Французам дозволили виходити з дому, щоб взяти тварину з притулку, а киянам для цього навіть з дому виходити не треба! Вони можуть вибрати собі чотирилапого улюбленця по фото і опису на сайті – й їм доставлять його прямо до домівки! Таку послугу на час карантину запровадили у муніципальному притулку “Центру Захисту Тварин” КП «Київська міська лікарня ветеринарної медицини». Про цю та безліч інших цікавих ініціатив, а також про роботу закладу у непростий для всіх період, ми поговорили з його директоркою Наталею Мазур.

ДЗВІНКІВ З ПРИВОДУ ВЗЯТИ ТВАРИНКУ З ПРИТУЛКУ ДОДОМУ ПОБІЛЬШАЛО

- Пані Наталю, ваше комунальне підприємство є багатопрофільним і включає в себе: службу ветеринарної допомоги, центр захисту тварин, притулок і, водночас, виконує функцію реєстрації та обліку тварин. І зараз ви жодним чином не припинили виконувати свою соціальну функцію.

Але, безумовно, карантин вплинув на вашу роботу. Чи змістилися акценти, чи додалося нових викликів?

- Звісно, з початком карантину ми вимушені були встановити певні правила для відвідувачів наших закладів. Насамперед, це стосується наших трьох ветлікарнень, оскільки вони працюють у тому ж режимі, як і до карантину, бо тварини, як і люди, хворіють постійно. Також є такі ургентні випадки, коли ми надаємо екстрену ветеринарну допомогу.

Ми вимушені були ввести певні правила: одна тварина – один власник, одна безпритульна тварина – один опікун, тому що раніше до нас могла завітати з однією домашньою тваринкою вся родина, а з однією безпритульною – кілька опікунів. Я дуже вдячна відвідувачам, що вони дослухаються і виконують ці правила.

Відвідувачі повинні мати засоби безпеки – захисні маски. Антисептик є в холі кожної лікарні, де ви можете обробити руки. Якщо є черга, ми просимо зачекати на вулиці, й я вам більше скажу, що люди самі не заходять, коли бачать, що є черга.

- Зараз з’явилося багато жартів про те, що, мовляв здам чи візьму собаку напрокат, бо їхніх власникам у карантин пощастило – з домашніми улюбленцями можна безперешкодно гуляти вулицями, тоді як всі інші повинні дотримуватися домашнього режиму.

В зв’язку з цим, чи не збільшилася зараз кількість бажаючих взяти тваринку з притулку?

- Тенденції до збільшення або до зменшення по цифрах немає, але дзвінків з приводу взяти тваринку додому побільшало.

Рівень прилаштування тварин станом на сьогодні залишився на рівні минулого року, але ми сподіваємося, що наприкінці квітня отримаємо вражаючі цифри. 

Розуміючи, що транспорт через карантин курсує обмежено, і дістатися до нашого притулку може не кожна людина, минулого тижня ми запровадили ініціативу: ви можете обрати тварину на сайті або на нашій сторінці у Фейсбуці (до речі, така функція існувала й до карантину), зв’язатися з нашим фахівцем, і якщо зрозумієте, що це справжня любов – тваринка буде доставлена до вашої домівки. Всі карантинні обмеження при доставці й передачі тварини ми дотримаємо.

Це надзвичайно потрібна соціальна функція – як для нашого комунального підприємства, так і для людей, які готові взяти домашнього улюбленця. Особливо в час, коли люди опинилися на самоті й потребують спілкування.

- А ви відслідковуєте потім долю «всиновлених» тварин? Коли наша родина кілька років тому взяла собачку з притулку, нам звідти кілька разів телефонували, запитували: «Як там Мімі поживає»?

- Звісно, ми намагаємося відслідковувати. Але буду чесною, якщо ми одразу бачимо, що все буде гаразд, то можемо зателефонувати лише один раз, тому що обсяг роботи на кожного фахівця досить великий.

Коли людина бере у нас тварину, вона підписує відповідний акт прийому-передачі, але траплялися випадки, коли з певних причин тварин повертають... І я також можу подякувати цим людям, що вони її повернули до нас, а не викинули. Це прикро, але більш відповідально.

ТЕПЛОЇ ВОДИ І ДИТЯЧОГО ГІПОАЛЕРГЕННОГО МИЛА ДЛЯ МИТТЯ ЛАП ДОСТАТНЬО

- То тепер поговоримо про собак у родині під час карантину! Чи є якісь поради, наприклад, щодо санітарної обробки лап після прогулянки? Що треба робити, щоб і погуляти з улюбленцем, і убезпечити себе від вірусу?

- Заходи особистої гігієни і стосовно людини, і стосовно тварини існували й до введення карантинних обмежень. Але я розумію, що наразі всі ми почали до цього більш прискіпливо ставитися.

Звісно, після вигулу собаки їй потрібно мити лапи, і ми рекомендуємо робити це зі спеціальними шампунями для собак, або з гіпоалергенним – дитячим милом. Цього буде досить. Але потрібно ще насухо витерти ці помиті лапи, щоб не було жодних підстав для розвитку екземи чи інших захворювань шкіри.

- Тобто, антибактеріальні засоби не варто застосовувати?

- Ні, теплої води й мила буде досить. І до введення карантинних обмежень людина жила поряд із собакою, тому ми не можемо зробити так, щоб собаки були повністю стерильними. Треба спокійніше ставитися до цього.

- І частіше купати також не треба?

- Я вважаю, що купати треба за необхідності, а ось мити лапи після прогулянки – обов’язково.

- Чи можна зменшити, наприклад, кількість прогулянок, щоб мінімізувати й свої виходи на вулицю. Це не буде шкідливо для тварини, чи, в принципі, допустимо вигулювати її один раз на добу?

- Якщо тварина звикла гуляти два-три рази на день, їй буде досить важко змінити режим прогулянок. Тому я вважаю, що зміна режиму – це стрес для собаки. Ви можете зменшити час прогулянки, але я б рекомендувала зберегти докарантинний режим, бо потім знову доведеться в нього входити.

Якщо для кімнатних собак типу йоркширів чи тер’єрів зменшення кількості вигулів не стане дискомфортом, то для вівчарки або стафордширського тер’єра краще не змінювати режим прогулянок.

- Зрозуміло. Ми поки що перейшли на одну прогулянку, ніби нормально.

- Це добре. А от мій собака – ні, як гуляв три рази, так і гуляє! (сміється). В кожного свої звички, як і в людей.

МИ ПЕРЕДАЛИ ЗАСУДЖЕНИМ КІШЕЧОК – БАЖАЮЧИХ БУЛО БІЛЬШЕ, НІЖ ТВАРИН

- Загальновизнано, що домашні тварини добре впливають на нас і спілкування з ними несе тільки позитив. Я знаю, що у вашому КП ініційований цікавий проєкт – двостороння адаптація спільно з Бучанською виправною колонією №85. Як це відбувається? 

- Безпритульні тварини, які живуть більшу частину свого життя на вулиці, повинні соціалізуватися і звикнути до людини. А засуджені, які відбувають покарання у Бучанській колонії (на базі якої ми запустили проєкт), повинні ресоціалізуватися, і тварини доволі добре в цьому їм допомагають.

Проєкт стартував місяць тому, зараз, через карантин, ми не можемо відвідати заклад. Але через тиждень після передачі тваринок, коли ми спілкувалася із засудженими, це таке було щось дійсно справжнє, в мене аж були мурашки по тілу, як вони розповідали про своїх (як вони вже вважають) хатніх улюбленців! Цей блиск в очах засуджених і це піклування про тварин – круто!

Ми вже вели перемовини з Міністерством юстиції і є попередні домовленості, що після закінчення карантину ми будемо працювати з іншими виправними закладами по всій країні з приводу такої адаптації.

- А як це відбувається на практиці? Тварини живуть у приміщеннях разом із засудженими? Ви відбираєте, чи вони самі обирають собі собачок?

- Ні, кішечок! Ми передали кішечок, тому що з ними простіше. Вони стерилізовані, щеплені, оброблені проти паразитів. Звісно, ми передали їх тим в’язням, які виявили бажання. Але хочу сказати, що бажаючих було більше, аніж тварин.

Це колонія, засуджені там проживають не у камерах, а в кімнатах у будівлях барачного типу, й оскільки керує закладом досить прогресивна адміністрація, вона дозволила їм навіть у таких тимчасових умовах завести домашніх улюбленців.

Ми люди, які живемо звичайним життям, розуміємо, що ті, хто перебуває по той бік огорожі колонії, на певний час відрізані від суспільства. І коли вони повертаються, то повинні бути ресоціалізовані, а тварини цьому сприяють. Я взагалі вважаю, що піклування про когось робить людину добрішою. Подивимося на результати, гадаю, вони будуть круті.

- Цей досвід ви запозичили в інших країн? Як така цікава ідея народилася?

- Якось я дізналася, що такий досвід є у Сполучених Штатах Америки. Особисто спілкувалася з колишнім в’язнем, який розповідав, що опікувався у в’язниці 20-а котами. І коли звільнився, то почав (зараз у нього, до речі, 3 собаки, він одружився, працює, і все гаразд) допомагати безпритульним тваринам. Якби я не знала про його минуле, ніколи в житті не сказала, що він був десь за ґратами.

КОЖНОГО ДНЯ ОДНА КОМУНАЛЬНА ЛІКАРНЯ СТЕРИЛІЗУЄ ПРИБЛИЗНО 18 БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН

- Ви вже заговорили про стерилізацію тварин, яка теж є важливою складовою у піклуванні про безпритульних тварин. Наскільки я знаю, ви ці операції постійно проводите і зараз не зупинилися?

- Ні, не зупинилися. Якщо ми зараз зупинимося, то завтра, через місяць чи через півроку ми отримаємо величезну кількість безпритульних тварин. 

- Яка це кількість операцій на тиждень?

- Скажу приблизно, тому що ця цифра може коливатися. В день на одну лікарню (а у нас 3 комунальні лікарні, які займаються стерилізацією тварин) може припадати до 18-ти операцій зі стерилізації безпритульних тварин, це кішок і собак.

Буває менше, буває більше, але ми орієнтуємося на таку цифру, тому що лікарі теж повинні мати відпочинок – це оперативне втручання, і лікар має бути зосереджений, робити свою роботу чітко й коректно.

Окрім цієї кількості операцій, ми також надаємо терапевтичну й оперативну допомогу безпритульним тваринам (куди не входить стерилізація). Проводимо оперативні втручання різних ступенів складності, починаючи від простих і закінчуючи найскладнішими, тому навантаження на лікарів має бути відповідним.

- Коли ви говорите про стерилізацію безпритульних тварин, це ж маються на увазі не лише тварини з притулків, а й «дикі», ті, які бігають по вулиці? Ви їх відловлюєте, стерилізуєте й знову відпускаєте?

- Є муніципальний притулок, там наразі всі тварини стерилізовані. А тварини, яких ми продовжуємо стерилізувати, це ті, які живуть на вулицях міста Києва.

Перш за все, ми орієнтуємося на заявки громадян, які звертаються або до нас, або на 1551 з приводу покусів безпритульними тваринами людей. Тому що це першочергове завдання, щоб така тварина в майбутньому не наносила укусів.

Ми забираємо таку тварину на стерилізацію, й якщо вона дійсно проявляє агресію, переміщуємо її до притулку, щоб у майбутньому не відбувалися покуси.

Є опікуни, які співпрацюють з нашим комунальним підприємством і записуються на стерилізацію тварин, ми виїжджаємо за їхніми заявками.

І звісно, ми відпрацьовуємо промислові зони, тому що там найбільше скупчення безпритульних собак: ми забираємо тварин, стерилізуємо – і повертаємо. Тобто, працюємо за програмою – відлов-стерилізація-повернення. Ми не повертаємо тварину у випадку, якщо вона агресивна (тоді вона переміщується до притулку), або якщо тварина не може знаходитися на вулиці сама. Це може бути тварина, яка отримала травму, наприклад, їй довелося ампутувати кінцівку – такій тварині вже важко вижити в «диких» умовах і вона переміщується в притулок.

Але переміщення до притулку не є для неї «кінцем світу», тому що ми продовжуємо прилаштовувати тварин. Ми їх фотографуємо, розповідаємо про них у соцмережах, і все ж таки сподіваємося, що вони врешті-решт знайдуть домівку!

Я хочу сказати, що у нас люди не втратили здатність жаліти і співчувати: забирають і стареньких, яким по десять років, і які прожили все життя в притулку, і покалічених.

Звісно, таких тварин прилаштувати проблематичніше, аніж здорових, але такі випадки трапляються, і я дуже гарно себе почуваю, коли саме такі знаходять родину!

БУДЕМО ПРАЦЮВАТИ, ЩОБ ВСІ ТВАРИНИ В МІСТІ, ЯК БЕЗПРИТУЛЬНІ, ТАК І ВЛАСНИЦЬКІ, БУЛИ ЗДОРОВІ

- Пані Наталю, у нас вийшла дуже оптимістична розмова, дякую! Зрозуміло, що карантин вніс певні корективи, але ви працюєте і я переконана – маєте ще купу напрацювань на найближчий період. Що конкретного напланували до кінця року?

- У нас було багато планів, але карантин справді вніс свої корективи. З позитивного: незабаром з’явиться соціальна реклама, яка закликатиме брати домашнього улюбленця з притулку. Ми не зупиняємося і проводимо інформаційно-просвітницькі заходи, щоб люди розуміли, що тварина з вулиці – нічим не гірша від племінної. Вже скоро ми очікуємо появу соціальної реклами на сітілайтах.

Також у цьому році в нас започатковано роботу патоморфологічного відділення і вже є один описаний випадок тварини, травмованої людиною. Він був направлений до правоохоронних органів.

Тобто, ми допомагаємо збирати доказову базу, щоб людина, у якої був прояв жорстокості по відношенню до тварини, була притягнена до кримінальної відповідальності. Тому що наразі в країні ще дуже слабка доказова база.

Продовжуємо розвивати наше реабілітаційне відділення: раніше тварини, які отримали травми хребта – плавали, тепер вони починають бігати на бігових доріжках. Тобто, ми їх оперуємо, а потім реабілітуємо. І це не лише власницькі тварини, а й безпритульні.

Ми налаштовані на те, що після карантину ще більше наших кішечок знайдуть прихисток серед засуджених у багатьох колоніях країни, щоб ці люди поверталися в наше суспільство ресоціалізованими.

Також плануємо продовжити будівництво Центру захисту тварин, яке було вже розпочато минулого року в Дарницькому районі Києва. Це буде новий сучасний притулок.

Після карантину знову будемо навчати наших лікарів на міжнародних конференціях, набиратися досвіду і, звісно, будемо невтомно працювати, задля того, щоб всі тварини в місті, як безпритульні, так і власницькі були здорові.

- А можлива ситуація, що колись у нас взагалі не буде безпритульних тварин, всіх заберуть або в гарні притулки, або в родини?

- Це моя мрія! Але я вважаю, що немає нічого неможливого, якщо над цим уперто працювати.

Любов Базів. Київ