У Києві представили резонансні польські п’єси в межах «Лабораторії культурних трансформацій»
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, у межах проєкту за підтримки Польського інституту у Києві.
Упродовж 6 - 12 травня відбулися загалом 10 подій, зокрема публічні дискусії, майстерня з драматургії, читання політичних та історичних п'єс провідних польських класичних і сучасних авторів.
Проєкт «Театр і політика. Лабораторія культурних трансформацій» організовано платформою Cultura Moderna у співпраці з Національним академічним драматичним театром імені Івана Франка, партнерами проєкту стали Театр Драматургів і Театр Ветеранів.
«У часи викликів культура стає не лише джерелом натхнення, а й інструментом змін. Тому культурний обмін - це не лише про зустрічі митців, а про діалог суспільств, пошук спільного через відмінне», - зазначив генеральний директор - художній керівник Театру Франка Євген Нищук.
Його заступниця з міжнародних зв'язків Анастасія Гайшенець відзначила, що такі культурні інтервенції допомагають вибудувати паритетний діалог. Крім того, освітня складова проєкту важлива для розуміння контекстів і вдосконалення професійних навичок.
Про польський театр у Києві розповідали драматург Себастьян Маєвський, театрознавці з Ягеллонського та Варшавсього університетів Ольга Смехович та Вітольд Мрозек.
Як зауважив культурний оглядач «Газети виборчої» Вітольд Мрозек, польський театр відмовляється від показу на сцені героїзації, а натомість часто звертається до дражливих злободенних тем. Митці дозволяють собі критично дивитися на католицьку церкву (вистава «Клятва», 2017, Teatr Powszechny), сучасне польське суспільство («Пігмаліон», 2025, Teatr Polski - Poznan), невирішену проблему мігрантів з третіх країн на польсько-білоруському кордоні («Прикордонна ситуація», 2024, Fundacja Centralna).
Однією з найуспішніших у РП є постановка «1989» Театру імені Юліуша Словацького у Кракові та Гданського Шекспірівського театру. З 2022 року цей мюзикл показали вже понад 200 разів. Серед його дійових осіб є, зокрема, президент Польщі у 1995-2005 роках Александр Квасневський.
Тему Волинської трагедії режисерка Катажина Шингеру порушувала у виставі «Сварка» спільно з Польським театром Ієроніма Конечки у Бидгощі. Консультації з української сторони при створенні вистави надавав львівський історик Ігор Дерев'яний, працівник музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького». З метою віднайдення шляху взаєморозуміння у постановці звучали цитати зі спогадів очевидців й озвучувалися найбільш поширені стереотипи.
За словами Мрозека, у Польщі театр є інституційно самостійним і незалежним. Із понад 120 тільки два театри - Національний у Варшаві і Старий театр у Кракові - підпорядковані Міністерству культури та національної спадщини, решта - місцевій та регіональній владі.
Водночас для українських театрів важливо мати п’єси польських драматургів, поряд з творами інших авторів. У межах проєкту «Театр і політика. Лабораторія культурних трансформацій» представили, зокрема, «Справу Дантона» Станіслави Пшебишевської. Український переклад спеціально для фестивалю здійснив Олександр Ірванець.
Фото Театру Франка
