Найвідоміший волонтер України Тетяна Ричкова два тижні тому очолила нове державне підприємство Міністерства оборони, яке займатиметься забезпеченням сил спеціальних операцій.

Її перший волонтерський внесок в армію - це була одна пара взуття, потім вона продала будинок і бізнес, щоб робити це системно. Їй вдалося зібрати мільйон, одягнути, взути і нагодувати 25-у бригаду. Саме тому її призначення головною в армії із забезпечення спецназу було сприйнято, як бажання змін і крок до реформи і порядку. Тетяна Ричкова відповіла на питання Укрінформу.

- Тетяно, чим саме є структура, якою ви керуватимете: підприємство-виробник, що координує "постачальницький" центр, чи що це?

- Це підприємство, яке займатиметься, як формою, так, у майбутньому, і сухпайками, бронежилетами, касками і всім. Ми до кінця грудня маємо зробити бізнес-план, зібрати команду, отримати приміщення. Нам безкоштовно допомагатиме Ernst and Yang, ми найближчим часом маємо ввести програмне забезпечення з логістики, ведення обліку, знайти ключових людей, фінансового директора, керівника юридичного департаменту. У нас є декілька досвідчених людей з логістики і стандартизації, є людина, яка займатиметься тендерами і шукатиме постачальників. Це людина з "Профінгруп", яка виготовляє форму і працює як з імпортними виробниками, так і з українськими. Ми маємо зібрати людей і вибудувати спільну концепцію до кінця грудня. На початку січня розраховуємо, що вже буде бюджет, і будуть отримані кошти на розвиток цього підприємства.

- Тобто це великий концерн з виробництва всього?

- Держпідприємство. Спостерігати за ним буде комітет, який має займатися відбором, тендерами і сертифікацією. Цей комітет розроблятиме форму, лекала і стежитиме, щоб нам поставлялося тільки те, що передбачалося. Вироблятися там має все, окрім зброї. Поки це підприємство працюватиме для ПДВ і спецназу. Припускаю, що згодом воно зможе виробляти форму для всіх родів військ. У кінці травня ми маємо одягнути всіх у форму літнього зразка.

- Чи одягнена наша армія на зиму?

- Якщо говорити про зону АТО, то там одягнуті всі. Тим, кому не встигли пошити нову форму, видали зі складів теплу форму старого зразка. Наскільки вона якісна - судити бійцям. Чому всім не дісталася нова форма? Були деякі товариші, які поставки запланували на кінець грудня. Звичайно, потрібна термобілизна, додаткові флісові кофти або додатковий пуховий шар у кофтах і куртках з штанами, таких, як я купую. Не встигли пошити синтипонові штани для форми нового зразка. Їх взагалі не встигли пошити.

- Тетяно, ми всі живемо з розумінням, що забезпечення армії - велика корупція. Як ви взаємодіятимете з уже існуючими структурами?

- Ніяк. Ми окреме автономне підприємство. Наді мною - тільки міністр. Ми самі беремо людей. Ми всі проходимо поліграф, дванадцять осіб волонтерів, які увійшли до Міністерства оборони, його пройшли. Поліграфна перевірка добровільна. Але я теж її проходжу, і директори департаментів пройдуть. У нас в команді люди, які так чи інакше допомагали армії, великі фахівці. Причому ми йдемо і не знаємо, скільки зароблятимемо, де ми житимемо, поневіряємося по друзях.

Фото: Facebook.com

- Чи правильно ми розуміємо, ваш проект пілотний, який стане єдиним центром забезпечення для всієї армії?

- Так.

- Тетяно, зараз є багато волонтерів, і всі комусь допомагають. Недавно на ФБ-акаунті "Повернися живим" була велика суперечка. Ця група купила великий український прапор для якоїсь нашої бригади за 20 тисяч гривень. Чи не задорогий? Як ви вважаєте, чи потрібно волонтерам якось координуватися?

- А що це за прапор, соромлюся запитати, золоте шиття? Я тут викручуюся. Рахую: що це я можу, це не можу. Це мені дадуть, це не дадуть, це ми шиємо. Так, волонтерам пора приходити до спільного знаменника. Тому, що купують, хто в ліс, хто по дрова. Одні купують термобілизну туди, де вона вже не потрібна - викинуті гроші. Ми для бригад ПДВ 79-ої, 25-ої, 81-ої купуємо все оптом, багато і дешевше. А я сто разів просила: хлопці, давайте об'єднуватися, а у відповідь чую: ви - розпіарені волонтери, вам з нами робити нічого. Я говорю: я починала з однієї пари берців. Навіщо витрачати п'ять-десять гривень на пачку чаю, якщо його там небагато. Відсутність координації - гроші на вітер. Люди інший раз жертвують останнє.

 І скажу прямо: не всіх волонтерів треба пускати в АТО. Оскільки навіть люди з благими намірами поводяться деколи дуже неадекватно. Інколи волонтерів військовим доводитися захищати, ризикуючи життям. І, крім того, після візиту деяких "волонтерів" на деревах опинялися бездротові камери. Інколи волонтери і пишуть, і фотографують позиції. Прийшов час для серйозної координації усіх волонтерських структур. Це питання безпеки.

- Яку форму ви візьмете за зразок?

- Ми дивитимемося на натівську форму, але все одно треба розробляти під свої стандарти. У Штатах - Аляска, у нас зовсім інший клімат. Будемо пробувати, а потім випускати і перевіряти на бійцях. Гранатометнику потрібне одне, саперу - інше, снайперу - третє, розвідці - четверте.

- Чим запам'яталася остання поїздка в АТО?

- Вона важка. Виходили хлопці з аеропорту. Ми їх забирали, вони провели там тринадцять днів, колони потрапляли під обстріл. Їм три дні не могли довезти ні воду, ні їжу. Вони дзвонили звідти, били стіни, шукали опалювальні труби і пили іржаву воду. Потім під обстрілом їм армія все-таки довезла воду. Армія - молодці, не залишає наших. Потім, коли ми змогли їх забрати, я побачила, що за ці тринадцять днів від них залишилася тінь. Вони сміються, веселяться, а я бачу, що вони одягають кобуру з пістолетом, а у них штани спадають. Ну а настрій їх... Привезла їх до Краматорська, вони сміються: "Таня, знайди, де помитися і шаурму". Я перерила весь Краматорськ, знайшла шаурму.

- Ми перемагаємо?

- Однозначно.

Лана Самохвалова, Київ.