Чим наші вояки завинили перед державою?

Олександр Крючков 28.03.2016 00:10 1590

Нещодавно гостював у сестри, яка була на сьомому небі від щастя: після довгого очікування «на дембель» повернулися нарешті з-під Маріуполя добровольці-правосеки, дочка з зятем. За столом, звісно, зайшла мова і про війну. Але племінниця Марина з чоловіком Василем неохоче розповідали про Донбас. Бо те, що вони бачили там, не відповідало, на їхню думку, картинкам, які показували українські телеканали тут.

Але не це стало приводом для написання матеріалу. Коли вже повертався додому, Василь дав мені баночку тушонки, на етикетці якої було написано «Яловичина армійська першого сорту». «Ось цим, — сказав фронтовик, — держава годує своїх захисників в окопах. Вам їсти не раджу. Хіба що котів можете почастувати».

Забігаючи наперед, скажу, що коти такого армійського харчу їсти не захотіли. І це насторожило. Тож шукати причину поведінки домашніх тварин довелося, озброївшись потужною лупою (наші виробники інформацію про свій товар намагаються надрукувати таким дрібненьким шрифтом, що прочитати її неозброєним оком майже не можливо). Отже, до 340-грамової жерстянки турботливі працівники ТОВ «Черкаська продовольча компанія» поклали яловичину знежиловану другого сорту (53%), воду питну, м’ясо яловичих голів (10%), соєвий білок гідратований, жир-сирець яловичий (5%), шкурку свинячу, цибулю, сіль кухонну. Баночка також була нашпигована каррагінаном «Цеамгель М-9114» (загущувач Е407, желюючий агент Е508, харчова декстроза), харчовими композиціями «Майстермікс кутер» (стабілізатори Е450, Е451, загущувачі Е412, Е415, сіль кухонна, декстроза, емульгатор Е471, антиоксидант Е316, посилювач смаку та аромату Е621) та «Аромат консерви» (м’ясний аромат, аромат диму, посилювач смаку та аромату Е621, цибуля, сіль кухонна, спеції, прянощі), перцем чорним меленим, коляндрою меленою, листом лавровим та фіксатором кольору Е250.

Чим же наші вояки, подумалося тоді, завинили перед державою, якщо вона годує їх на фронті такими «харчовими добавками»? За твердженням різних фахівців, часте вживання, наприклад, посилювача смаку й аромату Е621 — глутамату натрію — спричиняє головний біль, підвищене потовиділення, почервоніння обличчя, шиї, посилене серцебиття і біль у грудях, загальну слабкість, погіршення зору. Небезпечним є також фіксатор кольору і консервант м’ясних та рибних страв Е250 — нітрит натрію. Ця «харчова добавка» дуже токсична. Встановлено навіть смертельну її дозу для людини — це 2—6 грамів залежно від будови організму. Використання нітриту натрію в продуктах може призвести до серйозних отруєнь. Окрім того, Е250 в організмі людини може вступати в реакцію зі сполуками амінами, у результаті чого утворюються N-нітрозаміни — сильні канцерогени або речовини, що підвищують ризик ракових захворювань.

Можна говорити багато і про решту «ешок» в армійській тушонці, якими турботливі черкаські виробники (разом із «м’ясом» яловичих голів та свинячими шкурками) нашпигували консерви для захисників Батьківщини. У цих «годувальників» армії немає елементарної совісті, як, до речі, й у відповідних служб Міністерства оборони, що відправляють на фронт подібний харч. «Посадити» б на тиждень-два на харчову композицію «Аромат консерви» хоча б одного генерала-тиловика, може, тоді не обманювало б безсовісно армійське відомство українців з екранів телевізорів, як «лампасники» дбають про калорійне харчування армії.

Калорії нашим воякам на фронт можуть, на жаль, привезти, ризикуючи життям, лише волонтери. Вони звертаються до простих людей і збирають продукти, які багато українців купують за останні гроші. Парадокс: кожен із нас, працюючих, сплачує армійський податок (торік, наприклад, обов’язковий військовий збір сягнув 9,2 мільярда гривень), але наші воїни на фронті ходять голодними. Понад те, вони не забезпечені подекуди навіть питною водою. Нещодавно натрапив в інтернеті на розповідь волонтерки Ганни Теряник з Дніпропетровська, яка розвозила майже з перших днів війни на Донбасі поранених по госпіталях. Один із «пацанів» з «Правого сектора», писала пані Ганна, який мав у голові 11 осколків, втратив око, не міг у перші госпітальні дні досхочу напитися води. «Ми ж там, — говорив поранений волонтерці, — шахтну воду пили, жовту. Як згадаю, починає нудити. Пачку вугілля активованого кинемо в банку і п’ємо».

Якби таке трапилося під час Другої світової війни в будь-якій армії, не одного вже офіцера (у тому числі й із лампасами) розстріляли б. А в нас вгодовані тиловики отримують нові військові звання, посади! Для них Донбас — це щось другорядне, «гра у війну», як сказав обурено одному з українських телеканалів боєць ЗСУ, котрий воює під гарячою нині Авдіївкою.

До речі, два українських військових там (заявив на черговому брифінгу спікер Адміністрації Президента з питань АТО полковник Андрій Лисенко) загинули і один — отримав поранення. Як за таких умов Україна збирається мирно повертати Донбас упродовж року, про що заявив в інтерв’ю турецькому телеканалу TRT World Петро Порошенко, перебуваючи в цій країні з візитом, знає, мабуть, лише пан Президент. Бо в простих вояків терпець уже уривається. «Треба наступати, бо це буде тягнутися роками, а пацани гинутимуть», — заявив командир взводу 90-го окремого аеромобільного батальйону імені Івана Зубкова, колишній «кіборг» Олександр Берещук. 

Олександр Крючков
 

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-