Захід не прийме «заморожений конфлікт» на Донбасі
По-перше, Україні не вдасться повернути повноцінний контроль над окупованою територією до тих пір, поки Росія не отримає чітких гарантій впливу на політику Києва. Всі вимоги проросійських бойовиків під час переговорів, що відбулися від початку конфлікту і до сьогодні, однозначно містять такі претензії Москви. При цьому російська сторона намагається цинічно подати свої пропозиції як вимоги українців на Донбасі. По-друге, найбільш прийнятним сценарієм розвитку подій за цих умов для України є заморожений конфлікт, який передбачає визнання підконтрольних бойовикам територій окупованими та повну блокаду цих районів. Це б означало, що ми не відмовляємося від своєї землі, чекаючи на більш сприятливі умови її повернення, і водночас локалізувало б російський вплив на клаптику донбаської території. Продовжувати таку політику є сенс доти, доки реінтеграція Донбасу не почалася б виключно у правовий спосіб (яким, до речі, не є Мінські домовленості).
Однак, на превеликий жаль, втілити цей варіант на практиці не дозволяє ситуація в світі, від підтримки якого надто залежна Україна. Причина очевидна: заморожений конфлікт – це: а) створення постійного осередку нестабільності на європейському кордоні з усіма його небезпечними і непередбачуваними наслідками; б) мільярдні втрати західного бізнесу і платників податків від антиросійських санкцій. На фоні економічних і соціально-політичних проблем на глобальному рівні саме інтереси великого транснаціонального бізнесу найбільше страждають від обмежень проти Росії, а відтак його представники є головними лобістами і каталізаторами якнайшвидшого врегулювання кризи на Донбасі. При чому їм абсолютно не важливо, в який спосіб цей конфлікт буде вирішено і чиї національні інтереси будуть задоволені, а чиї постраждають. Час – це гроші, заморожений конфлікт – це тривалий час, а значить, великі гроші. Виходячи з цього нехитрого логічного ланцюжка, час тепер далеко не на боці України, і використовувати його як зброю проти Росії більше немає змоги.
Цілком очевидно, що в ситуації глухого кута нам слід знайти неординарне рішення проблеми і бути його ініціатором, а не пасивним виконавцем. Але головна складність такого рішення полягає в тому, що воно навряд буде простим і популярним. Здається, настав час усім нам зрозуміти, що розрубати гордіїв вузол геополітики на нашій території можна лише завдяки історично радикальним крокам. Для цього необхідна стратегічна далекоглядність, рішучість і консолідація – все те, чого в нас стає дедалі менше.
реклама