- Завданням цього форуму не було підписання жодних документів. Його організовували, передусім, для того, аби розповісти канадським інвесторам про Україну і зміни, що відбуваються у нашій державі. Саме канадські підприємці першими прийшли в Україну після визнання її незалежності у 1991 році, втім багато з них отримали негативний досвід, пов'язаний із тогочасною українською правовою системою. Тому нашим завданням було заново відкрити для них Україну, показати нову країну не лише в контексті бажання людей жити по-іншому, але й у контексті змін у бізнес-кліматі.

- Чи вдалося досягти цієї мети?

- Так, я вважаю, що ми досягли цього результату, адже люди побачили, що у царині бізнес-клімату відбуваються відчутні зміни. Ми показали інвесторам, що готові працювати з кожним охочим прийти в Україну, що ми братимемо його за руку і буквально вестимемо до моменту втілення інвестиції.

- Це дуже важливий фактор: канадські покупці українських товарів переймаються питанням потенційного форс-мажору, тобто переривання поставок з України у зв'язку із військовими діями. Тому ми постійно пояснювали, що військові дії у нас ведуться лише на 7% території. Канадським інвесторам про це слід регулярно говорити, аби у них було розуміння, що товар, який постачається, приміром, із Чернігова, не має ризику потенційної недоставки через близькість до зони конфлікту. Ми у багатьох країнах помічаємо подібні міфи, коли люди вважають, що майже вся центральна Україна перебуває під такою загрозою. Уряд повинен надсилати меседжі, які допоможуть українському бізнесу стверджувати, що він є безпечним і надійним постачальником та продавцем.

- Чи є бажання у Міністерства в майбутньому збільшувати кількість країн, з якими укладено угоди про ЗВТ, розширяти самі договори?

- Питання насправді не в кількості угод, а у ринках, які нам цікаві, і умовах угод, які ми підписуємо, адже укласти договір лише заради укладення не має жодного сенсу. Нам важливо вести переговорний процес із тими країнами і ринками, у яких ми маємо інтерес, і які зацікавлені в нас. Будь-яка зона вільної торгівлі є двостороннім процесом, тому треба шукати ті держави, з якими у нас може бути збалансована торгівля. Якщо ж обсяг експорту з певної країни до нас значно переважатиме наші власні об'сяги експорту туди, і якщо у нас не буде зони зростання, то така ЗВТ державі не потрібна, адже створить для економіки більше проблем, ніж переваг. Тим паче, зобов'язання України по СОТ вимагають достатньо низького рівня захисту власного виробника. Наші мита, квоти та інші обмежувальні засоби є досить лібералізованими і не створюють перешкод для імпорту багатьох товарів.

У ПЕРЕМОВИНАХ ЩОДО ЗВТ НЕМАЄ МІСЦЯ ПОЛІТИЦІ

- Яка роль у цьому Національної експортної стратегії?

У більшості країн ЗВТ є питанням не політичного, а економічного інтересу, в Україні ж підхід до ЗВТ був зазвичай заполітизованим

- Зараз ми працюємо над розробкою для України першої за часів незалежності стратегії експорту. Очікується, що на її впорядкування піде від 9 до 12 місяців. Саме вона визначатиме ринки, пріоритетні для нас у довготерміновій перспективі. На підставі експортної стратегії ми оцінюватимемо, з якими із цих ринків нам буде вигідно домовлятися про вільну торгівлю. У більшості країн ЗВТ є питанням не політичного, а економічного інтересу, до якого підходять дуже зважено. На жаль, у минулому підхід до ЗВТ в Україні був заполітизованим, переговорний процес розпочинався із країнами, з якими існували хороші політичні відносини на найвищому рівні. Втім, головним у цьому має бути стратегія. У всіх країн є стратегія з приводу того, які угоди укладаються, які параметри у них повинні бути, і ми такий документ теж готуємо.

- Що очікує на міжнародні торгові угоди, перемовини щодо яких вже ведуться?

- Наше завдання - завершити або бодай довести до певного етапу ці переговори. Якщо ми з партнерами зайшли у глухий кут, слід ухвалити рішення про замороження дискусій або їх відкладення.