В Україні об’єднуються… ніколи?
Нещодавно мені прийшов несподіваний лист.
«Ми, що нижче підписалися, твердо вирішили у першій декаді липня дати старт новій політичній силі. Базою для творення нової політичної партії виступить ДемАльянс…»
Серед підписантів такі прізвища як: Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, Світлана Заліщук, Валерій Пекар, Вікторія Пташник, Зоя Буйницька, Василь Гацько та інші.
Бачу в цьому сміливість нарешті взяти на себе відповідальність і розпочати політичні процеси на базі партії, яка має досвід подолання прохідного бар’єру на виборах хоча б у Києві, а також прозорого фінансування та успішного фандрайзингу.
Так, це великі ризики для нинішнього керівництва партії, яке може розчинитися серед нових голосних імен. Але така готовність втратити одноосібне партійне лідерство є ознакою відповідальності й таки може породити ефективний результат.
Чого я там не бачу? Шкода, але не бачу людей Саакашвілі, Сакварелідзе, Каська, Чумака, які заявили про створення… ініціативної групи ще однієї політичної сили. А можливо об’єднання таки станеться безпосередньо перед виборами? Чи таки, як кажуть, хіба що перед розстрілом?
Артем Стельмашов
реклама