Депортація кримських татар була геноцидом – Джемілєв
На цьому наголосив лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв у ході дискусії щодо ситуації в Криму, проведеній напередодні 71 річниці депортації, повідомляє кореспондент Укрінформу.
"Це перевернуло долю кримськотатарського народу. Це був справжній геноцид. Проведені нами дослідження показали, що особливо у перші роки після депортації від жахливих умов у місцях депортації померло приблизно 46,4% наших співвітчизників", - сказав Джемілєв.
Ті, хто залишився, нагадав він, вже після смерті Сталіна почали боротися за можливість повернутися на свою історичну батьківщину. Боротьба ця тривала кілька десятиліть. "Кримськотатарський національних рух з перших же днів свого існування проголосив принцип ненасилля. Використовувалися тільки демократичні методи, та все одно через в`язниці та табори пройшли сотні моїх співвітчизників", - сказав лідер кримських татар.
Читайте також: Україна вшановує жертв депортації кримських татар
Спочатку їх засуджували за антирадянську пропаганду, утворення антирадянських організацій, а з 1966 року, коли були внесені зміни до Кримінального кодексу СРСР, - за створення та розповсюдження документів, які паплюжать Радянський Союз.
"Ми ще не встигли повністю повернутися на свою батьківщину. За нашими оцінками, поза межами Криму знаходяться понад 100-150 тисяч співвітчизників за різних обставин. Але ті, хто повернувся, з великими труднощами долають атмосферу шовінізму, яка встановилася на нашій землі", - сказав Джемілєв.
Кримськотатарський народ поступово почав відновлювати свої права у демократичній державі Україна: "Та з кінця лютого минулого року - нова окупація, новий режим, який багато у чому нагадує той режим, проти якого кримські татари боролися кілька десятиліть".
На думку Джемілєва, нині ситуація в Криму як при Сталіні - прослуховування, стеження. "Новий режим нагадує 50-ті роки радянської влади. У чомусь він навіть гірше, адже тоді за інакомислення ув`язнювали, відправляли у тюрми, але ж то була процедура. А зараз людина просто може зникнути", - зазначив він.
Читайте також: З Криму виїхали близько 35 тисяч мешканців – Джемілєв
За його словами, 18 представників кримськотатарського народу в АРК безслідно зникли. "Ми знайшли поки що тільки три трупи, інші - невідомо де. Але, швидше за все, вони також мертві. І ніхто за це не несе відповідальності", - наголосив Джемилєв.
Як повідомлялося, цього року, як і минулого, самопроголошена кримська "влада" знову відмовила Меджлісу в проведенні траурного мітингу, приуроченого до річниці депортації. Адміністрація Сімферополя стверджує, що на ту ж дату і час нібито раніше було подано повідомлення, узгоджене в установленому порядку, про заплановані заходи іншою кримськотатарської організацією.
Альтернативного місця для проведення заходу влада не змогла запропонувати, бо в Криму, згідно з постановою "Ради міністрів Криму", немає вільних місць для проведення публічних заходів на території Сімферополя.
Операція з депортації почалася вранці 18 травня 1944 року і закінчилася о 16:00 20 травня. Для її проведення були задіяні війська НКВС кількістю понад 32 тисячі осіб. Офіційно причиною депортації вказувалася співпраця деяких кримських татар з нацистською Німеччиною. Депортованим відводили від декількох хвилин до півгодини на збори, після чого їх на вантажівках транспортували до залізничних станцій. Звідти ешелони з ними відправляли до місць заслання. Тих, хто чинив опір або не міг іти, часто розстрілювали на місці. Померлих ховали нашвидкуруч поруч із залізничним полотном або не ховали взагалі.
Читайте також: Джемілєв: У Крим повернувся сталінізм
Протягом 12 років до 1956 року кримські татари мали статус спецпереселенців, що означав різні обмеження в правах, зокрема заборону на самовільний (без письмового дозволу спецкомендатури) перетин кордону спецпоселення і кримінальне покарання за його порушення.
На відміну від деяких інших депортованих народів, що повернулися на батьківщину в кінці 1950-х, кримських татар було позбавлено цього права формально до 1974 року. Масове повернення народу до Криму почалося лише у 1989 році. Тоді депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною.
