Газовий фронт: Популістична атака й маніпуляції

Однак всі її тези, зокрема про те, що навіть газ агресора зараз дешевший ніж те, що пропонує НКРЕКП, відверта маніпуляція. 

Одна з ключових маніпуляцій це те, що Україна має достатньо власного газу, адже ми 19,9 млрд кубів добуваємо, а 18,2 споживаємо. Це неправда, бо держкомпанії видобувають 14 млрд, із яких 2 млрд – це технічний газ. Весь інший газ приватний, який продається по ринковій ціні.

При цьому вона забуває розказувати, що в усьому світі газ власного виробництва продається за світовими цінами, але при цьому він обкладається великою рентою. За рахунок ренти, у свою чергу уряди, фінансують енергозберігаючі проекти і надають допомогу малозабезпеченим споживачам.

До речі, власний видобуток газу в Україні почав скорочуватися з 2010 року (на 5,5%, порівняно з 2009 роком, до 19,1 млрд. куб. м), одразу після прем`єрства Тимошенко. Однією з причин цього є те, що Тимошенко не розвивала власний видобуток газу, а навпаки активно лобіювала низку рішень про передачу свердловин українського газу в приватну власність.

Така зміна позиції притаманна не лише Юлії Володимирівні, але і всій її команді. Наприклад, ще донедавна головний спікер команди Тимошенко з питань тарифів Олексій Кучеренко говорив діаметрально протилежні речі, ніж зараз. Ось кілька тез із його інтерв’ю від 26 січня 2009 року:

• «Демагогія про неможливість підняття цін на газ вже трохи набридла. Хай такі газові фахівці як пані Герман коментують неможливість підняття цін, але ж є об'єктивні речі, і з ними нічого не зробиш».

• «В Україні буде тенденція до вирівнювання цін. Через три роки ціна на український та російський газ для споживачів буде вирівняна. Якщо цього не буде, то не буде розвиватися українська газовидобувна галузь».

Маніпуляції, ігри на соціально вразливих темах та надія на колективну амнезію завжди були козирями Юлії Володимирівни, завдяки яким вона проривалася до влади. Одна цілком очевидно, що якщо вона навіть і прийде до влади то буде змушена продовжувати нинішню газову політику. Тому що можна вічно обманювати виборців, але неможливо вічно обманювати економіку. Такі ігри завжди закінчувалися розбалансуванням бюджету та “дорого” коштували простим громадянам.

Віктор Таран, голова Центру політичних студій та аналітики

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства