Останні новини

Донбас як маркер дієздатності контреліт

Іван Киричевський 28.01.2016 01:06 1364

На думку загалу, нині чинні еліти не здатні швидко та ефективно вирішити проблему із поборюванням виклику сепаратизму на Донбасі. Кількість оголошених перемир’їв та «Мінськів» переконливо обґрунтовують таку думку. 

Звісно, що братись вирішити проблему Донбасу у своїх теоретичних конструкціях беруться і контреліти, до яких прийнято долучати, наприклад, представників непарламентськх партій або представників правих рухів.

От з «Правого сектору» і почнемо. Пропонували ці грізні на перший погляд хлопці і виконувати Мінські домовленості, але й очистити Донбас за допомогою своїх «непереможних батальйонів» ДУКу. Драгобрат, вочевидь, показав «успішність» представників цієї сили у боротьбі з сепаратизмом, як і боєздатність так званих батальйонів.

«Свобода». Політична сила, котра зберігає претензії на суттєве розширення своєї присутності у політичному житті, втім як і якомога ширшого здобуття влади. Пропонує не виконувати Мінські домовленості та здобути назад Крим та Донбас військовим шляхом. Що ж, позиція.

Бачив нещодавно на блогах «Укрінформу» допис Віктора Андрусіва, тепер уже колишнього т.в.о. заступника голови Донецької військово-цивільної адміністрації. Нічого кращого, ніж вирішити проблему Донбасу шляхом переконання українського суспільства, що сепаратисти – це аж ніяк не сепаратисти, а заручники окупаційних військ, шановний дописувач не вигадав. Цікаво, Андрусів, як і чисельні подібні йому понесуть відповідальність перед історією за свої дії?

Ніхто не каже, що сепаратистські конфлікти вирішувати просто. У самого на думці приклад Індії, яка вже років з 50 веде перманентні бойові дії з сепаратистами у провінції Асам. Приклад Шрі-Ланки, яка поборювала своїх тамільських сепаратистів цілих 40 років. До речі, приклад конфлікту у Шрі-Ланці, думаю, буде показовим для прихильників ідеї запросити на Донбас миротворців. Із своїх геополітичних міркувань гасити конфлікт взялась Індія, яка ввела на острів свій чисельний військовий контингент. Втім, мало того, що їй це протягом 1989-1991 років не вдалось, так ще й індійські військові мусили звідти йти з ганьбою, бо, природньо, показали себе як окупанти.

Зрештою, навіть після завершення бойових дій буває складно знайти спільну мову між сторонами конфлікту. Наприклад, бойові дії між Сербією та косоварами закінчились на початку 2000-х, сісти за стіл переговорів сторони змогли аж у 2008 році, і то з крайньої потреби, а будь-яке необережне слово здатне суттєво збурити ситуацію в регіоні, як це було узимку 2015 року.

Думаю, що після прийняття змін до Конституції та односторонньої імплементації Мінських домовленостей Україною варто очікувати запуску процесу делегітимізації нині чинної політичної еліти на чолі з Порошенком. Революційним шляхом чи через перевибори – то вже інше питання. Бо так було, наприклад, у Грузії, яка через поступки своїм сепаратистам програла війну, і тодішнього президента Звіада Гамсахурдію було просто повалено. Або навіть у Росії, де президент Єльцин підписав Хасавюртські угоди, які визнавали фактичну незалежність Чечні, втім зобов`язували Росію її утримувати. Це було сприйнято російським суспільством як національна ганьба. Що і спричинило швидке і катастрофічне падіння рівня підтримки Єльцина. Втім, як і надвисокий рівень підтримки молодого та амбітного в.о. президента Путіна, який захоплював тодішню публіку рішучістю та готовністю «мочіть тєрорістов даже в сортірє».

За часів делегітимізації маси потребують лідерів, які можуть кинути виклик старому порядкові речей. В теорії, колишні комбатанти такий попит можуть задовольнити. Зрештою, хто хоч трохи знається на політичних процесах Росії початку 90-х років, той знає, хто такий Хасбулатов, та яку роль він зіграв у подіях 1993 року.

Втім, очевидно, для подальшого існування України як держави, аби не дати їй перетворитись на «failed state», вміти кидати виклики старій системі буде недостатньо. Втім, як і для суспільства. Очевидно, що поруйнований війною Донбас надовго залишиться великим осередком екстремізму. Чи буде він антиукраїнським екстремізмом – уже залежатиме від дій контреліт, які стануть елітами.

Отут виникає критерій для майбутнього добору нових керманичів держави – обирати на роль нових лідерів нації краще тих, що запропонують та візьмуться втілювати в життя щонайреалістичніший план погашення сепаратизму на Донбасі та повернення його до українського простору. А потім – і перетворення на Донщину.
 

* Точка зору автора блог-виступу в рубриці «Громадська платформа» може не завжди збігатися з позицією редакції.
 

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-