Останні новини

Різкість для інопланетян, або Екватор туру Іздрика й Цілик

Олександр Трохимчук Блоги 02.06.2016 11:38 1151

Для того, щоб презентувати свої нові книги, Юрій Іздрик та Ірина Цілик приїхали до Житомира завчасно.

Принаймні, біля приміщення обласної бібліотеки імені Олега Ольжича письменників можна було побачити ще за годину до заходу. Він - високий і худорлявий. Вона - нижча за нього на зріст, тендітна. Від пересічних житомирян їх відрізняв не лише жовтий шарф Іздрика, який таки важко було не помітити. Ці двоє справді виглядали як туристи. Дещо утаємничені, без довідників і карт у руках, але туристи.

Житомирська презентація-дискусія стала екватором у їхньому спільному всеукраїнському турі, який загалом охоплює 25 міст. Того вечора актова зала обласної бібліотеки у Житомирі була заповнена охочими послухати поетів, придбати їхні книги і, звісно ж, зробити селфі на згадку. Цілик та Іздрик, зі свого боку, протягом півтори години були доволі відвертими з аудиторією, влучно жартували. 

У Житомирі за таким-сяким жеребом (автори його "кинули", тихенько перемовляючись між собою, доки їх представляла слухачам модератор житомирська поетка, резидентка Станіславського феномену та голова благодійного фонду "АрТерапія", що й організував цю презентацію в Житомирі, Юлія Кручак) першою привітатися з житомирянами випало Ірині Цілик. Вона привезла із собою нову збірку "Глибина різкості".

ДЕБЮТ НА БАТЬКІВЩИНІ ПРАРОДИЧА

Коли для Іздрика гастролі у Житомирі - справа більш-менш звична (він там був уже втретє, зокрема у жовтні 2015-го він презентував свій "Календар любові"), то Цілик принагідно відвідала місто "жита й миру" вперше. Хоча цей всеукраїнський тур, який стартував у квітні, - досвід для неї абсолютно новий.

"Для мене це дебют - у плані виступу в цьому місті. Та й, зрештою, я тут не була по-людськи. Завжди якимось проїздом, якимось марштурками, перетинаючи Житомир. Хоча мені варто було тут побувати, бо це - батьківщина мого прародича. Як не дивно, Сергій Корольов (український радянський вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, авіаонструктор, - авт.) був близьким родичем мого прадіда, тому мені соромно, що я лише зараз сюди доїхала", - розпочала Цілик із біографічного факту, тим самим одразу ж ставши "своєю" для житомирян.

Це "вкраплення" зацікавило мене. Тому згодом, під час уже автограф сесії, я спробував дізнатися більше подробиць.

"На Корольова [у прародичів] були серйозні плани - сестру моєї прабабусі хотіли якось звести із ним. Але зрештою, нічого з того не вийшло. Так і не склався той любовний союз. Бабуся сама не певна, який там ступінь спорідненості - чи то двоюрідний дядько, чи то троюрідний брат. Щось таке", - усміхається.

Так чи інакше, а відомий авіаконструктор справді гостював у прародичів Цілик, у будинку, який сама письменниця-режисер називає "місцем сили".

48 ГОДИН ІНТЕРВ'Ю ЯК ДОВІДНИК ДЛЯ ІНОПЛАНЕТЯН

"Сподіватимемося, що буде, принаймні, не нудно, - почав свій презентаційний блок Ізрик, назвавши при цьому себе та Цілик "бродячими артистами". - Їздить із нами (його сьогодні немає) президент Міжнародної літературної корпорації "MERIDIAN CZERNOWITZ" Святослав Помаранцев - це його бізнес, це його проект, що ми оце їздимо Україною. У нас, так би мовити, інтерес тут дуже маленький: ми автори, ми залежні, ми в літературному рабстві, але ми любимо зустрічатися зі своїми читачами".

Останнє речення (до протиставного сполучника "але") Іздрик вимовив у властивому йому серйозному, почасти монотонному тоні. Такий собі плаский жарт: сміятися можна, але обережно.

"З моїм іменем тут сьогодні дві книжки. Власне кажучи, "Після прози" - це книга віршів, вона давніша, років три, мабуть, тому видана. І книжка з практично чистою обкладинкою, на якій тільки лапки. Називається вона "SUMMA" - це така дебютна для мене спроба не написати, а створити книжку у співавторстві. Вона створена у співавторстві з журналісткою і арт-менеджером Євгенією Нестерович", - представив свої видання Іздрик.

Видати "SUMMA" як прозову книгу поета спонукав той самий Святослав Померанцев, про якого йшлося. Зі слів Іздрика, Померанцев "довго мучив" його цією ідеєю.

"А я щось із прозою останнім часом не дуже дружив. Але після другого інтерв'ю з Женею я подумав, що це та людина, якій я можу просто наговорити ненаписану книжку. І починалося це все, справді, як розмова, як діалог. 48 годин записаної розмови. Потім усе це розшифровувалося, якось структурувалося... І щоби це не виглядало надто претензійно і, може, навіть комічно, або ж, принаймні, пафосно, щоб якось дистанціюватися від цих усіх світоглядних глибоких розумувань, ми вирішили укласти своєрідний довідник для тих, хто випадково потрапив на цю планету, не розуміє, що діється і як жити далі. У зв'язку з цим у нас, власне, крім самого інтерв'ю, є корпус таких собі параенциклопедичних статей, де зібрані всі найосновніші речі, які треба знати інопланетянам, себто що таке "бог", "людина", "життя", "чоловік", "жінка", "секс", "наркотики", "психіка"... Врешті-решт, книжечка ця задумана як щось, що можна возити зі собою в торбі, читати у транспорті, розгортаючи на будь-якій сторінці, - це не є суцільний текст із сюжетом, наративом, який конче читати від початку до кінця", - розповів Іздрик про "SUMMA".

Більшу частину презентації автор провів у темних окулярах. При цьому скаржився на погіршення зору. Казав, що останнім часом йому важко читати з паперу. Тому-то свої твори того вечора Іздрик украй рідко читав із книги. Натомість майже все декламував, якщо не напам'ять, то з підгляданням до ноутбука.

"[...] Ти любиш цю людину з усім цим брудом, якого повно в кожній людині, а ще й з усією її свободою, яку ти, звісно ж, трактуєш як неправильно використовувану, але готовий, так би мовити, "попуститися" і дати людині свободу жити своїм життям. У той же час ти готовий віддати цій людині все і назавжди", - зокрема таке визначення любові за Іздриком читачі знайдуть у книзі "SUMMA" (автор блогу наводить лише фрагмент уривку)

БУДЬ ЯК БДЖОЛА

Житомир став першим містом, де Іздрик не лише презентував проект "SUMMA", а й тим, де за час туру вперше прозвучали його вірші.

"Віршики я ще на жодній із презентацій не читав, де ми їздили", - зробив він таку собі ретроспективу для присутніх.

Поетичний блок Іздрик розпочав із вірша "Be like bee". З нього й було згодом висмикнуто фразу "Ти належиш мені, хоч би з ким ти не спала", яка доповнила вже згаданий монолог письменника про любов, викладений на сторінках "SUMMA".

ПОТРЕБА НАВЕСТИ РІЗКІСТЬ НА ЖИТТЯ

"Моя книжка називається "Глибина різкості", і вірші, які в ній зібрані, насправді досить свіжі - вони всі писалися упродовж останніх приблизно двох років. До цього була довга пауза. Мені зараз 33 роки і, звісно, не йдеться про якесь підбиття підсумків чи вік Христа, але якось виникла потреба навести різкість на певні теми, речі у своєму житті", - коротко пояснила Цілик, що й до чого в її новій збірці.

Так, її "Глибина різкості" поділена на чотири тематичних блоки, що називаються "Гербарій", "В'єтнамки і берці", "Асфіксія" та "Дорога". Багато в цій книзі віршів про війну, що невипадково для авторки, чоловік котрої (письменник Артем Чех, - ред.) служить у зоні АТО.

"Це прозвучить дуже дивно і навіть сюрреалістично, але насправді у цей тур варто було їхати хоча б для того, щоби мати можливість виступити в Сєверодонецьку. Мій чоловік, який поруч, у Попасній, уже вісім місяців як, - вирвався на півтори доби туди, до мене. У нас було романтичне побачення в Сєверодонецьку. Хто б міг подумати, що через десять років спільного життя ми будемо ось так зустрічатися", - сказала це радісно і тривожно водночас.

Сьогодні ім'я Ірини Цілик багато слухачів-читачів пов'язують передусім із поезією "Повертайся живим", яку в 2015-му поклала на музику Леся Тельнюк. Відтак, з'явилася пісня-гасло, яку сестри Тельнюк виконують нині разом із гуртом "Kozak System".

СЕРЦЕ ЯК ТЕРМОС

Іздрик і Цілик познайомилися на початку свого туру містами України. За місяць їхніх подорожей він встиг не те, щоб звикнути, а й прикипіти душею навіть до її термоса, з якого вона й під час житомирської презентації час від часу попивала теплий чай.

"Я був вражений її віршами. І, зрештою, Іра мені видалася не гіршою своїх віршів. І термос цей, який завжди з нею, мені теж сподобався", - сказав письменник.

І сподобався, власне, настільки, що став одним із ключових образів у вірші-присвяті, який Іздрик написав Цілик і про неї.

"Якось мені так придумався такий віршик - він так і називається "Іра"", - і починає зачитувати твір, що фактично починається зі слова "термос" і завершується ним же, у промовистій метафорі "Серце як термос - воно не б'ється".

Вразило Юрія й те, що Ірина абсолютно не приховує свій вік.

"У кожному разі Іра - єдина жінка, яка без будь-яких вагань і остраху говорить про свій вік. Я ніколи такого не чув. Ну, і от тепер мені доведеться, мабуть, оприлюднити і свій вік. Я старший від Іри рівно на 20 років, себто мені 53", - всміхаючись констатував письменник.

Олександр Трохимчук, Житомир.
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-