Рефат Чубаров: Росія шукає для кримських татар маріонеткового лідера, на зразок Кадирова у Чечні
Російська влада вимагає від кримського населення щоденну тотальну демонстрацію лояльності. Якщо ви цього не робите, ви - ворог
27.10.2014 13:06 328
  •  
  •  
  •  

Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров відвідав Францію у складі офіційної делегації України, що брала участь у роботі 195-ї сесії Виконавчої ради ЮНЕСКО В Українському культурно-інформаційному центрі в Парижі один із старійшин кримськотатарського народу зустрівся з нашою діаспорою. Пропонуємо увазі читачів відповіді Рефата Чубарова на запитання представників української громади у Франції.

УКРАЇНСЬКУ МОВУ Я ЛЮБЛЮ ІЗ ШКІЛЬНИХ РОКІВ

- Рефате Абдурахмановичу, як Вам вдалося так блискуче опанувати українську мову, яка є надзвичайно складною для наших північних «братів» та «сестер»?

- Кримські татари, особливо літні, які проживають в Криму, володіють багатьма мовами колишнього СРСР. Це мови, з носіями яких вони проживали впродовж 50 років вимушеного вигнання.

Я не є особливим. У 1967 році моя родина переїхала з Самарканда на Кримський півострів. Нам поталанило, оскільки саме у той час радянська влада дозволила близько 350 родинам із майже 200 тисячам депортованих кримських татар повернутися до Криму. У результаті витонченої і блюзнірської методики режиму поверталися малоосвічені та багатодітні сім'ї, які були буквально придушені соціально-економічним тягарем. Їх по 3-4 родини розселяли, головним чином, у північних, степових районах Криму. Таким чином я разом з рідними оселився у 1968 році у селі з назвою Новопавлівка (до депортації - Бердибулат), де я і пішов до російської школи.

На моє щастя, у школі історію та українську мову викладало молоде подружжя педагогів із Полтавщини. Мені подобалася історія і я ходив до її викладача Володимира Дмитровича по книжки та поради, а його дружина Віра Михайлівна взялася навчити мене солов'їній мові за рік. Усе вийшло як вона і «наврочила». Я полюбив цю мову.

У КРИМУ ФСБ РОСІЇ ПРОВОДИТЬ БЕСІДИ З УСІМА, НАВІТЬ ПРИХИЛЬНИКИ "КРИМНАШ" МАЮТЬ ПРОБЛЕМИ

- Яка зараз ситуація в Криму?

- З перших годин анексії і до липня я перебував в Криму, після чого 5-го числа мене депортували з півострова. Проте я ні на мить не втрачав зв'язок із нашими людьми, які там залишилися. Постійно спілкуюся з кримськими татарами, які приїздять на материкову Україну, щомісяця проводимо засідання Меджлісу в режимі реального часу.

У Криму панує певне відчуття дежавю. За часів СРСР, якщо люди виявляли конформізм, тобто не виступали відверто проти влади, відмовчувалися на партійних зібраннях, не позиціонували себе як дисидент, вона їх не чіпала. Проте зараз, російська влада вимагає від кримського населення щоденну тотальну демонстрацію лояльності. Якщо ви цього не робите, ви - ворог. Окупаційна влада вимагає коритися вчителів, журналістів, керівників різних ланок тощо. Представники ФСБ проводять з усіма «бесіди». Все відбувається настільки динамічно, що навіть колишні прихильники «Кримнаш», що бігали з триколорами на початку усієї цієї авантюри, сьогодні стикаються з проблемами. Проте особливою групою ризику на півострові зараз залишаються кримські татари й українці. До них вживаються відповідні заходи тиску, на кшталт, нагляду, психологічного тиску, співбесід, переслідувань, обшуків тощо.

РОСІЯ ХОЧЕ ВПРОВАДИТИ "ЧЕЧЕНСЬКУ" МОДЕЛЬ У КРИМУ

- Чи використовували окупанти російських татар для тиску на ваш народ?

- Так, це було на початку окупації. Нині ж російська влада відмовилася робити ставку на казанських татар, які зрозуміли нас. У ФСБ порахували, що кримські татари - з огляду на історичну долю та досвід боротьби з режимом - можуть очолити татарський, тюркський або навіть мусульманський світ Росії, і це становитиме загрозу чинній владі. Хоча ми про це навіть не замислювалися.

- На Вашу думку, якою тоді буде можлива модель формування лояльності до влади серед кримських татар?

- Окупаційна влада ставитиме на так звану «чеченську версію». Вони шукають серед кримських татар людей, які зможуть гарантувати їм контроль над своїм народом. Людей на кшталт Рамзана Кадирова. Російська влада матиме відносини лише з такою маріонетковою владою, на зразок створеної у Чечні. Така модель досить ефективна в РФ, але вона не може бути довготривалою, а отже у перспективі її існування приречено. Поки Меджліс вони не закриватимуть, і працюватимуть над таким собі його ребрендингом.

РОСІЙСЬКІ ПАСПОРТИ У КРИМЧАН - ЦЕ ЯК "АУСВАЙСИ" ЧАСІВ ОКУПАЦІЇ ГІТЛЕРІВСЬКОЮ НІМЕЧЧИНОЮ

- Що би Ви порадили найпалкішим українцям, які звинувачують співвітчизників із Криму в слабкості?

- На мій погляд, не завжди ті, хто знаходиться поза межами Криму, мають право критикувати за сьогоднішню поведінку тих, хто не виїхав із півострова. Так, люди вимушено отримують російські паспорти, але їх не варто засуджувати, вони не можуть вчинити по-іншому.  Ми відносимося до цього документу, як до «аусвайсу» часів окупації України гітлерівською Німеччиною, тобто до документу, який дозволяв лише переміщення місцевістю.

- А як цю проблему вирішує Українська держава?

- Ми врегулювали разом із міністерством юстиції України ще на початку окупації, що такий спосіб паспортизації кримчан нічого не змінює у правових відносинах з Українською державою. Це - примусова паспортизації з порушенням прав людини. Якщо будь-який кримчанин не вийшов процедурно з українського громадянства, він і надалі є громадянином нашої держави.

- Ви можете навести приклади примусової паспортизації?

- Так, звичайно. Всіх дітей, які закінчували навчання у середніх школах, окупаційна влада примушувала отримувати російські документи. В іншому випадку їм не видавали атестат про середню освіту. Якщо ви є власником авто, то його перереєстрація на російські номерні знаки можлива лише за умови російської паспортизації. У разі хвороби кримчани з українськими паспортами не в змозі отримати кваліфіковану медичну допомогу через те, що в РФ діє страхова медицина для своїх громадян.

У цьому контексті російська влада виявляє неабияку винахідливість. Але всі усвідомлюють, що це бандитський спосіб, який не має нічого спільного з цивілізованим світом. Зараз в Криму немає найголовнішого, як мені написала одна жінка, - «на півострові повітря немає».

РОСІЯ - ЦЕ КРАЇНА СИМВОЛІВ, А ЇЇ ЛІДЕР ПАРАНОЇК, ЯКИЙ МАРИТЬ ЦИМИ СИМВОЛАМИ

- Коли в Меджлісі дізналися, що відбувається анексія Криму?

- Сумнівів у тому, що Росія на тлі Майдану максимально намагатиметься посилити свій вплив та втручання у «кримські справи» не було. Наші представники фіксували активізацію та оновлення проросійського руху в Криму. Але те, що Росія вторгнеться військами та оголосить анексію, про таке ми й думки не мали. Хоча певні сигнали й були, мало хто їх сприймав серйозно, як ймовірний варіант розвитку ситуації.

- Ви добре пам'ятаєте ті моменти?

- Так, звичайно. 27 січня о 16:00 я отримав інформацію про можливі провокації під час запланованого на наступний день нашого мітингу за мирне розв'язання кризи. За дорученням прем'єр-міністра Криму Могильова на місці проведення нашого заходу було організовано мітинг «Русского Единства», «казаків» та інших проросійських сил у Криму. Він планувався під легендою, що кримські татари збираються повторити Майдан на півострові, тому влада покликала ці сили на допомогу.

Щоб уникнути пастки, ми змінили місце проведення мітингу. Вранці 28 січня на центральній площі Сімферополя відбулося згуртування так званих сил самооборони Криму. Пізніше ми призначили на 23 лютого новий мітинг, не знаючи чим закінчиться революція Гідності в Києві. Вже тоді на півострові відчувалася тривога та посилювалися відчуття наближення надзвичайних подій. На 25 лютого було призначено позачергову сесію. Наші прихильники мітингом 26 лютого зірвали цю сесію, тоді правда загинуло 2 людей. Ми підозрювали, що влада звернеться до Росії по допомогу, але навіть уявити не змогли, що відповідь буде військовою. Того дня ми розійшлися впевненими у перемозі, у тому, що ми врятували Крим, Україну.

О 4.40 ранку 27-го лютого голова СБУ Криму зателефонував мені, повідомивши, що до Верховної Ради Криму увійшли невідомі військові з великою кількістю зброї. Я порадив йому виконувати свої службові обов'язки, що, звісно, не відбулося. Вранці БТР-и Чорноморського флоту блокували кримські дороги, а вдень почали прибувати військові кораблі з Анапи і Новоросійська, що заздалегідь вийшли в море. Так почалося вторгнення та російська окупація.

- Що було далі?

- 16 березня відбувся незаконний референдум. Ми все ще сподівалися, що Крим повторить долю Абхазії: його просто «підвісять» і чекатимуть на визначення України та світової спільноти. Але 17-го лютого, коли я почув про підготовку Георгієвської зали Кремля, я зрозумів про анексію. Росія - це країна символів, а її лідер - параноїк, який марить цими символами.

ПЕРЕД АНЕКСІЄЮ ПІВОСТРОВУ КРИМСЬКА ФІЛІЯ СБУ ПРАЦЮВАЛА НА РОСІЯН

- Як ви оцінюєте роботу українських спецслужб у період, що передував окупації?

- Знаєте, ми мали можливості отримувати від українських спецслужб закриті документи. Ми їх купували в СБУ. У цих документах йшлося про те, що спецслужба у багатьох випадках було організатором та виконавцем багатьох заходів із дискредитації кримських татар.

 Ми мали конкретні дані про місця, зміст і мету спільних організаційних заходів представників російських спецслужб та працівників СБУ на території півострова, спрямованих проти нашого народу. Спочатку ми підозрювали, що ці документи могли бути інструментом маніпулювання кримськими татарами. Але коли після березня ми дізналися, хто перейшов на бік ворога, коли ми почали фіксувати методи роботи та проекти, то сумніви щодо того на кого саме працювала кримська філія СБУ розвіялися остаточно.

- А коли саме діяльність СБУ в Криму стала антитатарською?

- Фактично масована інформаційна кампанія з компрометації Меджлісу стала помітною після ряду зовнішньополітичних кроків України у відносинах з РФ. Особливо, після підписання так званих Харківських угод. Меджліс засудив ці домовленості, і одразу після цього ми зіткнулися з цілеспрямованою роботою ФСБ, але через СБУ.

КРЕМЛЬ РОЗГЛЯДАЄ КРИМ ВИКЛЮЧНО ЯК ВІЙСЬКОВИЙ ПЛАЦДАРМ

- Яким є Ваше ставлення до інформації, що Крим буде заселено росіянами?

- Щоб Росія не говорила про плани на Крим та його мешканців, кремлівська влада розглядатиме півострів виключно як військовий плацдарм. Після Зимової олімпіади в Сочі, в яку Москва вклала 60 млрд доларів США, було би наївно сподіватися на бодай якісь інвестиції в Крим. З російською ментальністю, корупцією, практикою відкатів і надприбутків навряд чи Крим стане процвітаючим. Це буде виключно військовий плацдарм для усієї російської території.

Думаю, що всі кошти спрямовуватимуться лише на розвиток військових баз, інфраструктури та їхнього обслуговування. Мрії людей про розвиток Криму як курортно-рекреаційної сфери залишаться мріями. Росії це не потрібно. Їй потрібен лише обслуговуючий персонал. Тому окупаційна влада витіснятиме кримчан, змушуватиме їх виїхати. Першими у списку на виїзд будуть кримські татари та нелояльні українці.

Чи будуть росіян селити в Крим? Така практика нам добре відома. У роки Другої світової війни з Криму виселили 51 тис. німців, до 200 тис. кримських татар і по 12-13 тис. вірмен, греків і болгар. Крим обезлюднів, і в перші роки після цього туди переселяли мешканців із середньої полоси РФ. У 1954 році заселення було плановим.

Згодом кримських татар селили у степовому Криму, але до стратегічних територій була інша політика. Севастополь, Алушта, Ялта, Судак, Феодосія - заселялися виключно військовими відставниками, які зрештою і зіграли свою роль у сучасних подіях. Не думаю, що Росія заселятиме Крим масово, але робитиме це вибірково, на певних територіях і специфічними людьми. У тому числі, «зелене світло» на переїзд до Криму отримуватимуть представники силових та фіскальних структур.

Я ВПЕВНЕНИЙ,ЩО УКРАЇНА ПОВЕРНЕ КРИМ

- На Вашу думку, яка доля чекає на Крим?

- ХХІ століття надзвичайно динамічне, і повністю передбачити як будуть розвиватися події важко. Але ми в праві оперувати певними моральними категоріями з нашими західними партнерами, категоріями, які наближатимуть нашу перемогу. Зокрема, це - чесність, справедливість, фундаментальні права людини, права народів.

Можна припустити, що Крим не повернеться до складу України, але у такому випадку необхідно перебудовувати сучасний світ, запроваджувати нові правила гри. Тобто все те, що людство робило після Другої світової війни і вибудувало до кінця ХХ століття, потрібно відкинути і взятися за нові правила. Але у такому випадку ніхто не зможе гарантувати, що події 2014 року не повторюватимуться.

Якщо говорити про глобальний контекст, то проблема Криму стосується не лише кримських татар чи України, а й розвитку Західного світу. Такий підхід до осмислення цьогорічних подій надає мені впевненість у тому, що Крим буде повернуто.

Роман Сущенко. Париж.

 

 

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-