Ми забули про Москву
А ми вже третій рік поспіль не проводжали старий рік "за Москвою", щоб потім, за годинку, чекати Нового року. Ми й забули про неі, про ту Москву. Ми відірвалися! Це дуже гостре відчуття!
Таки відірвалися. Нам це вдалося, попри все, попри страшні втрати і продовження війни. Але ментально ми забули про Москву - і це головне. Ми зустрічаємо Новий рік і співаємо гімн Украіни. І це ніколи не зрозуміють у Москві (де в цей час верещить якийсь басков), але вони цього бояться, бо точно знають, що це робить нас сильнішими і єдиними, якою б мовою ми не спілкувалися за новорічним святковим столом.
А потім о 1 годині ночі краіна святкувала Новий рік за європейським часом, а о другій - за Лондоном (і Португалією, де сьогодні живе чимало украінців, і так хочеться, щоб у них з'явилися стимули повернутися).
Ми дивимося в майбутнє. Окуповані частини залишилися в минулому. І насправді сьогодні дуже важливим є, яким буде внутрішній вибір людей (про орків я не говорю, з ними все зрозуміло - поза війною вони ніхто, а зараз "міністри, прем'єри і т.д."), які залишилися в окупації. Чи усвідомлюють вони, що повернення Украіни на іх території - це шанс на майбутнє? Якщо так - нам буде набагато легше повернутися.
реклама