Через сімдесят років від Львівського псевдо-Синоду

Була Українська Католицька Церква Святого Духа у Честер, Пенсильванія. Її продали, бо треба було. Не було парафіян. Не було як церкву втримати. Парафію перенесли і злучили з іншою парафією Св. Петра і Павла з Кліфтон Гайтс, Пенсильванія, де теж закрили церкву. Закупили обидві парафії нову церкву у Свартмор, Пенсильванія, яку назвали Святих Мироносців, але чомусь охрестили Східною Католицькою Церквою. Мабуть, для того, щоби туди ходили не тільки українці. Почалась також нова політика:  в одному числі церковного бюлетеня вже нової церкви включили англомовний додаток на тему “Теологія Ікони”. Вже у перших параграфах такі слова: «Російська Традиція.  Християнська Росія  почала у Києві хрещенням Князя Володимира у 988 році, і, помимо нападів  монголів, правління татар та майже постійних внутрішніх непорозумінь, відносно постійний розвиток  тамтешньої іконографії був можливим. За Успенським і Лоським, власне у Росії  найкраще було досягнуто процвітання традиції ікони... Приклади цього  можна ще побачити  у Софійському Соборі у Києві. Ікони почали  імпортувати з Греції, а тамтешні школи тоді формувалися. Важливим тут є заснування  Печерського Монастиря — початок російського монашества...”

Церква належить до Філадельфійської архієпархії Української Католицької Церкви. Я переслав цю справу до архієпархії. Не знаю, чи була реакція бо ніхто не відповів мені. Недавно з΄явилася стаття у газеті Стемфордської єпархії “Сівач” про зустріч Папи і Кирила під заголовком: “Папа і Патріарх: дві години братніх розмов про Близький Схід, Україну і традиційні цінності.” Стаття було  передруком із сайту www.credo-ua.org. CREDO —“католицький суспільно-релігійний часопис, що висвітлює питання віри в сучасному світі, й розрахований на читачів, які хочуть жити свідомою вірою. «На вебсайт подано, що з 2006 року канцлер Кам'янець-Подільської дієцезії о. Віталій Воскобойнік відновив видавання часопису на дієцезіяльному рівні. Сьогодні, крім Хмельницької та Вінницької областей, розповсюджується у Києві, Львові та інших містах України. А також в Америці. Стаття була зовсім не критична та з΄явилася у “Сівачі” без найменшого коментаря.  Редагує “Сівач” Сестра Наталія Сточанин. Не знаю, чи сестра Сточанин читала статтю. Дозвольте прямо передати уривок з статті:

“Першим після підписання  декларації висловився Патріарх Московський. «Ми провели  дві години у братніх розмовах», сказав Патріарх Кирил і додав, що це була змістовна розмова, яка дала можливість відчути один одного. Патріарх сказав, що відтепер дві Церкви  можуть разом працювати для того, щоб не було війни. Щоб усюди шанувалося людське життя й окроплялись основи моралі. Папа Франциск зазначив, що розмова була дуже відвертою. «У цьому діалозі я відчував присутність Святого Духа», - сказав Папа. Святійший Отець подякував усім, хто долучився до організації зустрічі, зокрема і Президенту Куби Раулю Кастро. Папа сказав, що у майбутньому Куба можу стати столицею діалогу.”

Сімдесят років тому Сталін насильно зліквідував Українську Греко-Католицьку Церкву. Одним з його головних інструментів був нещасний український священик отець Гавриїл Костельник. НКВС до 1941 року арештувало і вбило одного сина отця, Богдана. Невідомо, чи участь отця Гавриїла у влаштуванні та присутність на Синоді НКВС в березні 1946 році, ну і його загадкова дальша діяльність під загрозою його власної безпеки, загрозою для його дружини, чи з якихось інших міркувань, він пішов на співпрацю. У кожному випадку два роки пізніше НКВС правдоподібно вбило і  отця Гавриїла Костельника. Його роль навіть сьогодні не зовсім зрозуміла. 

Недавно при зустрічі з українськими владиками Папа висловився у сімдесяту річницю Львівського псевдо-Синоду. Українську Католицьку Церкву у 1946 році насильно ліквідували не тільки Сталін, отець Костельник, але також Російська Православна Церква Московського Патріархату, з ким Папа недавно стрічався і обіймався,  але у  висловах Папи не було і згадки про це.  Наші владики натомість видали звернення до Папи в справі гуманітарної допомоги нашим потерпілим через війну  братам і сестрам у цей рік милосердя. Кажуть, надія вічно живе.

Незважаючи на те, що Папа сказав, що у Гавані відчував присутність Святого Духа, я дуже сумніваюся у цьому. Боюсь, щоби Святий Дух не залишив нас зовсім. Слово і діло за Папою. Наше духовенство і наш народ не можуть більше терпіти. Святий Дух буде там, де буде справедлива і милосердна поведінка. Досі ми, українці, цього не відчули від Папи.

Що впливає на наше духовенство, що воно таке смирне? Не знаю. Одне прохання до нашого духовенства — більше не гніть своїх хребтів. Вони вже досить зігнуті. Ви представляєте не тільки себе, слухняних речників Апостольської Церкви, але і Церкву-мученицю, і народ, який в ім'я Боже поніс не менше страждань, ніж інші народи, а може і більше. В ім'я того народу і його Церкви ведіть себе гідно, бо на нашій стороні є правда, а також неоцінений моральний авторитет.

Аскольд Лозинський, президент Світового конгресу українців (1998 – 2008)