Доступ до архівів, зокрема й щодо Голодомору, суттєво ускладнився - історик
В останні роки в Україні доступ до державних архівів, зокрема до матеріалів, що стосуються теми Голодомору, значно ускладнився.
Про це заявив історик, дослідник архівів КДБ Олександр Іщук у коментарі Укрінформу.
"В останні три роки доступ до архівів ускладнився. І значна кількість істориків на це нарікають. Це пов'язано з тим, що керівництво Державного комітету архівів перебуває в руках члена Комуністичної партії. Ольга Гінзбург у своїх інтерв'ю неодноразово говорила, що не всі матеріали можна видавати дослідникам. І, на жаль, частина матеріалів, які не видаються, мабуть, стосується й Голодомору. Я маю на увазі слідчі справи колишніх органів НКВС-КДБ, в яких допитувалися свідки Голодомору. І зараз доступ до цих слідчих справ суттєво ускладнений - і в державних обласних архівах, і в київських центральних архівах", - підкреслив Олександр Іщук.
При цьому він зазначив, що, попри це, у попередні роки був оприлюднений великий обсяг матеріалів на тему Голодомору 1933-34 років, тож у цілому ми досить непогано знаємо, що це таке.
А загалом, за його словами, своєрідне табу стосується матеріалів не таких уже й давніх - до 75 років. "Дуже багато матеріалів про Другу світову війну, про часи Сталіна, Хрущова, Брежнєва ще не опубліковані, недоступні. Якщо це стосується архівів Комуністичної партії, то вони зберігаються в Центральному державному архіві громадських об'єднань України. Тепер там новий керівник, і доступ ускладнився. Почали говорити: якщо ви будете дивитися ці матеріали, можливо, це вдарить по комусь із родичів людей, які працювали в Комуністичній партії, або в НКВС, або ще десь. І таким чином відбувається тихе блокування введення в обіг нових наукових матеріалів. Професійні історики це чітко знають і, звичайно, переживають, тому що ці матеріали частково вже введені в обіг, раніше їх видавали. А тепер до них не так просто добратися", - розповів Іщук.
Він уточнив: матеріалів Комуністичної партії - це перший фонд Центрального державного архіву громадських об'єднань - більше мільйона одиниць зберігання. Щоб цей великий фонд як слід обстежити і опублікувати документи, треба працювати не рік і навіть не десять років.
Щодо документів, які стосуються Другої світової війни і не всі оприлюднені, то це, за його словами, особливо важливо, бо українці в тій війні воювали в арміях різних держав: і в радянській, і в німецькій, окрема тема - Українська Повстанська Армія, Тарас Бульба-Боровець. Це все питання, які наче непогано вивчалися в останні роки, але ще недостатньо досліджені.
"Ольга Гінзбург заперечує той факт, що архіви не до кінця відкриті. І вона правильно каже в тій частині, що доступ до більшості матеріалів з історії України - наприклад з ХVІ по ХІХ століття - дійсно вільний. Мова йде про документи ХХ століття, а саме про період починаючи з 1917 року, а реально кажучи - десь із 1930-их років, коли розпочалися масові політичні репресії сталінських часів", - стверджує Іщук.
Він вважає, що чиняться штучні перешкоди. "Наприклад, щоб ознайомитися з матеріалами архівних кримінальних справ, що стосуються репресованих діячів ОУН і УПА, або священиків, або будь-кого, вас попросять пред'явити дозвіл родичів. А ви спробуйте взяти дозвіл родичів, якщо людина давно померла, де діти - невідомо, а можливо, дітей і не було. Як тоді? І на цій підставі не видаються матеріали слідчих справ. До речі, в останньому інтерв'ю в "Урядовому кур'єрі" кілька днів тому Ольга Гінзбург про це сказала - що матеріали слідчих справ ми не видаємо", - додав історик.
