Сховище для відпрацьованого ядерного палива - економія мільярдів та крок до енергонезалежності

Аналітика 21.10.2016 19:01 6811

Фінансуючи брудні інформаційні кампанії, Москва все ще сподівається зірвати будівництво ядерного сховища в Україні

Україна щороку витрачає мільярди гривень на послуги з переробки та тимчасового зберігання відпрацьованого ядерного палива. І йдуть ці гроші не куди-небудь, а до РФ. При цьому в нас вже 13 років буксує проект будівництва Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП). Причина очевидна: п’ята колона всередині України докладала надзвичайних зусиль для того, щоб заблокувати проект та зберегти потужний важіль впливу на вітчизняну енергетику в руках Москви. Адже остання в будь який момент може відмовитись приймати відпрацьоване паливо з українських АЕС, у результаті чого буде заблоковано роботу генерації, яка забезпечує зараз близько 60% від усього виробництва електроенергії в країні.

ЕКОНОМІКА ПИТАННЯ

Близько 200 мільйонів доларів або більше 5 млрд грн на рік. Ці кошти державна компанія «Енергоатом» - оператор вітчизняних АЕС мусить платити ворожій Росії для того, щоб розрахуватися за тимчасове вивезення та збереження на її території відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) і перероблених ядерних матеріалів з наших станцій.

Економії валюти для держави можна досягнути за рахунок зберігання палива на спеціальних сховищах в Україні, як це і необхідно робити згідно з міжнародними нормами та правилами.

Разом з тим, проект Централізованого сховища для відпрацьованого палива (ЦСВЯП), про необхідність побудови якого в Україні давно говорять атомники, в країні ще й досі не почав реалізовуватися на будівельному майданчику. І це, незважаючи на надзвичайно високий, як за європейськими мірками, термін його окупності – близько двох років. Адже вартість спорудження ЦСВЯП становить близько 350 млн дол. 

 Кріс Сінгх

Палки в колеса вітчизняним атомникам вставляють противники енергонезалежності України та лобісти інтересів Росії, яка хоче отримувати мільйони доларів доходу, продовжуючи військову агресію по відношенню до нашої країни. В решті-решт, ризики залежності від РФ у питанні зберігання ВЯП Україна вже відчула на початку 1990-років, коли РФ протягом близько 3-х років взагалі не приймала ВЯП з українських АЕС, і наші атомні енергоблоки внаслідок переповнення приреакторних басейнів витримки відпрацьованого палива опинилась на межі зупинки.    

БУДІВНИЦТВО ЦСВЯП Є ОБОВ’ЯЗКОМ УКРАЇНИ 

Більшість країн, які мають атомні станції, зберігають відпрацьоване ядерне паливо на власних спеціальних сховищах через дві причини. По-перше, міжнародні норми та правила МАГАТЕ передбачають збереження чи захоронення палива саме в тій країні, на АЕС якої воно й експлуатувалось.

По-друге, відпрацьоване ядерне паливо, цикл використання якого зазвичай складає 4-5 років, говорячи термінами атомників, «вигорає» не більше ніж на 10%. Тобто у відпрацьованих паливних збірках залишається 90% корисного матеріалу, який можна використати повторно.

Передбачаючи економічну привабливість використання відпрацьованого ядерного палива, країни з розвинутою атомною енергетикою розробляють технології виділення корисних залишків з відпрацьованого палива та реактори, які будуть працювати на перероблених матеріалах.

Це особливо важливо в умовах обмеженості ресурсів землі на поклади головного елементу для виробництва паливних збірок – урану.

В Україні ситуація з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) трошки інакша. Про розробку якихось технологій з переробки ВЯП говорити зарано, оскільки навіть сховище для нього має лише одна з чотирьох вітчизняних станцій – Запорізька. На її території пристанційне сховище побудоване ще в 2001 році.

За таких умов «Енергоатом» вимушений направляти використані паливні збірки з решти трьох станцій - Хмельницької, Рівненської, та Південно-Української на тимчасове зберігання в Росію. Ця послуга коштує нашій державі близько 200 млн доларів на рік.

Експерти підрахували, що Україна вже витратила на тимчасове вивезення палива більше ніж 2 млрд доларів, тоді як могла зекономити ці кошти, використовуючи власне Централізоване сховище для відпрацьованого палива.

Про його будівництво в Чорнобильській зоні відчуження, як найбільш оптимальному для такого об’єкту, атомники домовилися ще в 2004 році. Але російські лобісти та корумповані чиновники доклади максимальних зусиль для того, щоб цей проект якомога довше не реалізовувався.

ШКОДА ВІД ЗАТРИМКИ

Державна компанія «Енергоатом» підписала контракт з американською компанією Holtec на будівництво в Україні ЦСВЯП в 2004 році. Проект передбачав, що приблизно за два-три роки в зоні відчуження буде облаштований спеціальний майданчик, де будуть розташовані контейнери для відпрацьованого палива.

Як зазначають експерти, технологія виробництва цих контейнерів та рівень безпеки відповідав всім національним та міжнародним вимогам. Проте, з ряду причин, в тому числі через зміну політичної кон'юнктури і економічної кризи 2008 року, проект був фактично заморожений.

Активно виводити проект з цього стану почали лише в 2014 році. Тоді керівництво «Енергоатома» та Holtec підписало додаткову угоду до контракту на будівництво сховища, щоб наша держава могла відмовитись від послуг «Росатому».

Вартість ЦСВЯП становить сьогодні близько 350 млн доларів, але експерти зазначають, що він залишається економічно доцільним, оскільки окуповується за два роки, а його обслуговування буде коштувати всього-на-всього 20 млн доларів на рік. В порівнянні з щорічними витратами 200 млн доларів на послуги «Росатому» - вигода очевидна.

Разом з тим, чергова проблема відсутності фінансування, виділення землі та тяганина з затвердженням необхідних документів знову відтягнули перехід до процесу будівництва. Спочатку здати його в експлуатацію планувалось до кінця 2017 року.

За словам президента «Енергоатому» Юрія Недашковського, нагальними питаннями, які гальмують будівництво, можна назвати виділення землі та початок підготовчих робіт на ділянці. Він розповів, що проблему з виділенням ділянки для ЦСВЯП скоро буде вирішено завдяки внесенню президентом необхідних змін в земельне законодавство щодо упорядкування використання земель зони відчуження.

Юрій Недашковський (ліворуч)

«Зараз ми відстаємо від раніше запланованого графіку на 11 місяців, але я думаю, що найближчим часом всі питання будуть вирішені», - сказав журналістам президент ДП НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський 13 вересня, уточнюючи, що компанія підготувала документи про виділення ділянки і очікує на погодження від Кабінету міністрів України. 5 жовтня «Енергоатом» нарешті дочекався - Кабінет міністрів України своїм розпорядженням виділив земельні ділянки для будівництва ЦСВЯП. В «Енергоатомі» сподіваються що активні будівельні роботи на майданчику, виділеному під сховище, розпочнуться вже у березні 2017 року.

Наразі Holtec розробляє технології, обладнання і планує постачати їх в Україну, а «Енергоатом» завершує проектування майданчика та проведення необхідних державних експертиз.

За словам глави «Енергоатому», Національна комісія, що здійснює регулювання в сфері енергетики та комунальних послуг, після багаторічних відмов, включила в тариф на продаж електроенергії компанії кошти для проектування сховища. При цьому для побудови ЦСВЯП оператор вітчизняних АЕС планує залучити і закордонні кредити. Готовність щодо виділення коштів вже висловив Bank of Ameriсa.

Згідно з оновленими планами, очікується, що перша черга проекту буде здана в експлуатацію ззапізненням майже на рік - в кінці 2018-го.

Атомники підкреслюють, що будь-які подальші затримки в його реалізації можуть завдати значних проблем Україні. Через два рокі контракт про тимчасове зберігання відпрацьованого ядерного палива добігає кінця, і може статися ситуація, коли ці матеріали в країні просто не буде де складати.

БЕЗПІДСТАВНА КРИТИКА

Незважаючи на значні переваги проекту для України, він час від часу зазнає сумнівної критики від різноманітних екологічних громадських організацій.

Їхні представники, не знаючи специфіки сховища, перекручують галузеві терміни і збурюють населення, говорячи, що в Чорнобильській зоні відчуження буде побудований небезпечний для людей «могильник для ядерних відходів».

«Енергоатом» такі заяви називає безпідставними, вказуючи на те, що в Україні вже 15 років без зауважень від національних та міжнародних контролюючих органів атомної галузі функціонує пристанційне сховище на Запорізькій АЕС.

Аналогічні об’єкти використовуються в багатьох країнах, що експлуатують атомні станції. В держкомпанії зазначають, що ЦСВЯП також буде відповідати всім вимогам безпеки, а спеціальні контейнери, в яких буде зберігатися відпрацьоване паливо, витримують навіть падіння літака.

Що стосується впливу ЦСВЯП на навколишнє середовище, то, за оцінками Київського інституту «Енергопроект», воно буде значно нижчим встановлених державою допустимих рівнів.

За інформацією оператора АЕС, на ґрунтові води сховище також не впливатиме взагалі, оскільки, в даному випадку, буде використовуватися «суха» технологія. Тобто ВЯП буде зберігатися в середовищі інертного газу в двостінних контейнерах з нержавіючої сталі, які будуть потім завантажуватися в захисні бетонні модулі, розташовані на спеціальному майданчику.

Водночас в заявах про небезпеку сховища від деяких екологів та окремих політичних діячів вітчизняні атомники бачать слід Росії. Фінансуючи брудні інформаційні кампанії, Москва все ще сподівається зірвати будівництво ЦСВЯП. Це дасть змогу російському «Росатому» і надалі отримувати від «Енерготома» 200 млн доларів щороку та намагатись використовувати фактор ВЯП для політичного тиску.

Очевидно, що найближчим часом реалізація проекту має бути в пріоритеті не лише в «Енергоатома», але й у вищого керівництва держави. Це допоможе не тільки економити кошти, а й суттєво зменшить залежність країни від ворожого північного сусіда, який може використовувати українські кошти на військову агресію проти нас.

Антон Лосєв

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-