Що було між рядків звернення до св.Варфоломія?
Сьогодні Верховна Рада своєю постановою ухвалила звернення до Вселенського патріарха про надання автокефалії українській церкві.
Цю подію можна без перебільшень вважати історичною. Вона не надає автокефалії. Але вона засвідчує бажання народу йти у цьому напрямку, його зрілість. Що б ви не казали, два журналісти, вчений та один колишній силовик (такі додепутатські професії ініціаторів закону) не олігархи, які б могли купити голоси чи нахилити депутатський корпус. Більшість нардепів добровільно (а це з врахуванням нинішньої чисельності Ради (416 людей без Криму та окупованих зон) - майже 60%) проголосували за церковну незалежність. Чи воно дає на цю незалежність? Ні, звісно. Автокефалія не приймається постановою парламенту. Але це дуже вчасне, статусне, дуже глибоке та фахове звернення фактично більшості українського народу про те, що Україні потрібна церковна самостійність. А тепер про текст Постанови.
Віддаю належне консультантам народних депутатів. Це були дуже грамотні люди, знайомі, як із богослов'ям, так і з церковною історією, так церковною геополітикою.
Що особисто мені кинулося в очі і що сподобається святішому Варфоломію. Однозначно, Вселенський патріарх читатиме грецький чи англійський варіант постанови. Для церковних віпів титули дуже важливі. Там різниця у пониженні при звернення це як замість сказати «ви», сказати «ти». До патріарха завжди звертаються «святіший». А у зверненні депутати пишуть, що народ України не сприймає ідею церковного єднання з БЛАЖЕННІШИМ Патріархом Московським Кирилом, який не лише не виступив на захист православних християн України, що потерпають від російської агресії, але й став одним із чільних ідеологів «русского мира», а, отже, й одним з архітекторів нинішньої гібридної війні Росії проти України». Це реверанс у бік Вселенського патріархату, який не визнає за патріархом Московським титулу «Святіший», який оцінить знання парламентарів тонкощів церковних взаємин між Константинополем та Москвою.
А якщо по-простому це звучить майже так: «Ваша святосте, позбавте нас цього московського супостата, який робить нам гібридну війну».
Богословські знаки є і в такому абзаці: «Ваша Всесвятосте, у своєму Зверненні до української нації на Софіївській площі чітко окреслили кілька питань, що мають виключне значення для розв'язання української церковної проблеми: виняткову відповідальність і обов'язкову місію дбати про дотримання канонічного порядку ; виплекані історією материнські права Константинопольської Церкви стосовно Православної Церкви в Україні ; а також ставлення до акту 1686 р., або, як Ви висловилися, «анексії [Української Церкви] до Російської держави» .
Якщо по-простому: «Ваша Святосте, ну і ви ж і ми в курсі. Нашу церкву Москва 1686 року просто вкрали. Ви самі про це у 2008 році говорили».
Далі перекладати на треба. Там дуже ясно: «Сучасний Московський Патріархат надто тісно пов'язаний з пануючим у Росії політичним режимом, щоби сприйматися українським суспільством саме як Церква, а не «міністерство ідеології» Російської Федерації. Довіра до цієї церковної структури в нашій країні сьогодні мінімальна. А всі її зусилля самотужки, ігноруючи Вселенський Патріархат та світове православ'я, подолати наявну в Україні канонічну кризу - абсолютно безперспективні. Це було очевидно ще 16 років назад, коли Ваша Всесвятість писали про це у своєму Зверненні на ім'я тодішнього Митрополита Київського і всієї України Митрополита Володимира (від 2 серпня 2000 р.). І це стало цілком зрозумілим сьогодні, коли в сучасній Україні Московський патріархат, на жаль, сприймається багатьма громадянами нашої країни в якості морального співучасника російської агресії та гібридної війни проти України».
Хоча ні, можна перекласти: «Ваша Всесвятосте, нас всіх вже дістало це міністерство єресі - РПЦ. Немає сил терпіти. Ви ж знаєте - краще не буде».
Далі знову елегантний уклін і все зрозуміло: «Просимо Вас як Вселенського Патріарха, Предстоятеля Святішої Константинопольської Церкви, яка була і лишається Церквою-Матір'ю для Київської Митрополії, а також Голови Всеправославного Собору, який невдовзі відбудеться, в інтересах утвердження православ'я в нашій країні застосувати всі наявні канонічні повноваження та:
Визнати нечинним акт 1686 р. як такий, що був прийнятий з порушенням священних канонів Православної Церкви;
Взяти активну участь у подоланні наслідків церковного розділення шляхом скликання під егідою Вселенського Патріархату Всеукраїнського об'єднавчого Собору, який би вирішив усі суперечливі питання та об'єднав Українське православ'я;
Заради блага Православної Церкви в Україні та цілісності українського народу видати Томос про автокефалію Православної Церкви в Україні, на основі якого вона могла посісти належне місце у родині Помісних Православних Церков».
Тож, ми підкреслено визнаємо його авторитет. Депутати називають його «Першим Престолом в православному світі». Просимо бути його арбітром та отцем та обіцяємо унікальні стосунки, які дозволять подолати чимало негативних тенденцій у житті сучасного православ'я.
* * *
Це, прекрасно, панове. Ми не знаємо ще, як поведеться Вселенський. Але депутати зробили все, щоб його вибір був правильним.
P.S. Коли писався блог, то побачила заяву РПЦ про те, що, мовляв, Рада вдалася до грубого порушення міжнародного права. Ні, ну ви уявляєте? Фактичне міністерство єресі, яке дала прихисток всім українським чорностенцям, яка регулярно освячувала зброю, щоб вбивати українських православних, яка зараз сіє розкол та створює скандали, дискредитуючі нашу державу, вирішили вискочити з табакерки. Панове. Ми розуміємо, що в Думі говорити не прийнято, але в Раді прийнято. І навіть звертатися. Навіть до Вселенського патріарха. Першого за честю. У якого дійсно є честь.
Лана Самохвалова
реклама