Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Пропозиція Савченко заснована на наївному припущенні

Пропозиція Савченко заснована на наївному припущенні

Укрінформ
Українські ЗМІ настільки пильно слідкують за народним депутатом Надією Савченко, що без винятку кожен її жест і кожне слово миттєво перетворюється в медійний інфопривід.

Враховуючи статус національного героя українки, журналісти часто висвітлюють навіть буденні речі із життя Надії. Однак її публічна заява у вівторок дійсно варта політичної уваги. Мова йде про пропозицію Савченко налагодити прямий діалог між українською владою і ватажками ЛДНР.

Очевидно, багато хто в Україні був здивований таким побажанням щойно звільненої з Росії Савченко, насамперед, через те, що ця позиція повністю повторює одну з ключових вимог Кремля. Попри це, всілякі здогадки про завербованого агента ФСБ, на мій погляд, не варті будь-якої серйозної уваги. Взагалі питання мотивів заяви Надії, з’ясування того, чи це була її особиста думка чи трансляція чиєї б то не було позиції, навряд заслуговує ретельного обговорення. Завдання полягає в іншому: так як відповідна ідея вкотре озвучена і знову набула певного резонансу, не буде зайвим в черговий раз адекватно обговорити її зміст. Зрештою, ця проблема повинна бути одним з ключових елементів української стратегії вирішення конфлікту на Донбасі.

Безперечно, невійськовий спосіб розв’язання будь-якого конфлікту передбачає діалог. Цей висновок логічний і з теоретичної, і з практичної точок зору. І у випадку, якби самопроголошені псевдореспубліки на східному кордоні межували з якимись безлюдними територіями чи принаймні з нешовіністичними імперіями з експансіоністськими настроями, ми б стовідсотково мусили напряму говорити з керівництвом незаконних утворень. Самостійних і некерованих ззовні. Тоді б був лише Київ і Донецьк, народ України і народ Донбасу, які б мусили вирішувати, як вживатися одне з одним далі – без посередників, кураторів, будь-яких третіх сторін.

Але що ми маємо в реальності? В реальності є ляльководи в Москві і маріонетки в Донецьку і Луганську, які попросту ретранслюють написані у Кремлі тексти. Скільки б ми не діалогували із Захарченками і Плотницькими, треба бути вкрай наївними, аби припустити, що вони дійсно виражатимуть волю народу Донбасу. Крім волі своїх патронів на сході, вони ніколи нічого не виражатимуть. Їх існування в теперішньому статусі (як і існування фізичне) можливе лише доти, доки вони робитимуть і говоритимуть те, що їм скажуть. Це – очевидна реальність. Недарма ж говорять: хто платить, той замовляє музику.

Ідея прямого діалогу між Києвом і Донецьком є банальним винаходом Москви, який покликаний досягти двох цілей: легалізувати ЛДНР як повноцінних суб’єктів дипломатичних контактів і остаточно замаскувати справжню роль Російської Федерації у НЕгромадянській війні на сході України. Тому дискусії навколо того, треба чи ні говорити з ватажками «республік», не мають ніякого сенсу, оскільки говорити з ними = говорити з Москвою. Єдиною адекватною відповіддю української сторони на вимоги Росії розпочати прямий діалог Києва з бойовиками може бути лише наша вимога прямого діалогу між Україною і Росією як державою, що обороняється, і країною-агресором.

Руслан Сольвар, народний депутат України

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-