Посол Теофіл Бауер: Енергетична співпраця - один з аспектів національної безпеки України і Румунії
Минулий 2012 рік був непростим для сусідньої з Україною Румунії як в політичному, так і в соціально-економічному плані
04.12.2012 14:17 170
  •  
  •  
  •  

Минулий 2012 рік був непростим для сусідньої з Україною Румунії як в політичному, так і в соціально-економічному плані. У країні змінилося три уряди, вона пережила епопею з імпічментом президентові Траяну Бесеску, сталося кілька гучних корупційних скандалів, Євросоюз позбавив Румунію фінансової допомоги...

Про те, як події у Румунії вплинули на українсько-румунські відносини, та про перспективи розширення всебічного співробітництва між двома державами, з якими проблемами зустрічається українська діаспора у Румунії, та про інші аспекти двосторонніх відносин в ексклюзивному інтерв'ю УКРІНФОРМу розповів Надзвичайний та Повноважний посол України у Румунії Теофіл Бауер.

- Пане Посол, як вплинули політичні події в Україні та Румунії на торгово-економічні та політичні відносини двох країн?

- Для Румунії 2012 рік дійсно був дуже насиченим у внутрішньополітичному плані: змінилося три уряди, пройшов референдум з імпічменту (президенту - ред.), через кілька днів пройдуть парламентські вибори. Це, певною мірою, відбилося і на контактах на високому рівні між Києвом та Бухарестом. Як наслідок, нереалізованими залишились заплановані візити в Україну прем'єр-міністра і голови Сенату Румунії.

Але навіть за таких умов відбулася зустріч президентів України та Румунії у межах їх участі у саміті НАТО в Чикаго та зустріч міністрів закордонних справ у межах засідання Генеральної Асамблеї ООН.

Сподіваємось, що до кінця грудня в Румунії буде сформовано уряд, затверджено керівництво зовнішньополітичного відомства, і Посольство України в Румунії, як контактна ланка між Києвом і Бухарестом, докладе зусиль до активізації повномасштабного політичного діалогу між двома сусідніми країнами з усіх питань двосторонньої і регіональної співпраці.

Щодо торгово-економічного напряму: в 2012 році, на мій погляд, існуючий потенціал не реалізовується на усі сто відсотків і, насамперед, через уповільнення загальної економічної активності та попиту, в першу чергу, в Румунії. Якщо у 2011 році нам вдалося досягти рекордного товарообігу, що перевищив 2 млрд доларів, то останні статистичні дані свідчать про спад двосторонньої торгівлі. За 9 місяців 2012 року товарообіг знизився на 34,3%, обсяги українського експорту - на 45,8%, румунський імпорт в Україну - на 24,3%.

- Які сфери економічної співпраці вважаються пріоритетними між Україною та Румунією та на чому планується зосередити зусилля у найближчий час?

- Однією з основних подій українсько-румунських торговельно-економічних відносин останнього часу стало проведення 10-11 квітня 2012 року в Києві першого засідання Українсько-Румунської спільної комісії з питань економічного, промислового, наукового та технічного співробітництва, у межах якого сторони обговорили багато питань двосторонньої співпраці. Зокрема, йдеться про банківську, енергетичну, транспортну, інвестиційну та прикордонно-митну сфери, а також питання промисловості, сільського господарства, інформаційно-комунікаційних технологій, туризму, захисту прав споживачів і ринкового нагляду, науки і геопросторової інформації. Важливе місце відведено реалізації проектів, що фінансуються у межах Європейської політики сусідства і партнерства, та, в майбутньому, у межах Стратегії ЄС для Дунайського регіону. Як бачите, спектр взаємних інтересів досить широкий. Важливо, щоб засідання комісії, що відбулося вперше за останні сім років, надало належного імпульсу подальшому розвитку двосторонніх економічних відносин.

Як результат домовленостей, досягнутих під час засідання, стало проведення у травні в Бухаресті Українсько-Румунського економічного форуму «Енергія - сфера регіонального інтересу», а також економічної місії румунських підприємців до Дніпропетровська у жовтні. Активізувалася і взаємодія українських та румунських державних органів у контексті підготовки двосторонніх угод економічного характеру, відновлення діалогу з питань двосторонньої співпраці, зокрема, щодо будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.

На майбутній 2013 рік заплановано проведення в Україні другого Українсько-Румунського економічного форуму, а також щонайменше двох економічних місій румунських підприємців до України та низки заходів презентаційного характеру.

- Чого очікує Україна від парламентських виборів у Румунії?

- Електоральна кампанія, що розгорнулася у зв'язку із запланованими на 9 грудня виборами до парламенту Румунії, перебуває у розпалі. Україна, як сусідня держава, зацікавлена в тому, щоб новообраний румунський парламент якомога швидше сформував свої керівні інститути, які опікуються і міжпарламентським співробітництвом.

Наш інтерес полягає в активізації міжпарламентського діалогу не лише на рівні голів законодавчих органів, але й у межах профільних комітетів та комісій, зокрема, з питань зовнішньої політики. Практика обміну досвідом на шляху євроінтеграції була б корисною для обох держав, особливо на прикладі країни, яка приєдналася до ЄС на останній "хвилі" його розширення у 2007 році, і яка на цьому шляху стикалася з проблемами, що є співзвучними і для України.

Незалежно від партійно-політичної конфігурації майбутнього парламенту Румунії, для України важливим є те, щоб більшість у ньому сформували сили, які готові до конструктивної співпраці з нашою країною та схильні підтримати процес її інтеграції в європейські структури.

- У Румунії проживає численна українська діаспора. Наскільки активна її роль у житті країни? Що Ви думаєте з приводу того, що більшість румунських політиків не згодні на розділ мови на румунську та молдавську у місцях компактного проживання діаспори в Україні?

- Згідно з офіційними даними перепису населення 2001 року, в Румунії проживає більше 61 тис. етнічних українців. Попередні результати останнього перепису, що був проведений у 2011 році (остаточні дані ще не оприлюднені), свідчать про те, що чисельність української громади зменшилась майже на 10 тисяч, що є прямою ознакою її поступової асиміляції. Незважаючи на це, за чисельністю вона залишається третьою етнічною меншиною Румунії - після угорської та ромської.

З урахуванням того, що переважна більшість етнічних українців проживають у сільській місцевості, а з них значна частина - у депресивних передгірних регіонах та дельті Дунаю, соціальна активність української громади Румунії є незначною. До цього спонукає, насамперед, відсутність цілісної системи освіти українською мовою, що призводить до поступової денаціоналізації українців Румунії - на всю країну діє лише один ліцей з викладанням більшості предметів українською мовою, у м.Сігету Мармацієй (Sighetu Marmatiei) повіту Марамуреш. У інших навчальних закладах, що функціонують у місцях компактного проживання українців, їх материнська мова викладається лише як предмет, і то здебільшого факультативно. Майже аналогічна ситуація відстежується і у забезпеченні прав українців на богослужіння рідною мовою.

Задля ідентифікації реальних проблем у сфері забезпечення прав українців у Румунії та румунів в Україні та винайдення шляхів їх розв'язання у межах Змішаної міжурядової українсько-румунської комісії з питань національних меншин, з ініціативи української сторони у 2006 році розпочато спільний моніторинг стану забезпечення прав відповідних меншин за участю експертів ОБСЄ та Ради Європи. На жаль, ця процедура була перервана у 2008 році румунською стороною та залишається незавершеною до цього часу.

Щодо мовного питання. Дійсно, в Румунії на офіційному рівні не визнається наявність молдовської мови, відмінної від румунської, яка вважається "сталінською вигадкою". Ухвалення Верховною Радою влітку цього року Закону України "Про засади державної мовної політики", в якому молдовська мова фігурує у списку регіональних, викликала негативну реакцію офіційних чинників Бухареста, зокрема, голови комісії з питань зовнішньої політики Сенату Румунії М.Джоане та тодішнього міністра закордонних справ А.Марги.

На мою думку, це питання слід розглядати принаймні у двох вимірах. З одного боку, вільне визначення назви рідної мови чи етнічного походження є одним з фундаментальних прав людини. А з іншого, ця дилема не може перебувати у площині відносин між Києвом і Бухарестом. Наскільки мені відомо, в Конституції Республіки Молдова зафіксовано, що молдовська мова є державною мовою, тому для України немає підстав не зважати на офіційну позицію Кишинева.

- Значна увага сьогодні приділяється прикордонному співробітництву між країнами. Які проекти реалізуються у цьому напрямі між Україною та Румунією?

- Важко переоцінити значення транскордонного співробітництва, широкий спектр якого охоплює, насамперед, створення сприятливих умов взаємного спілкування, а також торговельно-економічної співпраці, розробки та реалізації спільних проектів у культурно-гуманітарній сфері, а також у галузях туризму та охорони довкілля.

Що стосується конкретних форматів прикордонної співпраці, хотів би відзначити, насамперед, ефективну роботу тристоронніх українсько-румунсько-молдовських єврорегіонів "Верхній Прут" і "Нижній Дунай".

На сучасному ж етапі особливої ваги набувають транскордонні проекти, реалізація яких сприяє просуванню євроінтеграційних зусиль України. У цьому контексті слід відзначити Спільну операційну програму сусідства "Румунія - Україна - Республіка Молдова 2007-2013", у межах якої прикордонні регіони України, Румунії та РМ отримали можливість використати кошти ЄС (близько 137,4 млн євро) для реалізації спільних проектів. Наведу лише один, найбільш яскравий приклад: Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича разом з Сучавським університетом "Штефан чел Маре" успішно реалізовують проект "Історична та етнографічна спадщина як інструмент туристичного розвитку Буковини".

Радий відзначити, що в українсько-румунському контексті прикордонне співробітництво виступає не лише як майданчик двосторонніх відносин на регіональному рівні, але й як генератор ідей для поглиблення українсько-румунської взаємодії на міждержавному рівні.

- Чи існують перспективи - і які саме - для енергетичного співробітництва між Україною та Румунією?

- Перш за все, ми є сусідніми країнами, тому забезпечення безперервного функціонування енергетичних систем та обміну енергією, безумовно, є надзвичайно важливим. Окрім того, переважну частину імпортованого Румунією природного газу вона отримує з газопроводів, що проходять територією України.

Оскільки Румунія є координатором проекту підключення синхронних енергетичних систем України і Республіки Молдова до континентальної енергетичної системи Європи - ENTSO-E (європейські електричні мережі), то Україна зацікавлена у плідній співпраці з румунськими партнерами і у цьому напрямі.

Ще одним прикладом є освоєння континентального шельфу Чорного моря. Як відомо, румунська компанія OMV Petrom S.A. разом з Exxon Mobil та Royal Dutch Shell входить до консорціуму компаній, що виграли конкурс на розробку Скіфської нафтогазової площі, розташованої в українській частині континентального шельфу Чорного моря.

Якщо говорити про енергетичну складову двосторонньої торгівлі, то основною статтею імпорту румунських товарів до України є нафтопродукти, а Україна постачає в Румунію вугілля та електроенергію.

Крім того, цікавим для обох країн є взаємний досвід застосування технологій енергозбереження, розвитку відновлюваної енергетики, запровадження європейських норм та правил функціонування енергетичного ринку тощо.

Тож енергетичне співробітництво є не тільки цікавим для обох країн, але й надзвичайно важливим з точки зору гарантування певних аспектів енергетичної безпеки.

Зінаїда Гурська, КИШИНІВ. 4 грудня 2012 року.

Повна версія сайту
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-
Счетчик необходимо разместить на всех страницах статей сайта. Счетчик нельзя размещать в iframe.