Сміх - справа державна. «Чемпіонат України з гумору» проти Імперії КВК
Сьогодні війна на сході України стає дедалі гарячішою, і говорити про заявлену тему важко. Але старе питання: «Чи можлива поезія після Освенціму?» не отримало чіткої відповіді (адже до того був ще й Голодомор). Та й питання «Чи можливий "Вечірній квартал" під час АТО (так і не названої війною)» - теж. А тим часом агресор, інформаційний агресор на цьому інформполі теж відтоптується. Отже, його присутність і в цьому ментальному просторі потрібно звужувати. Щоб у майбутньому не доводилося воювати за реальний простір.
Хтось, здається Блаженний Августін, сказав: «Ми відповімо сміхом на серйозність ворога, ми відповімо серйозністю на його сміх». Сьогодні одна новина з Одеси, чи то смішна, чи то серйозна, ще не стала справжньою великою новиною. Але обов'язково стане - причому в найближчому майбутньому - і звісткою вельми резонансною. В Одесі з фестивалю «Ліга сміху. Чемпіонат України з гумору» (30 січня - 7 лютого) почався великий національний телепроект, організований такими китами ефіру, як Телеканал «1+1», «95 квартал».
Якщо ця історія вдасться, то вона покінчить з іще однією російською монополією на українському інформаційно-культурному полі - монополією масляковського КВК. Сам Олександр Васильович полюбляє називати своє дітище Планетою КВК, але насправді це швидше Імперія КВК. І влада в ній, як годиться, передається у спадок, у наступники давно вже готується Масляков-молодший, Олександр Олександрович, як його називають із самого юного віку. Обов'язковим атрибутом Імперії КВК останнім часом стало плазування перед владою, і кавеенівською, і державною. І їх змичка, «симфонія». Недаремно ж Володимир Володимирович віддав Олександру Васильовичу під його «Планету КВК» простору, прекрасно відремонтовану будівлю колишнього кінотеатру «Гавана» (метро «Мар’їна Роща»).
Адже, здавалося б, така теледрібниця, смішна нісенітниця - КВК. Але ні, це дуже важлива частина російського культурного ландшафту. Хто забув - нагадаю, весела телегра - одна з найбільш рейтингових програм сумнозвісного в Україні Першого каналу з його хітами на кшталт «розіп’ятого хлопчика». Телемагнат Костянтин Ернст завжди сидить у журі КВК. Чи не половина нинішніх російських телезірок - вихідці з КВК. Тому уважно поглянути в цей бік просто необхідно.
Ернст - господар телеящика. фото amik.ru
Отже, КВК-2014. Цього сезону в Маслякова грала команда «Одеські манси». Хлопці поводилися зважено й порядно. На політичних негараздах не піарилися, але й не відмовчувалися. Так, на початку березня, коли почалося захоплення Криму, гра в «зелених чоловічків» і організація провокацій у містах південного Сходу, одеська творча інтелігенція записала кліп "Ідіть додому, Володимире Володимировичу!". Капітан одеських кавеенщиків Сергій Середа зіграв у ньому головну роль.
Після цього «Манси» поїхали до Москви на чвертьфінал (25 квітня). Одесити грали віртуозно - не перли рогом, але й не прогиналися, показуючи на кремлівському Першому каналі дива володіння як одеською мовою, так і езоповою. Підсумок - перше місце! Як раділа Одеса... Але рівно за тиждень - провокація 2 травня. Трагедія... Слідом - безсовісний всеросійський піар на крові, позамежні божевільні вірші Юнни Моріц, міф про «Одеську Хатинь», «Одеський Освенцім», розгортання війни на Сході. Як поводитися в цих умовах колективу під назвою «Одеські манси»?..
Команда відмовилася грати в півфіналі, що проходив 3 жовтня. І знову-таки зробила це спокійно, без піарівського надриву. З одного боку, сказали, що «з фінансових причин». З іншого, Сергій Середа в інтерв'ю додав, що в будь-якому разі «ми не можемо залишатися байдужими до того, що на сході України щодня гинуть люди. У цей час їхати до Росії й жартувати там про одеський «Привоз» або одеський цирк нам здається абсолютно неправильним».
У результаті фінал, що недавно минув, за традицією вийшов суто російським - команди Мурманська, Бєлгорода, Долгопрудного і Тюмені. Перемогла тюменська команда з «трендовою» нині назвою «Союз». У ній зібрані хлопці, які співають й більш-менш симпатично блазнюють (коли це в рамках смаку, то виходить мило; коли поза рамками - пахне «Аншлагом»).
Показово - про Україну у фіналі не говорили (що для КВК означає - не жартували) взагалі! Тому коли програму показували між теленовинами, виходив дивний ефект. У програмі «Час» Росії немає, а лише Україна. А в програмі КВК України немає, лише Росія. Цензурованою була й гострота жартів - ні Путіна, ні Медведєва, верхня планка сміливості - міністр фінансів РФ Силуанов, нижня, - за старою радянською традицією жарти про ЖЕК. Про Крим, до речі, теж ані чичирк. Адже ще навесні той же тюменський «Союз» ну вже так розійшовся, переспівуючи під овації залу стару агутінську пісню: «Просто вернули полуостров!» (у нинішніх реаліях куди точніше ситуацію описує якраз оригінал пісні: «Просто ты одинокий остров...»).
Хітами останнього фіналу (до речі, через бідність повтореного Першим каналом в прайм-тайм 1 лютого) стали, наприклад, такі жарти. Діалог: «- Як підняти середній рівень IQ всіх нобелівських лауреатів удвічі? - Прибрати з них Барака Обаму». Знову ж таки пісня: «Девочка красивая в городе жила. / Татуировку НАТО на копчик нанесла. / Гамбургеры ела, стал расти жирок. / Стало расширяться НАТО на восток». Але цей конкретний фінал на Першому каналі - лише привід поговорити про інший справжній логічний фінал. Недаремно цього разу Юлій Соломонович Гусман не став вкотре розповідати, як «ця гра об'єднує всіх з усіма». І нехай імператор КВН Олександр I Масляков прагне поводитися дуже акуратно, дипломатично, єдиний масляковський КВК все одно приречений.
Погляньте. 90-ті роки - з 13 чемпіонів (у деякі роки було по декілька переможців) «великого» КВК - лише п'ятеро російських. А в 2000-х з 11 чемпіонів - уже лише два неросійських (подивимося, однак, хто це: команда Мінська, ага - «Союзна держава РФ і РБ», і команда Сухумі - васал Росії, сепаратистська Абхазія). У 2010-ті роки: 5 чемпіонів - і вже всі російські.
Чи потрібно пояснювати тенденцію? Навряд чи. Це той випадок, коли статистика не бреше. І річ не в тому, що російські команди – переможниці бездарні, але їм підіграють. Ні, там дуже обдаровані хлопці. Проте не менш обдаровані є і в неросійських командах, лише перемогти вони не можуть - через об'єктивні причини.
Місце гри - Москва. Журі - російське. Зірки, які сидять у залі (у тому числі політичні, аж до місцевого Воландеморта), теж російські. І заїжджим неросійським командам доводиться грати у досить незручному становищі. З одного боку, жартувати - сміливо і гостро - так, щоб сподобатися російській публіці. З іншого - при цьому не паскудити свої країни настільки, щоб зовсім уже втратити почуття власної гідності. Якщо «гості» надто багато говорять про російські реалії, їм заявляють: «А що це ви все про нас? У вас що, своїх проблем немає?» Якщо вони жартують про свої проблеми, їм кажуть: «Ой, та кому це цікаво? Тут же Росія!..»
Свого часу надзвичайно талановитий «95 квартал» абсолютно правильно вчинив, що, відчувши ці «ножиці» і безнадійність гри в Москві, пішов від Маслякова і зайнявся телевиробництвом у Києві. Результати - у наявності. Сьогодні саме під їхнім крилом створюється альтернатива ернстівському Першому каналу.
Правильно, що в новій справі пішли від назви «КВК» - це і юридично точніше. Кавеенівський монарх Масляков, здається, зареєстрував на себе всі бренди, що включають ці три букви. Але багато в чому «Ліга сміху», куди запрошуються «команди КВК, СТЕМи і просто веселі компанії» організаційно дуже схожа на свого попередника.
Судіть самі. Починається рік/сезон з установочного/відбіркового фестивалю. У Маслякова - в Сочі (кінець січня), в українського аналога - в Одесі (початок лютого). За його підсумками відбираються учасники сезону, потім 1/8, 1/4, 1/2 фіналу і фінал напередодні нового року (охочі можуть самі ознайомитися з «Правилами участі в проекті «Ліга сміху»). Виголошено вже й гімн «Ліги сміху» (зважаючи на те, як радісно посміхалися під час його виконання дніпропетровські кавеенщики, знамениті своїми піснями, вони й тут руку доклали). Серед організаторів, зрозуміло, безліч знаменитих кавеенщиків з України на чолі з харків'янином Андрієм Чивуріним, який багато років був редактором КВК у Маслякова. Дуже цікаві його пояснення, які він дав на початку сезону:
Ліга сміху - Одеса. Чивуріна на тлі камуфляжу
- Тривалий час в українського КВК не було свого телевізійного простору. Переговори з нашими телеканалами про відродження ефірів Вищої української ліги велися постійно, але, на жаль, ні до чого не призвели. Політичні події 2014 року остаточно ускладнили ситуацію: припинили свою роботу декілька регіональних ліг КВК, а участь українських команд у Сочинському фестивалі 2015 років з подальшою участю в лігах Міжнародного Союзу КВК на території Росії стала нереальною на найближчі декілька років. Тому й народилася ідея Ліги сміху - чемпіонату України з гумору. Ми не претендуємо на рух КВК у межах окремої держави. Просто ми запропонували українським командам на найближчий час національний проект, необхідний для підтримки в Україні руху творчої молоді... Що з цього вийде? Побачимо в найближчому майбутньому! Ми сподіваємося також, що в недалекому майбутньому українські команди знов радуватимуть шанувальників чудової гри на всіх рівнях Міжнародного Союзу КВК. Відбіркові фестивалі цієї нової гри (тобто навіть не добре забутої старої) передбачається проводити в Одесі, таким чином прирівнявши її до зимової Мекки кавеенівських фестивалів міста Сочі.
Хоч Андрій - авіатор, а не дипломат, закінчив ХАІ, а не МДІМВ, його мова надзвичайно акуратна, дипломатична. Він начебто зв'язки з Масляковим остаточно не рве (зазначимо, що цього року на сезон до Маслякова після тривалої перерви заявилася збірна Грузії). Але при цьому Чивурін твердо заявляє: новий проект - не одноденка, він розрахований на роки. І в цьому сенсі Одеса проектується, якщо й не «Меккою кавеенівських фестивалів», то вже точно «Медіною Ліго-Сміховських».
Ліга сміху - Одеські манси на рідній землеФото: Ростислав Баклаженко / vesti-ukr.com
Адже після початку війни грати українським командам у Росії, в Москві в Маслякова просто безглуздо. До того ж у КВК, природно, оживляється тема збірної Криму, збірної Севастополя. Та й від «Новоросії» вже є команда. Варто хоч десь заявитися і якось виявитися команді з Макіївки «Латте ДонНАСА» (вони приїжджали на останній фестиваль КВК до Сочі, а тепер будуть в одній з регіональних кавеенівських ліг, що базується в Мінську), як «Комсомольська правда» почала оспівувати їх у виразах, гідних Рабле і Петросяна: «Дотепники з «Латте ДонНАСА» буквально "порвали" зал». Немає сумніву, що «Комсомолка» і далі описуватиме виступи цієї і подібних до неї команд у тому ж дусі.
Дусі, знайомому нам з трагічного для Грузії 2008 року. Тоді на Літньому Кубку КВН перемогла об'єднана команда Абхазії та Осетії. Наприкінці гри в «Домашньому завданні» їхніми останніми словами було: «Як би не закінчилася сьогоднішня гра, ми вже перемогли!» Овації журі й залу. І це після кривавого військового конфлікту! Ганьба, яка не повинна повторитися в нашому випадку. А те, що грузинські кавеенщики після всього цього нинішньої весни вирішили їхати на Перший канал, що ж... Це їхній вибір, їхній сором. І ганьба тих людей, що стоять за ними...
Ліга сміху - Журі. Дізналися ... Фото: Ростислав Баклаженко / vesti-ukr.com
А українським кавеенщикам тепер не потрібно буде прогинатися, щоб сподобатися журі, яким диригує один з головних російських телепропагандистів Костянтин Ернст...
Відсутність докучливої цензури і оглядок на Кремль, хороші декорації, професійна робота редакторів і операторів, оригінальні двомовні виступи (адже це теж розширює можливості команд).
Так хочеться вірити, що «Ліга сміху» (зйомки дев'яти ігор сезону проходить окрім Одеси в Києві, Львові, Дніпропетровську), яка стартує цими днями, удасться. Що вона, зберігши кращі традиції старого КВК, створить на місці контори «Масляков і син», яка гниє в глибокому прогині, новий оригінальний національний телепроект.
І покаже, як це робити в Україні іншим тележанрам. Що дуже важливо для формування загального національно-культурного поля країни, для зміцнення її єдності. І якщо це вийде, то в українську «Лігу сміху» потягнуться і з-за кордону ті, хто не любить кланятися будь-якому «панові» (так, між іншим, називають Маслякова «за лаштунками»).
Олег Кудрін, для Укрінформу.
