Зближення з НАТО - єдиний шлях зміцнення безпеки для Молдови. І альтернативи європейській інтеграції для Кишинева не існує. Про це президент Республіки Молдова Ніколае Тімофті заявив в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу.
ПОЛОЖЕННЯ ПРО НЕЙТРАЛІТЕТ МОЛДОВИ ПОТРЕБУЄ ПЕРЕГЛЯДУ
- Пане президент, після початку російської агресії проти України Ви неодноразово у своїх публічних виступах заявляли, що готові підписатися під рішенням про вступ Молдови в НАТО, незважаючи на положення Конституції про нейтральний статус Республіки Молдова та протидію політичних опонентів усередині країни. Чи не змінилася Ваша позиція?
- Як глава держави, у своїй діяльності я керуюся положеннями Конституції. Основний закон країни, прийнятий у 1994 році, гласить, що Республіка Молдова є нейтральною державою, яка не укладає військові альянси і союзи і не допускає розміщення на своїй території збройних сил інших держав.
Тим не менше, на мій погляд, автори Конституції і ті, хто за неї проголосував, залишивши і положення про нейтралітет, допустили помилку, тому що вже на той момент частина нашої території була зайнята іноземними збройними силами. Події в регіоні довели, що такий підхід необхідно переглянути. На мій погляд, Основний закон слід адаптувати до реалій світу, який постійно міняється, про що я і говорив у парламенті країни.
Присутність 14-ої армії Російської Федерації на території Республіки Молдова - у придністровському регіоні - всупереч волі конституційних властей Молдови, є явним порушенням статусу нейтралітету, закріпленого в Конституції країни.
Необхідно враховувати і приклад країн Балтії - колишніх радянських республік, яким після їх вступу в НАТО забезпечена безпека, оскільки стаття 5 Північноатлантичного альянсу передбачає колективний захист від збройного нападу.
У нинішній час існують серйозні ризики для безпеки Республіки Молдова, і наш шанс - це зближення і співробітництво з НАТО.
Фото: Укрінформ
ЗМІНИ В УКРАЇНІ Є ГІДНИМИ НАСЛІДУВАННЯ
- Разом із керівниками інших європейських держав Ви взяли участь у Марші Гідності в Києві. Якою Ви побачили Україну через рік після повалення колишнього режиму і появи Майдану?
- Республіка Молдова та Україна - країни-сусіди, між якими існують давні і тісні дружні стосунки. В обох державах шляхом вільних виборів, віддаючи свій голос політичним партіям, виборці висловилися за європейську інтеграцію. Наші народи поділяють однакові демократичні цінності.
Є таке прислів'я - «Друзі пізнаються в біді». Я обов'язково хотів узяти участь у Марші Гідності в Києві, щоб віддати данину пам'яті жертвам подій на Майдані, який змінив країну. У той же час, я хотів висловити солідарність з українським народом у його боротьбі на захист суверенітету і територіальної цілісності своєї країни.
Демократичні перетворення у Вашій країні є зразком, гідним наслідування і для нас, а успіх України на цьому шляху - на благо та в інтересах Республіки Молдова.
ТИРАСПОЛЬСЬКИЙ СЕПАРАТИСТСЬКИЙ РЕЖИМ ПІДТРИМУЄТЬСЯ РОСІЄЮ
- Молдова першою (серед колишніх радянських республік) відчула трагічні наслідки збройного конфлікту на Дністрі, прямим учасником якого в 1992 році була Росія. Що, на Ваш погляд, є головною перешкодою для остаточного врегулювання придністровського конфлікту і майбутнього об'єднання країни? Наскільки реальними є виведення російських військ та озброєння з території Придністров'я і заміна російських миротворців на цивільну місію спостерігачів під егідою ОБСЄ?
- Політика конституційних властей Молдови щодо вирішення придністровського конфлікту передбачає виключно політичні засоби. Життєздатне рішення має ґрунтуватися на дотриманні суверенітету і територіальної цілісності країни.
Ми відкриті для розумного компромісу щодо надання регіону особливого статусу в рамках Республіки Молдова, який дасть населенню лівобережжя Дністра зручний і гарантований рівень самоврядування в різних сферах суспільного життя. Відповідний закон про це було прийнято парламентом у 2005 році.
Остаточне вирішення придністровського конфлікту та реінтеграція Республіки Молдова передбачають виведення військовослужбовців, озброєнь і боєприпасів Російської Федерації з території країни, відповідно до документів, підписаних Росією на самітах ОБСЄ у Стамбулі (у 1999 році) і в Порту (у 2002 році). Однак Росія цих зобов'язань не дотримується.
Влада Республіки Молдова наполягає також на заміні російських миротворчих сил у Зоні безпеки на Дністрі цивільною місією з міжнародним мандатом. Однак Москва заперечує проти цієї пропозиції, надає політичну, військову і фінансову підтримку тираспольському сепаратистському режиму. У той же час, створюючи вогнище напруженості в цій зоні Європи, вона намагається блокувати процес європейської інтеграції країни. Всі ці дії націлені на зрив процесу врегулювання конфлікту.
На мій погляд, нинішній механізм урегулювання у форматі «5+2» за участю міжнародних гравців трохи застарів і сьогодні демонструє свою неспроможність. Вважаю вельми доречним поміркувати про можливість підвищення ефективності переговорів шляхом певних змін формату.
Україна залишається дуже важливим учасником цього процесу. Вважаю за необхідне суттєво активізувати процес переговорів, і ми дуже розраховуємо в цьому як на підтримку України, так і на підтримку західних партнерів.
ЗАМОРОЖУВАННЯ КОНФЛІКТІВ НЕ ПРИНОСИТЬ ДОБРОБУТУ
- Все частіше можна зустріти вираз «придністровізація України». Чи існує сьогодні універсальний «рецепт» протидії сепаратизму, точніше, чи є реальна можливість уникнути аналогічного сценарію в Україні?
- Як я вже сказав, ми пережили цей трагічний досвід, і винесені з нього уроки - очевидні. Заморожені конфлікти не принесли благополуччя громадянам, які проживають на цих територіях. Наприклад, Придністров'я у даний час переживає серйозну економічну і соціальну кризу - результат незаконних дій та ізоляції, в якій воно опинилося.
Міжнародне співтовариство активно включається у процес врегулювання конфлікту на сході України, і я думаю, що цей підхід треба зберігати і розвивати. З нашої точки зору, конфлікт в Україні являє собою серйозну проблему і для нашої країни, і звичайно ж, для всієї Європи. Встановлений після Другої світової війни порядок на Старому континенті є цінністю для всіх європейських громадян, і ніхто в Європі не прагне перекроювати встановлені межі.
- Після початку збройних подій на Донбасі окремі політичні сили в Молдові все наполегливіше заговорили про вихід країни з СНД, адже вперше один із членів організації - Росія - розв'язала відкриту агресію проти сусідньої України. Чи може цей Союз і надалі залишатися дружнім?
- З самого початку мого мандата я виступав за інтеграцію Республіки Молдова в Європейський Союз. Незважаючи на несприятливу регіональну обстановку, наша країна зуміла істотно просунутися на цьому шляху, підписавши, як і Україна та Грузія, Угоду про асоціацію з ЄС. Складовою частиною цього документа є і Угода про вільну торгівлю, яка відкриває місцевим виробникам доступ на ринок Євросоюзу.
Офіційний Кишинів вважає, що підписання Угоди про вільну торгівлю між Республікою Молдова і ЄС не зашкодить відносинам з країнами СНД. Навпаки, ці два економічні простори - ЄС та СНД - доповнюють один одного.
Москва була незадоволена зближенням трьох країн з ЄС. Незважаючи на аргументи, наведені в ході двосторонніх консультацій, Російська Федерація встановила ембарго і ввела в односторонньому порядку митні збори на молдавські товари навіть до набуття чинності Угоди про вільну торгівлю між Республікою Молдовою та Європейським Союзом.
До теперішнього часу нам не представлені переконливі аргументи на користь цих аж ніяк не дружніх заходів. На жаль, такі дії знижують упевненість в юридичній силі підписаних у рамках СНД угод. Ці дії, де-факто, виводять нашу країну за межі зони вільної торгівлі з країнами СНД.
Фото: Укрінформ
РОСІЙСЬКІ ЕМБАРГО НЕ ЗУПИНЯТЬ МОЛДОВУ НА ШЛЯХУ ДО ЄС
- У Мінську, під час саміту глав держав СНД, у Вас відбувся вельми емоційний діалог із президентом Росії В. Путіним. Про що, коли не секрет, Ви говорили тоді з російським лідером?
- Я сказав панові Володимиру Путіну очевидні, з моєї точки зору, речі. Республіка Молдова хоче мати з Росією цивілізовані відносини, засновані на взаємоповазі. Але щоб економічні відносини між нашими країнами розвивалися за правилами Світової організації торгівлі і не піддавалися впливу швидкоплинних політичних інтересів.
Російська Федерація має взаємовигідні економічні відносини з Німеччиною, країною-членом ЄС, і саме так Росії слід будувати свої відносини і з Республікою Молдовою, країною, асоційованою з ЄС. Шлях ембарго неефективний, і він не зможе змусити Республіку Молдову відмовитися від обраного нею шляху.
- У Молдові затверджено новий склад уряду, який оголосив своїм стратегічним курсом продовження інтеграції у Європейський Союз. Це рішення наштовхується на дуже жорсткий опір не тільки з боку Росії, але й окремих політичних сил усередині країни. Яким Ви бачите шлях подолання цих протиріч, включаючи торговельно-економічні ембарго і енергетичний шантаж?
- Влада Республіки Молдова ініціювала політику модернізації та розвитку країни. Це можливо тільки при впровадженні стандартів Європейського Союзу, які продемонстрували свою ефективність, забезпечивши для своїх громадян високий рівень життя. Альтернативи цьому шляху не існує.
Молдавські виборці, які проголосували на останніх парламентських виборах у листопаді 2014 року, віддали свої голоси партіям, що виступають за інтеграцію в ЄС. Всі парламентські партії, за винятком Партії соціалістів, яка зі 101 мандата має 25, підтримують політику зближення з Європейським Союзом. Головним пріоритетом нового уряду, очолюваного Кирилом Габурічем, є інтеграція країни в європейський простір.
Ембарго, накладене Росією в 2006 і 2013 роках, змусило нас диверсифікувати ринки збуту. В останні роки основним ринком збуту молдавської продукції є ринок Європейського Союзу, і з 2006 року він постійно випереджає ринок СНД.
Таким чином, до кінця 2014 року в ЄС було спрямовано понад 53 % усього експорту. Румунія, Італія та Німеччина стали основними імпортерами молдавських товарів. У теперішній час частка Росії в загальному обсязі молдавського експорту становить лише 19%.
Щоб уникнути енергетичного шантажу, єдиним рішенням є диверсифікація енергетичних джерел. Одним із досягнень нинішньої влади є будівництво газопроводу Унгени-Ясси, який був зданий в експлуатацію в 2014 році. Він дозволить підключити енергетичну систему країни до європейської системи. Газопровід матиме пропускну здатність у 1,5 мільярда кубічних метрів на рік. Цей обсяг повністю задовольнить потребу країни в газі. Наступним етапом стане продовження будівництва газопроводу від Унген до Кишинева. Стратегічне значення проекту полягає в тому, що у нас буде можливість забезпечити енергетичну безпеку Республіки Молдова і не залежати тільки від східних постачальників.
ІНТЕРЕС МОСКОВСЬКИХ ЕМІСАРІВ ДО ГАГАУЗІЇ ЗРОЗУМІЛИЙ
- Сьогодні одним із актуальних питань для Молдови стали результати виборів, що пройшли 22 березня на півдні Молдови, в Гагаузії. Очевидним було неприкрите втручання Росії у виборчий процес...
- Втручання іноземних держав у внутрішні справи Республіки Молдова неприпустиме. Втім, російський посол у Молдові Фарит Мухаметшин був запрошений у міністерство закордонних справ і європейської інтеграції, де йому нагадали про неприпустимість втручання Росії у вибори в Гагаузії і надання відкритої підтримки одному з кандидатів на пост глави автономії.
Республіка Молдова дотримується європейських норм з розвитку і вираження етнічної, культурної та мовної ідентичності спільноти гагаузів у нашій країні. У 1994 році парламент країни проголосував за створення автономного територіального утворення Гагаузія, у рамках якого гагаузи користуються всіма правами.
Ми розуміємо, що пильний інтерес московських емісарів до виборів у гагаузькій автономії переслідує інші цілі: відновити дискусії про федералізацію Республіки Молдова. Як відомо, ініціатива Москви про федералізацію нашої республіки один раз успішно провалилася у 2004 році. У результаті відхилення Кишиневом так званого «Меморандуму Козака» щодо Придністровського врегулювання.
Як глава держави і гарант суверенітету, національної незалежності, єдності і територіальної цілісності країни, я діятиму цілеспрямовано задля дотримання Основного закону країни.
Зінаїда Гурська, Кишинів.