями в Молдові, в Грузії, а також окупацією АР Крим і військовою дестабілізацією ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей України РФ демонструє країнам-членам Альянсу небажання бути інтегрованою частиною євроатлантичної спільноти. Натомість очевидним є її прагнення відновити втрачену сферу впливу і готовність до використання військової сили для зміни міжнародно визнаних кордонів.
Не виключено, що у відповідь на такі дії Російської Федерації НАТО продовжить трансформацію своєї політики і здійснить найбільше за своїми масштабами після часів «холодної війни» посилення колективної безпеки. Що й знайде своє відображення у результатах Варшавського саміту.
Скоріше за все, реальна перспектива членства України в НАТО також не обговорюватиметься, тому що:
- по-перше, це питання на сьогодні не порушується на найвищому рівні під час засідань у форматі Україна-НАТО;
- по-друге, Україна офіційно не подавала заявки на вступ до НАТО. Як у Стратегії національної безпеки, так і в Воєнній доктрині України визначена «...довгострокова мета приєднання до загальноєвропейської системи безпеки, основу якої становить НАТО»;
- по-третє, деякі країни-члени НАТО вважають, що вступ сусідніх із Росією країн може створити реальну загрозу застосування Альянсом статті 5 Північноатлантичного договору (про збройний напад), з огляду на їхні триваючі роками конфлікти з Російською Федерацією (Грузія, Молдова, Україна).
Одним із рішень, ухвалених у рамках саміту НАТО у Варшаві, стане створення нового інструментарію Альянсу по протидії проявам «гібридної війни». Не виключено, що після остаточного узгодження питання в Києві відкриється Центр НАТО з вивчення досвіду та протидії «гібридній війні».
У будь-якому випадку, підтримка України силами НАТО та протидія наростаючій агресії Російської Федерації будуть відображені у Заключній Варшавській Декларації.
У Варшаві НАТО також учергове задекларує повагу європейському та демократичному вибору України, підтримку її суверенітету й незалежності, територіальної цілісності та недоторканності міжнародно-визнаних кордонів. Крім того, Альянс підкреслить необхідність мирного і дипломатичного врегулювання російсько-українського конфлікту на Донбасі, акцентувавши при цьому увагу на виконанні Мінських домовленостей обома сторонами.
Цілком очевидно і зрозуміло, що Альянс не хоче прямого військового зіткнення з Росією, тому для НАТО важливо, аби Україна стримувала російську агресію та не допустила її поширення далі на Захід.
Потрібно бути готовими і до того, що керівництво Альянсу вкотре зверне увагу на необхідність здійснення реформ, в тому числі в секторі безпеки й оборони, у питаннях стабілізації внутрішньополітичної ситуації та викорінення корупції.
Одночасно мова буде йти про імплементацію Україною стандартів НАТО, модернізацію систем управління і контролю, розширення трастових фондів, зокрема. шляхом створення нового - з розмінування - і удосконалення існуючих. Окремо можуть бути порушені питання кібернетичної безпеки, медичної допомоги українським військовослужбовцям та їх реабілітації, розвитку системи військової освіти і логістики. А от рішень щодо поставок летального озброєння очікувати не варто.
Очевидно буде розглянуто й участь України як у проекті створення українсько-польсько-литовської військової бригади, так і її приєднання до Чорноморської флотилії під егідою НАТО, підтримки ідеї створення українсько-румунсько-болгарської військової бригади. Це не тільки наблизить Україну до партнерства з країнами Альянсу, але й якісно змінить характер і інтенсивність співпраці з ним.
Як підсумок - Альянс підтвердить рішення Бухарестського саміту НАТО (2-4 квітня 2008 року) про політику «відкритих дверей» для України, як перспективної мети двостороннього стратегічного військово-політичного партнерства, і за оцінкою Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», відігрє ключову роль у питаннях забезпечення безпеки як на Європейському континенті, так і в Україні мінімум на два наступні роки.
Юрій Радковець, віце-президент Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел», кандидат військових наук, доцент, генерал-лейтенант запасу.
Перше фото: m.day.kyiv.ua
