![Врятують чи вб’ють економіку висока інфляція і “долар по 30”? Врятують чи вб’ють економіку висока інфляція і “долар по 30”?](https://static.ukrinform.com/photos/2020_06/thumb_files/630_360_1592491537-617.jpg)
Врятують чи вб’ють економіку висока інфляція і “долар по 30”?
В Україні не припиняються дискусії щодо шляхів допомоги економіці, яка останнім часом зазнала щонайменше трьох ударів – унаслідок внутрішніх проблем, пов’язаних зокрема з падінням промисловості, через вплив “циклічної” світової кризи, яка саме назріла, й від атаки коронавірусу. Приміром, Уряд і частина парламентаріїв наполягають на необхідності додаткової грошової емісії – аби убити кількох зайців: залатати трьохсотмільярдну бюджетну “дірку”, наповнити ресурсом знекровлену економіку, підвищити інфляцію та пришвидшити девальвацію, що врятує експортоорієнтовані галузі і сприятиме наповненню держказни. Нинішнє тимчасове керівництво Нацбанку, як і за часів Якова Смолія, пручається. Переконуючи, що і процес зміцнення гривні, і вкрай низька інфляція в Україні викликані об’єктивними чинниками, а не, як хтось стверджує, штучними діями регулятора й надмірним “закручуванням гайок”. Відмова ж від жорсткої монетарної політики, мовляв, відкриє “скриньку Пандори”, після чого нинішні економічні проблеми здаватимуться нам скромними польовими “квіточками”...
Україна: між Сціллою емісії й Харибдою дефляції
Світова практика свідчить – і про це говорили й писали всі, включно із нами: помірна інфляція і справді сприяє “розігріву” економіки, оскільки змушує гроші “працювати”, стимулює ділову активність інвесторів, які не хочуть задовольнятися близькими до нуля “пасивними” доходами (депозити, ОВДП, банківські сертифікати). І звісно ж, активізує споживчий попит. Маючи гроші на потрібний товар і розуміючи що “завтра” він подорожчає, люди не відкладають покупки, що знову ж таки – є запобіжником від надмірного “зв’язування” грошей та пришвидшує їх обіг.
І – так. Багато країн справді іноді йдуть на штучне послаблення своєї валюти – щоб продукція їхніх виробників ставала більш конкурентною на зовнішніх ринках. Одним із інструментів досягнення цієї мети є додатковий друк асигнацій – грошова емісія. Як завдяки помірній(!) емісії вдається знаходити й додаткові кошти для кредитування економіки. В результаті її показники поліпшуються, кількість виробленої в країні продукції збільшується, що й нівелює можливий негативний вплив незабезпеченої товарним еквівалентом грошової маси.
Але... Всі ці “економічні істини” є аксіомами для розвинених економік. До того ж, у “спокійні” часи. А ось для держави, чия економіка нестабільна й критично залежна від сировинних ринків, то, швидше, – це складні теореми, які вдається успішно доводити “через раз”. На кожен позитивний приклад – один-два негативні, коли навмисне розгойдування інфляційного й девальваційного маховиків погано для країни закінчується. Адже ніхто не знає, де, приміром, межа “оптимального” наповнення економіки грошовою масою. І чи встигнуть любителі “емісійних ігор” вчасно сказати “стоп-слово”... До того ж, немає гарантії, що інфляція й девальвація “по команді” зупиняться на запланованих показниках, а не за інерцією, підігрітою панічними настроями й спекулятивними інтересами, рухатимуться далі – ще кілька місяців, а то й років. Ще більш складно спрогнозувати, як ідеї пожвавити зростання споживчих цін до 8-9% в річному вимірі і послабити національну валюту до 29-30 гривень за долар (як передбачено у зміненому Держбюджеті) спрацюють в умовах підсиленої конронавірусними викликами та обмеженнями економічної кризи. Адже може статися, що спроба штучно – зокрема й через друкування не підкріплених товарами грошей – пришвидшити інфляцію не лише не розігріє економіку, а й остаточно її “загасить”, повністю зупинивши й без того хворобливо мляве кредитування. А тим часом населення, яке матиме на руках не забезпечені товарами емісійні й здешевлені гроші, кинеться скуповувати імпорт – аби хоч щось... Чи “полюватиме” на валюту, тим самим створюючи ажіотаж і потрапляючи в девальваційну круговерть. Таке ми вже не раз проходили.
1. Місія “Емісія”
![Катерина Рожкова Катерина Рожкова](https://static.ukrinform.com/photos/2019_04/1555599784-480.jpg)
Вочевидь, саме тому в НБУ продовжують наполягати: запуск "друкарського верстата" – одна із "червоних ліній", перейшовши яку ми ризикуємо й очікуваного прибічниками емісії економічного ефекту не отримати, і здобуту такими зусиллями стабільність банківської та фінансової систем втратити. "Наше завдання – захистити громадян від знецінення їхніх заощаджень, а не наразити їх на інфляційний податок", – наголосила в.о. голови правління Нацбанку Катерина Рожкова. Вона також попередила: висока інфляція й низькі ставки як державних запозичень, так і кредитування бізнесу, то – своєрідна “економічна утопія”. "Запустіть друкарський верстат" і "нехай Мінфін позичає дешевше" – дві історії, які суперечать одна одній. Все має ціну і свою вартість. Якщо починаєш надмірно регулювати бізнес (ставки, комісії і так далі), він просто перестає працювати", – наголосила Рожкова.
У пресслужбі регулятора додали: "Кредитори не мають стимулу позичати кошти під 10% або нижче, якщо очікувана інфляція становитиме (умовно) 15%. Висока інфляція також підриває довіру до національної валюти, адже швидке зниження купівельної спроможності заохочує громадян тримати заощадження в іноземній валюті. Це призводить до доларизації економіки і ще більше обтяжує її”.
2. Операція “Інфляція”
Так в НБУ відреагували на закиди та заклики до послаблення монетарної політики, що лунають останнім часом. Приміром, “катастрофічною” вважає ситуацію з інфляцією в Україні міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко. Йдеться про дуже низькі інфляційні показники останніх місяців (зростання цін у річному вимірі у квітні становило лише 2,1%, у травні – 1,7%, у червні – 2,4%). Така ситуація, за словами урядовця, негативно впливає на ділову активність і обсяги кредитування. Населення й бізнес втрачають доходи, а для малого й середнього підприємництва це взагалі може стати причиною припинення діяльності. Відповідно, підвищиться рівень безробіття й триватиме зниження купівельної спроможності населення...
До того ж, це додає проблем Урядові, ставлячи під сумнів виконання бюджету. Бо прогнозний показник інфляції є одним із найважливіших параметрів при його затвердженні (цьогоріч – 8,7%). Як наслідок, через нестачу коштів держава не може виконати фінансові зобов’язання – у тому числі, і перед громадянами. Що, мовляв, загрожує нам більшими втратами, ніж “вигода” від падіння споживчих цін.
![Олег Пендзин Олег Пендзин](https://static.ukrinform.com/photos/2020_04/1586683419-264.jpg)
Із цим погоджується експерт Економічного дискусійного клубу Олег Пендзин, який вважає украй небезпечною для вітчизняної економіки відсутність у цей складний період належної співпраці Уряду і Нацбанку. “НБУ втілює політику, яка не відповідає очікуванням і потребам української економіки. Замість того, щоб поступово послаблювати національну валюту до параметрів, закладених в оновленому 30 березня Держбюджеті, регулятор штучно утримує гривню. Порівняймо: 29,4 гривні за долар – при розрахунках бюджету – і трохи більше 27 гривень – на табло в “обмінниках”, – каже економіст у коментарі Укрінформу, – Тобто, на кожному доларі в ціні товару, який імпортується в Україну, втрачаємо 2,5 гривні податку на додану вартість. Отже, наповнення дохідної частини бюджету під питанням. Йдеться про недобір ПДВ, податку на прибуток та ще низки зборів і платежів”.
Натомість інші опитані Укрінформом економісти особливих проблем у цьому не бачать, наголошуючи, що нинішнє сповільнення інфляції обумовлене винятково об’єктивними чинниками (ефектом торішнього зміцнення гривні, падінням цін на енергоносії, “коронавірусними ударами”, що вплинули на ділову активність і призвели до скорочення доходів багатьох домогосподарств). При цьому поступово формуються такі ж об’єктивні причини для повернення інфляційних показників до визначеного Нацбанком цільового коридору – 5% ± 1 в.п. А це, мовляв, цілком адекватний для нинішньої ситуації в країні показник. Більше того, наш “інфляційний коридор” вищий, ніж у більшості держав, що розвиваються (3-4%). У проблемах же із наповненням бюджету більше винні самі урядовці й парламентарії, ніж Нацбанк.
![Борис Кушнірук Борис Кушнірук](https://static.ukrinform.com/photos/2020_06/1592491756-555.jpg)
“При формуванні державного кошторису дуже важливо правильно обрахувати податкову базу, завдяки якій наповнюватиметься дохідна частина, – пояснює в коментарі Укрінформу голова Експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру Борис Кушнірук, – і прогнозний рівень інфляції для цього дуже важливий. Його використовують як коефіцієнт для збільшення поточних показників ВВП при обрахунку очікуваних обсягів у наступному бюджетному році. Наразі ж значно нижчий рівень інфляції, ніж розраховували при затвердженні Держбюджету-2020, разом із низкою інших негативних чинників провокує значний недобір коштів до держказни”. Тому, на думку економіста, нині маємо говорити радше не про “катастрофу” з інфляцією, а про проблеми з прогнозуванням. Звісно ж, основна відповідальність за ці прорахунки лежить на попередньому складі уряду. Але ж і нинішній, переконаний Кушнірук, – мав би вчасно відреагувати на ситуацію. Зокрема, при перегляді бюджетних показників і внесенні змін до держкошторису 30 березня.
Також не варто забувати, що уряд має власний інструментарій, що при бажанні допоможе “підстьобнути” інфляцію, як-то кажуть не ставлячи “емісійних питань” НБУ. Поміж них – оптимізація державного боргу. Мінфін має активніше заміщувати валютну частку боргових зобов’язань гривневою, а також, користуючись низькою інфляцією та рекордно низькою обліковою ставкою НБУ, зменшувати вартість обслуговування держборгу. Такі дії опосередковано вплинуть і на підвищення споживчих цін.
Ще одна можливість спровокувати прискорення інфляції – підвищення заробітних плат. І Кабмін, нагадаємо, вже оприлюднив доволі амбітні плани щодо поетапного збільшення мінімальної заробітної плати в Україні. Щоправда, про підвищення середньої зарплатні, вочевидь, не йдеться. Через відсутність необхідного ресурсу. Хіба що Уряд таки вмовить НБУ на повну запустити грошовий верстат. Але ж при цьому ітиметься лише про номінальне підвищення наших із вами доходів. Реальні зарплати українців лише знижуватимуться. Що пов’язано із проблемами, про які йшлося вище. І тільки додаватиме нових проблем.
3. Акція “Девальвація”
Минулорічне стрімке зміцнення гривні викликало в Україні чимало суперечок і протилежних за змістом оцінок. Хтось радів за нашу валюту, яка демонструвала чи не найвищі у світі темпи зростання. Інші ж навпаки нарікали, що ревальвація добряче вдарила по доходах українських експортерів і по наповненню держказни. Не вщухали суперечки і у 2020-му. А в контексті нинішніх емісійно-інфляційно-девальваційних “розбірок” ця тема лише актуалізувалася. Багато представників виконавчої й законодавчої гілок влади взяли на озброєння тезу про “удар по експортерах” через зниження конкурентоспроможності української продукції на зовнішніх ринках. До того ж, маємо приклади навмисного знецінення деякими урядами й Центробанками нацвалют, щоб підтримати свого виробника в умовах кризи. Але й тут експерти нагадують: не кожен досвід розвинених країн може піти на користь нестабільній українській економіці.
Торішня ревальвація гривні справді негативно позначилося на доходах експортерів. Тим паче, що вона збіглася в часі з падінням світових цін на деяких сировинних ринках – передовсім, на ринку руд і металів. До того ж, експортери втрачали не тільки на виручці, а й на відшкодуванні ПДВ (суми якого також розраховуються у валюті). Але... Економісти нагадують: наші експортери – переважно, представники великого бізнесу. Більше того, деякі з них – зокрема, в аграрній сфері – не виробляють власної продукції, а працюють як трейдери. І, попри заяви та скарги, вони мають “запас міцності”, а погрозами згортання виробництва та скороченням колективів, швидше, намагаються шантажувати владу.
![Гліб Вишлінський Гліб Вишлінський](https://static.ukrinform.com/photos/2018_09/1536586768-4718.jpeg)
А ось для більшості українців, котрі отримують доходи виключно у гривні, міцна національна валюта вигідна. Адже завдяки ревальвації наші зарплати стали більш конкурентними. Також ми виграємо якщо не від зниження (через “переваги” недорозвиненої економіки цього як-то кажуть, не дочекаєшся), то принаймні стабілізації цін. Низька інфляція – тому підтвердженням. Натомість намагання штучно втрутитися в ситуацію спровокує чергові непрогнозовані цінові стрибки.
“Минулого тижня разом з компанією “Градус” ми провели опитування щодо сприйняття українцями ідеї пришвидшення інфляції й підвищення курсу долара для збільшення бюджетних надходжень, – розповів у коментарі Укрінформу виконавчий директор Центру економічної стратегії Гліб Вишлінський. – Так от: 90% респондентів вважають, що це суперечить їхнім інтересам. Адже на наші зарплати й пенсії можна буде купити менше товарів. Експортерам, може, хочеться, щоб курс узагалі був і 35. Та при цьому жодних гарантій, що їхні додаткові прибутки бодай якось розподілятимуться на користь працівників. Тож і вийде: більшість українців не зможуть нікуди поїхати на відпочинок, відмовлятимуть собі у нових придбаннях, а олігарх – може, “про око” й проінвестувавши якусь частину зароблених коштів, купить новий маєток у Франції”.
Та й більшості представників бізнесу розбурхування інфляційних і девальваційних процесів, на думку Вишлінського, користі не принесе. Україна пережила не один період гіперінфляції і просто стрімкого підвищення цін. Як свідчить досвід, у такі періоди від роботодавців, зазвичай, вимагають підвищення заробітних плат. Що також позначається на діяльності приватного сектора – зокрема, й підприємств-експортерів. “Тому, вважаю, що підхід до якого зараз дехто закликає, не має жодного сенсу ні для кого. Окрім тих, хто хоче відзвітувати про успішне (на папері) виконання бюджетних показників”, – каже економіст.
Міцна гривня і справді негативно позначається на виконанні бюджету (в основі уточнених 30 березня показників – середньорічний курс 29,4 гривні за долар) й на дефіциті зовнішньоторговельного балансу. Адже імпорт стає дешевшим для українців, і зарубіжна продукція – більш конкурентною у порівнянні з українською не лише на міжнародних, а і на внутрішньому ринках. Але, на думку експертів, впливати на ситуацію потрібно виключно економічними методами, а не адміністративними і тим більше – політичними.
“Ми знаємо, до чого веде політика ручного управління курсом. Мали фактично десятиріччя його штучного утримання, що призводило до періодичних курсових сплесків і пов’язаних із ними катаклізмів. Тепер же хочуть запропонувати те саме, тільки навпаки – занизити вартість національної валюти. При цьому хтось хоче регулювати це через політичні рішення. Забуваючи, що ціна валюти – категорія суто економічна, – і має формуватися із урахуванням попиту й пропозиції. Завдання ж Нацбанку – лише згладжувати надмірні коливання”, – нагадує Гліб Вишлінський.
![Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук, виконавчий директор CASE Україна](https://static.ukrinform.com/photos/2018_12/1545155677-997.jpg)
Експерти вважають що “будити лихо” небезпечно ще й тому, що, попри невтішні прогнози стосовно падіння ВВП, багато навіть економічно сильних держав можуть позаздрити стабільності наших фінансової та банківської систем. “Зараз Україна несподівано опинилася у вигідній економічній ситуації. Адже на першому етапі COVID-19 виграла від обвалу світової торгівлі”, – констатував під час вебінару “Хто виграє, а хто втрачає від коронакризи: зовнішньоторговельні тенденції у регіоні”, організованого аналітичним центром CASE Україна виконавчий директор центру Дмитро Боярчук. І додав: “Карантинні обмеження фактично виконали роботу, яку, зазвичай, робила девальвація гривні – обвалили імпорт на 34% та 40% у квітні й травні. Як наслідок, замість традиційного торговельного дефіциту та обвальної девальвації гривні ми отримали вражаючий торговий профіцит і на диво стійку валюту на фоні шокових сценаріїв у сусідніх країнах”.
Навіщо ж руйнувати крихкий баланс? Адже у другому півріччі на Україну, за прогнозами, й без того чекає стрімке збільшення дефіциту зовнішньої торгівлі. “Очевидно, що найближчими місяцями попит на імпорт повернеться, а з ним повернуться торговий дефіцит і тиск на національну валюту. Вже в червні імпорт споживчих товарів почав рости (близько 3%), а приємний профіцит змінився на звичний дефіцит – $630 мільйонів, за даними Державної митної служби”, – зазначив Дмитро Боярчук. Й негативні тенденції, за словами економіста, посилюватимуться. Адже зростатиме торговий дефіцит, а відкладений попит на імпорт зіграє неприємний жарт у другому півріччі. “І разом із запланованим “пом’якшенням” монетарної політики це обіцяє закінчення спокійного перебігу коронакризи для України”, – підсумував експерт.
Владислав Обух, Київ