Останні новини


Приберімо перепони на агрошляху

Віталій Заремба 03.03.2016 00:11 861

Хоч я представляю великотоварне виробництво, але мені зрозуміло, що в такій аграрній області, як Волинь, потрібно підтримувати в першу чергу дрібнотоварні господарства, тобто фермерів.

Чому так? Тому що область має дуже обмежені бюджетні можливості. Тож багато для підтримки села ми «не нашкребем». Дай Боже, фінансувати хоча б ті програми, які стосуються дрібного товаровиробника.

Як можна було б стимулювати розвиток фермерства? Насамперед, потрібно прибрати всі можливі перепони на шляху його розвитку. Тобто мають бути чітко визначені й окреслені всі суб΄єктивні речі, які цьому заважають. Я б виділив тут одне, на мій погляд, важливе питання. Сьогодні рухатися у сільському господарстві можна лише з допомогою впровадження у виробництво новітніх технологій. Прикладів – безліч. Але слід пам΄ятати, що сучасні технології надзвичайно дороговартісні. Аби їх отримати і впроваджувати, потрібно мати значний стартовий капітал.

Ми повинні чітко усвідомити і визначити, які сектори економіки є сьогодні найбільш бюджетоутворюючими. Не секрет, що навіть при тій мінімальній підтримці, яке мало вітчизняне аграрне виробництво (а це 800 гривень на гектар проти 12100 гривень в країнах Європейського союзу), аграрний сектор  впевнено працює і робить достатньо великі відрахування до бюджету. Не підтримувати його – значить робити кроки з непередбачуваними наслідками. Я розумію, що сьогодні, особливо з урахуванням війни на сході України, доводиться в державі вирішувати дуже багато невідкладних і масштабних питань. Але при цьому слід робити все можливе, щоб підтримати власного товаровиробника, зокрема, сільськогосподарського. Іншого шляху для зростання нашого доброту і зміцнення держави не існує.

Наші виробники-аграрії у багатьох випадках наблизилися до кращих європейських показників і стандартів. Скажімо, на Волині є цілий ряд господарств – і великотоварних,  і фермерських – які працюють на європейському рівні, і нас, до певної міри, в Європі як люблять, так і бояться. Тому що, оскільки у собівартості нашої сільгосппродукції значно меншу частку, ніж у європейських країнах, складає заробітна плата, а відтак собівартість значно нижча, то наша продукція стає конкурентоздатною на ринку Європи.

Немаловажно й те, що наші аграрії, у тому числі й фермери, взялися за вирощення високотехнологічних культур. Таких, приміром, як ріпак, соя, не кажу вже про цукровий буряк. Чому? Знову ж таки через те, що ми стали свідками не тільки декларацій щодо пріоритетів, які повинні бути у сільському господарстві, а й реальних, до того ж суттєвих кроків. І стимулює ці практичні кроки ринкова економіка. Якщо ціни на ринку роблять вирощення таких культур вигідним, якщо вони дозволяють відтворювати власне виробництво, то, як той казав, «процес пішов», і жодних бюрократичних підштовхувань чи директивних вказівок  тут вже не потрібно. Сам виробник приймає рішення, що йому краще й вигідніше вирощувати.

Втім, болючою залишається проблема тваринницької , овочевої, плодово-ягідної продукції. Впродовж уже стількох років приходять і йдуть правителі, а її розв΄язання немає. Отже, питання не в конкретному голові обладміністрації чи голові облради – скільки вже їх було за останні роки!  Проблема значно складніша і прихована глибше. Тут існує багато інфраструктурних перепон, які потрібно враховувати, виділяючи на їх усунення відповідні кошти. Я от з приємністю можу відзначити, як багато зробили волинські фермери, будуючи споруди для зберігання овочів, фруктів, ягід тощо, для поліпшення їхньої реалізації.

Щодо тваринницької продукції, зокрема, молока. Треба дивитися правді у вічі: якщо ми не будемо виробляти молоко такої якості, яка б відповідала європейським стандартам, цей молочний сегмент буде приреченим.Ця моя думка, і вона не базується на якихось глибоких дослідженнях. Це лише висновок спеціаліста, який достатньо багато присвятив часу вивченню досвіду не тільки європейських країн. До речі, ми в області багато зробили для підтримки індивідуальних господарств, які утримують по три  і більше корів. Були відповідні програми, які стимулювали утримання корів. Йдеться про безплатне виділення доїльних апаратів, холодильників тощо. Думаю, це була перспективна справа. Її варто продовжувати. Скажімо, шляхом об΄єднання таких виробників у якусь асоціацію, яка б давала можливість захищати їхні права, розвивати молочний бізнес. Тут, звичайно, багато залежить від дій і активності тих, хто хотів би об΄єднатися. Сьогодні ніхто, ніяка комісія з питань сільського господарства облради цього питання не вирішить. Ми лише можемо підтримати його розв΄язання. Адміністратині рішення і впливи тут не допоможуть…

Багато залежить і від податкової політики держави. Знову ж таки: ми всі добре розуміємо, яка непроста в державі ситуація. Але не можна ж так тримати в нестабільності той же Податковий кодекс. Якщо він з року в рік пропонує бізнесу такі новації, від яких голова йде обертом, то, скажіть, будь-ласка, хто піде в Україну з інвестиціями. А тим більше в аграрний сектор, який значною мірою ризикований. От придушила в минулому році засуха, і ми побачили, як на очах втрачаються величезні кошти тільки тому, що так розпорядилась природа.

Знову й знову піднімається питання про продаж землі. Те, що земля має стати на ринку товаром, не викликає заперечень. Але цьому повинна передувати величезна робота, аби раптом не стало так, що нашу святу землю перетворять у «ваучери», які скупить якийсь дядько з великим мішком грошей, а всі інші залишаться ні з чим. Ця робота повинна бути великою і кропіткою. Вона має включати прийняття всіх необхідних законів і нормативних актів, які забезпечать цивілізоване розв΄язання проблем продажу землі. Адже земля –  найбільше багатство України, найцінніший спадок, який ми отримали від попередніх поколінь нашого народу.

Віталій Заремба,
заслужений працівник сільського господарства України, депутат Волинської обласної ради

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-