Справа "вбивць Бузини". Один на волі - під заставу соліднішу, ніж за Єфремова...
16 квітня цього року у під'їзді свого будинку був розстріляний скандальний письменник і журналіст Олесь Бузина. Через два місяці і два дні міністр внутрішніх справ на сторінці у Фейсбук написав, що вбивство Бузини розкрите.
Він повідомив, що кримінальний розшук і слідство МВС провели розслідування і нібито отримали прямі докази щодо приченості до цього злочину учасників Революції Гідності, членів молодіжних патріотичних організацій Андрія Медведька і Дениса Поліщука. Глава відомства стверджував, що міліцією встановлено, коли, де і в кого вказані особи придбали автомобіль, на якому згодом стежили за Бузиною. Міністр стверджує, що саме на цьому автомобілі злочинці й утекли з місця вбивства, що звідти вилучені прямі речові докази причетності вказаних осіб до скоєння цього вбивства.
Проте, після засідання суду, що обрав запобіжний захід для підозрюваних, у журналістів залишилося більше запитань, ніж відповідей. Переконливих доказів причетності хлопців до вбивства не було надано. А вчора одного з підозрюваних - Дениса Поліщука - випустили під заставу у 5 мільйонів гривень. Прибічники надали цьому максимальної урочистості, під ізолятором влаштували акцію з десятком камер, на стінах були розвішані кольорові портрети підозрюваних. Насправді захід анонсувався як акція підтримки, і звільнення стало новиною для медійників, які прийшли туди. Ми прийшли подивитися на прибічників Поліщука й Медведька, а стали свідками того, як звільняли одного з двох підозрюваних.
У ПЕРЕДДЕНЬ ТРІУМФУ ПАТРІОТІВ
З-під стін ізолятора тимчасового утримання з Косогірного провулка у Києві підозрюваний від'їжджав на мікроавтобусі Фольксваген з червоно-чорною емблемою "Правого сектора". Цікаво, що по дорозі на Косогірний його зустрів ще один такий самий Фольксваген з такою ж емблемою.
А перед цим патріотична тусовка Києва в компанії журналістів півтори години чекала його звільнення під воротами ізолятора. Лунала музика "Воїни світла", родичі, побратими, товариші по службі затриманих давали інтерв'ю. Дівчата плакали. Мама Дениса Олена Поліщук голосом, що зривався від хвилювання, говорила, що Денис нікого не міг убити, що він славний хлопець, і в цей час його не було в Києві. Пікетники тримали плакати з вимогою звільнити Авакова і Паскала (заступник міністра МВС - ред.).
Коли я стояла під воротами ізолятора, то багато разів ставила собі запитання: а чи хотіла б я, щоб ці хлопці, Андрій Медведько і Денис Поліщук, вийшли на свободу. Звичайно, хотіла б. А потім я ставила собі запитання: чи хотіла б я знати всю правду про цей злочин, навіть якщо ці хлопці таки причетні до вбивства людини, про яку між "або добре, або нічого" люди частіше вибирають "нічого"? Хотіла б. Звичайно, сусідня з нами держава, у себе демонстративно і стійко вигороджує вбивць, коли вважає, що ті вбили "на благо". Але ми не Росія. Самі ці хлопці стояли на Майдані за те, щоб тут усе було по-іншому. Проте історія з розкриттям не видається бездоганною.
Сайт "Миротворець", який публікує дані про сепаратистів в Україні, після вбивства написав, що Бузину зачистили російські спецслужби. Ще у день вбивства кинулося в очі, як "вдало" воно співпало з прес-конференцією Путіна. Ну, просто живий, напрочуд вчасний приклад розгулу нацизму. Недовіру до версії породжувало й те, що в Україні не сформована культура терору для таких письменників-сепаратистів та опонентів. У нас прийнято битися на незаконних забудовах, ми можемо вимагати покарання для тих, хто стріляв у Небесну сотню. Покійний же нікого не хвилював, остання перед його вбивством новина стосувалася його звільнення з газети "Сьогодні". Як цинічно зазначила одна моя колега, так голосно він міг нагадати про себе тільки смертю.
"Денис знав Бузину?" - цікавилася я під ізолятором у мами Дениса Олени Поліщук. "Тільки як людина, яка уміє читати. Ми усі про нього чули, щось знали, але Денис не міг його убити, Бузина його не цікавив, він ніколи про нього не говорив. У цей час він був в АТО", - коментувала Олена.
Вбивство уперто не виглядало київським.
Акція підтримки була другим публічним заходом після судового засідання. Але після обрання запобіжного заходу підозрювані явно отримали симпатиків. Тут щосили обговорювалися нестикування і непереконливість першого судового засідання, де, наприклад, свідчення свідків у протоколі давали бездоганною українською, а ті в реалі виявилися нездатними зв'язати українською двох слів. Де свідки плутали марки "бачених машин", а "вбивці в масках" раптом виявлялися "вбивцями у кепках". Адвокати заявляли, що підозрюваним не було вручено жодної повістки, але при цьому їх звинувачують в ухилянні від слідства.
Не залишилося непоміченим і те, що обох учасників АТО, які мають безпосередє відношення до міліції, повинні були тримати на гауптвахті, але їх відправили в ізолятор. Підходжу до народного депутата України Ігоря Луценка, який розповідав, що Денис Поліщук брав участь в акціях проти незаконних забудов в Києві, і що його затримання абсолютно необгрунтоване: "Міліція бреше. Вони не надали жодного доказу, що хлопці були в Києві".
Давав інтерв'ю і Любомир Гайсак, товариш по службі Дениса. Поліщук брав участь в АТО, був командиром взводу в 54-ій розвідбригаді.
- Денис був нашим взводним, ми служили в секторі М, - розповідав Любомир, - він на всіх завданнях був з нами, в ньому не було й тіні зарозумілості, як у деяких взводних. Я згадую його, й одразу спадає фраза на думку: їли з однієї миски і спали під однією шинеллю. Він був хорошим командиром і хорошим солдатом. Сьогодні з різних регіонів приїдуть наші хлопці, усі, хто був у нього в підпорядкуванні. Я не можу повірити в те, що він вбивав беззбройного.
- У нас дуже серйозні докази, що Денис невинний, але на цій стадії ми не можемо їх оприлюднити, щоб не дати додаткових козирів слідству, - повторював у камери побратим обох підозрюваних і учасник одного з батальйонів Сергій Бондар. - Не було надано жодного доказу (про винуватість - ред.). Але наша мета - довести: Денис і Андрій не ховаються, вони серйозні люди, і підстав закривати їх немає.
У такій ось душевній тусовці проходив час. Дениса Поліщука, який з'явився на порозі ізолятора, оточили і стали підкидати на руках, як героя.
- Ця людина не збирається нікуди від'їжджати, - тримав його за руку адвокат Олександр Дульский, - зараз йому вручили ряд повісток, які ми вивчатимемо. Хочемо зрозуміти, хто і навіщо виписував повістки.
Денис, який трохи очманів від такої уваги, розгубився, узяв в оберемок квіти. Він обіймав матір, яка плакала, вертів головою, киваючи, вітаючи подруг і побратимів. Сама прес-конференція складалася з радісних слоганів і вигуків. Андрію Медведьку, який залишився в ізоляторі, учасники кричали "Слава Героям", "Свободу патріотам", "Разом до кінця".
- Скажіть все-таки, свобода патріотам - добре, але як зрозуміти, що патріоти невинні? - цікавлюся у іншого адвоката Сергія Войченка.
- Бачені мною і озвучені в суді матеріали не є тим, що можна називати доказами. Я робив детальний аналіз матеріалів справи у судовому засіданні. Моє ставлення до доказової бази досить критичне.
- А є точні докази, що їх не було в Києві?
- Відповідь на запитання про те, де були хлопці, виходить за межі коментаря. Це стосується певних обставин справи, які я не можу розголошувати. Хлопці говорили, що вони були в зоні АТО. Вони - хороші люди, герої України, учасники АТО і Революції Гідності.
- А чи є у МВС точні докази, що вони були в Києві?
- На моє запитання, чи проводилися оперативні заходи, ні міліція, ні прокуратура відповіді не дала. І суддя, до речі, не вимагав цієї відповіді.
НАВІЩО ЇМ ВБИВАТИ ЯКОГОСЬ ІНТЕРНЕТ-ТРОЛЯ? ЦЕ НЕ РІВЕНЬ
В ізоляторі залишився Андрій Медведько, його зоставили під арештом на два місяці. Про нього було відомо, що після служби у батальйоні "Київ-2", він збирався перевестися у спецроту МВС "Гарпун".
Підозрюваний у вбивстві Олеся Бузини Андрій Медведько. Автор фото: Худякова Олена
Кілька людей від'їжджати не поспішали. Знайомлюся з одним із них.
Петро Савич, друг Андрія Медведька, бізнес-консультант, охоче ділиться своїми роздумами:
- У середині квітня в Києві Андрія не було, він не міг убити. Зазвичай його приїзди - це рухи, плани для протестів, зустрічі. І потім, ви розумієте, щоб здійснювати націоналістично активний чин (мається на увазі тиск або акцію, - авт.), людей потрібно планувати і вибирати з тих, хто здійснював репресії, а не тролів. Ну, найбільше, на що заслужив від нас Бузина - отримати в "дюндель". А вбивати серед білого дня Андрій не міг, це робили професійні кілери, які знають як. Андрій - вуличний активіст, він міг із беркутівцями "помахатися", фаєр запалити. Не знаю, чи займався таким Менсон (прізвисько Андрія Медведька, - ред.), але його гранична межа - публічні акції. Подивіться на нас усіх, ми публічні активісти, і ми не займаємося вбивствами. Андрій, коли звільнився з армії, говорив: "Щоб побудувати українську соборну державу, потрібно бути в Києві. Він почав дізнаватися про корупційні дії в МВС, і я думаю, що за це його узяли. Досьє на нього велося з 2012-2013 року. Зовнішнє спостереження за ним було. А пам'ятаєте, у 2013 році ми проводили акції, Андрія тоді хотіли побити. Приїхала наша група швидкого реагування, виявилось, що це була міліція.
МВС намагається нейтралізувати героїв АТО, у яких є своя думка, які незалежні. Він був у спецпідрозділі МВС, у нього звання лейтенанта. Він думав або перейти в спецпідрозділ СБУ, або продовжувати займатися антиміліційною діяльністю. Він бачив, що репресивна система збереглася. Але я думаю, що у цій справі Авакова підставили. Він сказав розкрити вбивство, а йому підсунули тих, кого розробляли. Я припускаю, що вони могли зробити ДНК-експертизу якоїсь маминої жуйки або зразків одягу. Але де гарантія, що одяг - з місця злочину? І потім - немає логіки. Тисячі тролів в Інтернеті, і що, - вибрати одного й убити, розмінявши, таким чином, життя, репутацію, досвід, громадську і політичну кар'єру? Але згадайте Бандеру-Шухевича. Вони міністра завалили. А тут? Заради чого? Я не сумніваюся, що це зробили росіяни. Ця справа як з КДБ-шної методички.
По дорозі я набираю Юрія Сиротюка, члена партії "Свобода", знайомого з Медведьком:
- Андрій балотувався від "Свободи" у Київраду. І він високоосвічений хлопець. Так, він бойовий. Але це не підстава для звинувачень. Щоб називати його вбивцею, Аваков повинен був мати бездоганну базу доказів.
Вже кілька років у МВС є "список скінхедів", куди без розбору повносили усіх - правих, лівих, активістів, які виходили на найрізноманітніші акції, - внесли гамузом. За ними усіма велося спостереження. І була відпрацьована система дій міліції. Коли трапляються якісь події, відразу розробляють людей зі списку. Так, у позаминулому році, за часів Януковича, було покалічено кілька людей. Арешт хлопців пройшов з порушенням усіх процесуальних норм, звинувачення прозвучало без вироку суду. У цій справі стільки порушень, що вона сама по собі підриває довіру до процесу. Влада повинна саджати таких людей, як Бондаренко, Царьов. Подивіться, хто друзі Андрія, - свідомі, активні люди, при цьому відмінники філософського факультету, які працюють, читають і мають власні переконання.
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Підсумком-спостереженням акції можна назвати таке.
Застава для звільнення Олександра Єфремова виявилася на 1,4 мільйона меншою, ніж для Поліщука. Героям АТО не надягли браслети, як Єфремову, і не відпустили під домашній арешт.
До честі патріотичної тусовки, захисників, прибічників і побратимів, у цій справі вони поводяться не як радикали, а як люди свідомі, що у них є час, і цей час працює на них.
Ця справа може стати соромом усієї України, якщо у МВС таки виявляться докази причетності Поліщука і Медведька до смерті Бузини. А може стати повною ганьбою Міністерства внутрішніх справ, якщо таке швидке звинувачення залишиться бездоказовим.
Засідання Апеляційного суду у справі Бузини вже стало найбільш очікуваною подією для всіх столичних журналістів.
Лана Самохвалова, Київ.
