Три політичні шизофренії
В Росії ніколи не розуміли як влада може бути не абсолютною. Яка ж це може бути справжня влада, якщо вона між кимось поділена, - кажуть в Росії?
На Заході, натомість, влада могла бути поділеною ще задовго до сучасного триподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову. Політична фабула «Трьох мушкетерів» Дюми – це змагання між двома владами – короля і кардинала, яке досить спокійно сприймав звичайний люд. А додайте до цього ще особливу владу не загнаних в колгоспи громад!
Для російського простолюдина поділена влада була і лишається синонімом шизофренії – тоді як типовий європеєць вважає шизофренією культ царя й єдиновладдя.
Український розум завис десь посередині. Абсолютну владу він категорично не сприймає. Але при цьому вплив «влади» для українця лишається абсолютним в його уяві – вона відповідальна за все – за війну Путіна, за економічну кризу, за те, що трубу прорвало в під’їзді, за невинесене сміття у власному дворі. Особливість української шизофренії в тому, що українці вигнали царя з країни, але не вигнали царя з голови.
Навчитися розуміти, хто, за що і яка влада відповідає, і за що, власне, відповідає сам громадянин - для більшості українців така ж трагедія, як для московита згодитись, що цар може помилятися.
Сергій Таран
реклама