Останні новини

Куди поспішає «сирійський експрес»?

Володимир Заблоцький 08.02.2016 01:00 1093

Безпосереднє військове втручання РФ у громадянську війну в Сирії на стороні сил президента Б.Асада почалося 30 вересня 2015 р з ударів російської авіації по «заздалегідь визначеним цілях». Російська участь у війні вийшла на  рівень найбільш актуальних новин світових інформагенцій. 

Початок російському військовому втручанню «на прохання законного уряду Сирії» було покладено  перебазуванням на авіабазу Хмеймім ударного авіаційного угрупування Повітряно-Космічних Сил ЗС РФ, яке зпочатку складалося з 34 літаків, а до кінця 2015 р за повідомленнями різних джерел, сягнула майже 80. 

Особливості географічного розташування  нового для РФ театру воєнних дій обумовили можливість постійного забезпечення російського військового угруповання в Сирії усім необхідним головним чином морським (і лише частково - повітряним) шляхом. Водночас, необхідно було перекинути туди досить велику кількість  особового складу наземних частин забезпечення та  бойових підрозділів з бронетехнікою. 

Транспортування до Сирії все більше зростаючих обсягів вантажів з 2013 р. покладається на  великі десантні кораблі (ВДК) ВМФ Федерації. Від використання зафрахтованих транспортних суден РФ відмовилася після інциденту із затриманням контейнеровоза «Alaed» з російським військовим вантажем (вертольоти та засоби ППО) для Сирії, позбавленого на вимогу британського уряду страховки, виданої компанією  Standard Club. 

Військові перевезення з Новоросійська до сирійських портів Тартус і Латакія  («сирійський експрес») переважно здійснюють ВДК зі складу усіх чотирьох російських флотів, Чорноморського, Балтійського, Північного та Тихоокеанського.

До речі, під прикриттям роботи «сирійського експресу» ВДК були задіяні в початковій фазі російської агресії в Криму для термінового перекидання з Новоросійська до Севастополя (Козача бухта) підрозділів спецназу ЗС РФ.  Кожного дня  у Козачій бухті пара чергових ВДК висаджувала  до 900 бійців з технікою та озброєнням. Зокрема, лише 1 березня 2014 р. на ВДК БФ "Калининград" і "Минск" та 2 березня на ВДК ПФ "Оленегорский Горняк" та "Георгий Победоносец" прибули по 900 спецназівців.

Втім, після перекидання військ до Кримського півострова, ВДК повернулися до роботи на сирійській лінії. Припускалося навіть, що до цього буде залучений і ДВКД «Севастополь» типу «Містраль», будівництво якого було завершено у Франції. Такий корабель здатний перевезти за один рейс до 70 вантажівок або 40 танків та 450 десантників. Проте, внаслідок запроваджених після анексії Криму санкцій контракт було анульовано і ВМФ РФ змушений відтоді обходитися виключно власними силами. 

Активність перевезень значно збільшилася  після прямого втручання у війну в Сирії наприкінці серпня 2015 р. самої Росії. Про посилення трафіку ВДК через турецькі протоки з метою збільшення російського військового угруповання в Сирії свідчать і дані Міжнародної волонтерської спільноти InformNapalm. 

За даними незалежних джерел, кількість рейсів ВДК до Сирії у другому півріччі 2015 р. збільшилася вдвічі, оскільки до поставок сирійській стороні додалася необхідність забезпечувати усім необхідним також власного військового угрупування. До того ж,  чисельність останнього постійно нарощується, спостерігається перекидання армійських підрозділів, танків Т-90, БТРів,  СРЗО, артилерії, військових вантажівок та великої кількості боєприпасів, що тільки підтверджує  приховану участь російських військ у наземних бойових діях на боці армії Асада, адже лише діями авіації досягти перемоги на землі неможливо. 

Триває розширення російської військової інфраструктури в Сирії, особливо в районах Тартус, Латакія, Хама, Хмеймім, де будуються укріплення, а також  забезпечується можливість базування бойових літаків та вертольотів. Наприкінці листопада 2015 р. МО РФ оприлюднило інформацію про розгортання в районі авіабази Хмеймім ЗРК С-400. За повідомленнями американських джерел, Пентагон припускає можливість створення в Латакії російської військової бази. А кувейтська газета Al-Rai повідомила про те, що на аеродромі Шарьят (район м. Хомс) планується розгорнути нову авіаційну частину з підрозділами тилового забезпечення та прикриття бази. Загальна кількість російських  бойових літаків на сирійських аеродромах може сягнути 100. 

В очікуванні на подальше збільшення обсягів морських перевезень з Росії, в порту Тартус зараз активно триває оновлення інфраструктури, триває ремонт причалів та поглиблення фарватеру. Після покращення логістичних можливостей порту він буде мати можливість приймати навіть  крупнотонажні судна та кораблі 2-го рангу. 

Лише з середини вересня до 21 жовтня, за даними британської компанії Pole Star,  до Тартусу зайшло аж 95 суден та кораблів. А в порівнянні з початком серпня  судовий трафік збільшився більше, як у чотири рази. Для порту Латакія цей показник збільшився вдвічі. Проте, слід враховувати, що це не тільки військові поставки, але й мирні вантажі - зерно, цукор, будівельні матеріали тощо.

Відповідно,  стрімке збільшення обсягів вантажопотоку має наслідком підвищення інтенсивності використання залученого до «сирійського експресу» тоннажу. Так, кількість задіяних ВДК максимально збільшено, хоча  загальна чисельність останніх у складі російського флоту обмежується наявними 19 одиницями двох основних проектів, 775 (15 одиниць) та 1171 (4 одиниці). Усі вони відносяться до кораблів 2-го рангу. Перші з них будувалися в Польщі (завод “Stocznia Polnocna” ім. Героїв Вестерплятте») у 1974-91рр, другі - в Калінінграді (Прибалтийський завод «Янтар») у 1966-76 рр.  

ВДК пр.775 має стандартну водотонажність 3450т, повну-4080т і здатний за один рейс перевезти вантаж масою до 650 тонн, це можуть бути 10 танків та 340 десантників або підрозділ у складі 3-х танків, 3-х 120-мм мінометів 3-х БМП, 4-х вантажівок ЗІЛ-130, 4-х ГАЗ-66 та одного ГАЗ-69 і 313 десантників, або в інших варіантах. 

Енергетична установка ВДК пр.775 складається з двох головних дизельних двигунів типу 16ZV/40/48 потужністю по 9600 к.с. Швидкість повного ходу 18 вузлів. Загалом було побудовано 26 ВДК пр.775 у 3-х модифікаціях, з яких в строю залишається 15.

Більш старі ВДК пр.1171 мають стандартну водотонажність 3040 т, повну 4650 т і  здатні перевозити  1000 т вантажу, в т.ч. 20 танків (або 45 БТР або 50 вантажівок) та 300-400 десантників або ж  відповідну за масою кількість техніки та іншого вантажу. На відміну від ВДК пр.775, мають можливість транспортування додаткових вантажів на верхній палубі. 

Енергетична установка складається з двох головних  дизельних двигунів М-58А-IV потужністю по 9000 к.с., швидкість повного ходу – 16,5 вузлів. Загалом іх було побудовано у 1966-1976 рр на суднобудівному заводі «Янтарь» у Калінінграді 14 одиниць,  на даний час у складі ЧФ залишилося 3  кораблі, ще один-у складі Тихоокеанського флоту, решта давно виключена і продана на злом.

У складі ЧФ РФ зараз 7 ВДК, 4 пр.775: «Цезарь Куников» (1986р), «Новочеркасск» (1987), «Ямал» (1988) та «Азов» (1990), а також 3 пр. 1171: «Саратов»(1966 р), «Орськ»(1968р) та «Николай Фильченков»(1975 р).

У складі Північного флоту 4 ВДК пр..775: «Оленегорский горняк», «Кандопога» (1977), «Александр Отраковский» (1978) та «Георгий Победоносец»(1985). «Кандопога» єдиний з північних ВДК поки не брав участі в «сирійському експресі».

У складі БФ також 4 ВДК пр.775: «Минск»(1983), «Калининград»(1984), «Александр Шабалин»(1985) та «Королев»(1991). Усі задіяні в перевозках.

Тихоокеанський флот має 3 ВДК пр..775: «Ослябя»(1981), «Адмирал Невельской»(1982) та «Пересвет»(1991), а також 1 ВДК пр.1171 «Николай Вилков»(1974). З них лише «Ослябя» та «Николай Вилков» не були задіяні у перевозках «сирійського експресу».

Із 15 ВДК пр.775 аж 13 задіяні в «сирійському експресі», а з 4-х ВДК пр.1171 – 2. Але  застарілі ВДК пр.1171  потребують постійної уваги. З огляду на це, усі 3 ВДК пр.1171 ЧФ в даний час знаходяться в ремонті на СРЗ-13.  Більш того, один з них, «Орск», навіть планували перебудувати у звичайне транспортне судно. Поряд з ВДК зі складу ЧФ, в перевозках у 2015 р. були задіяні ВДК БФ: «Мінськ» «Александр Шабалін», «Калининград» і «Королев» та щонайменше один ВДК зі складу Північного флоту, «Александр Отраковский». Навесні  2016 р. його має замінити ВДК «Оленегорський горняк». Варто відзначити зростання інтенсивності використання ВДК в рамках «сирійського експресу». Лише за два перших місяця з початку з офіційного старту російської операції  зафіксовано аж 50 проходів ВДК через Босфор, тобто, вдвічі більше в порівнянні з початком року. А в цілому лише за 11 місяців 2015 р – 66 (!).  Також відзначається зростання інтенсивності  перевозок.  Так, наприклад, якщо раніше стандартний рейс в обох напрямках займав 10-11 діб, то зараз – 8-9 за рахунок прискорення завантаження і розвантаження та скорочення часу перебування в портах. 

Певною мірою, навантаження на ВДК, які не розраховані для такого інтенсивного режиму роботи, спромоглися знизити за рахунок придбання на турецькому ринку 4-х  (із 8 запланованих) використаних вже транспортних суден, на які припадає до 30% вантажів (решта 70% - на ВДК). Але ремонт і експлуатація цих суден виявилися досить коштовними. Адже і без цього операція в Сирії коштує російському бюджету, за підрахунками незалежних спостерігачів, мінімум 2,5 млн доларів США щоденно або ж понад 2 млрд доларів на рік.  Проте, це вже тема окремого дослідження.

Варто зазначити, що весь час російські ВДК використовуються в максимальному режимі, на межі технічних можливостей, що вже має наслідками чисельні виходи з ладу  основних та допоміжних систем через  закінчення ресурсу та загрожує виходом з ладу самих кораблів. Експерти відзначають постійні навігаційні ремонти ВДК вже після кількох рейсів, при цьому через зношеність механізмів до цього вдаються все частіше. ЧФ ремонтує власні ВДК на СРЗ-13 у Севастополі. Як повідомлялося, усі поломки усуваються в екстреному порядку, одразу ж після повернення ВДК до Севастополя. СРЗ-13 з метою запобігання  працює на випередження, здійснюючи запобіжні профілактичні заходи з ремонту або повної заміни цілих агрегатів (наприклад, ДГ) і т.п. Зокрема, ремонт ВДК «Ямал» ( в строю 28 років), у 2015 р. тривав аж 6 місяців. А задіяні в «сирійському експресі» ВДК інших флотів Федерації через обмеженість ремонтних потужностей на ЧФ змушені ремонтуватися на власних судноремонтних заводах. В свою чергу, це має наслідком додаткове вичерпання ресурсів головних двигунів, оскільки  для цього кораблі змушені долати щоразу величезні відстані. Вірогідно, за таких обставин, після 2013 р. участь ВДК Тихоокеанського флоту в «сирійському експресі» припинено. 

Одним з ключових факторів, що можуть обмежити подальшу експлуатацію ВДК, є фактичне вичерпання ресурсу головних двигунів польського виробництва, що  загрожує критичним зменшенням обсягів військових перевезень до сирійських портів та далекосяжними наслідками військово-політичного характеру. Фахівці вказують на високу вірогідність саме такого варіанту розвитку подій через відсутність у ВМФ Федерації можливостей здійснювати власними силами повноцінні ремонти  ВДК польської побудови, в тому числі, що досить суттєво,  через брак запасних частин.   Про це свідчать спроби придбання дефіцитного ЗІПу на зовнішньому ринку. Наприклад, у червні 2015 р.  МО РФ оголосило тендер на закупівлю запасних частин (ЗІП) до головного дизеля  16ZV 40/48 (саме такі використовуються на ВДК пр.775). Вартість поставки 12800000 рублів, замовник- ФГУП 13-й СРЗ ЧФ Міноборони Росії, а місце поставки – Севастополь.

Вважається, що замовлені врамках зазначеного тендеру запасні частини призначені для ремонту лівого головного дизеля українського ВДК пр.775 «Костянтин Ольшанський», виведеного з ладу екіпажем підчас захоплення корабля російским спецназом у березні 2014 р.  ВДК вже включено до складу ЧФ і повністю перефарбовано. Безумовно, проблеми «сирійського експресу» долучення до перевезень «Ольшанського» ніяк не вирішить і не додасть слави ані російським адміралам, ані їхньому флагові. Проте, цікаво, як світова спільнота реагуватиме у випадку, якщо РФ таки зважиться на використання захопленого українського ВДК, як на провокацію, виклик, піратство, порушення міжнародного права чи безумовний привід до чергових санкцій?  Між іншим, зазначений тендер дозволяє припустити, що необхідні для капітальних ремонтів головних двигунів 16ZV 40/48 на ВДК пр.775 запасні частини у ВМФ РФ просто відсутні і їх отримання вже становить певну проблему.

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-