З гітарою і власними віршами. Як відроджується авторська пісня
Відроджений три роки тому в місті Луцьку Волинської області Всеукраїнський фестиваль авторської пісні та співаної поезії "Оберіг-2019" зібрав цього разу рекордну кількість учасників – понад 60 авторів-виконавців із 17-ти регіонів України. Серед них були аматори і професіонали, солісти й ансамблі, найстаршому виконавцю виповнився 71 рік, наймолодшому – 11.
Окрім традиційної авторської пісні, на фесті звучали блюз і рок-н-рол, парафраз і неформатна музика в акустичному супроводі гітари, фортепіано, акордеону, бандури, флейти, укулеле, джембе... Тематика і жанри пісень теж вражали різноманіттям: виконавці співали лірику й високу поезію, сумували і жартували, а наскрізними були теми російсько-українських відносин, патріотизму та захисту своєї Вітчизни.
ЮВІЛЕЙНИЙ РІК “ОБЕРЕГУ”
На пресконференції за участю організаторів фестивалю "Оберіг-2019" – представників Волинської облради та облдержадміністрації, обласного науково-методичного центру культури та Луцької міськради – спікери нагадали про те, що 2019 рік є ювілейним, оскільки перший "Оберіг" відбувся рівно 30 років тому. Як і раніше, ідеологією заходу залишається пропаганда якісного українського музичного продукту та українського світогляду. Аби підкреслити це, до гасла фестивалю "Без цензури, без халтури" нині додали ще одне: "До української державності – через українську культуру".
"Відомо, що будь-яка держава стоїть на трьох китах: мові, релігії та культурі. І один із цих пластів ми й хочемо підняти", – зазначив автор ідеї відновлення "Оберегу", депутат Волинської обласної ради Сергій Сівак.
За його словами, гарною традицією фестивалю, яка сприяє популяризації української авторської пісні, стають виїзні концерти. Торік бардам запропонували підтримати захисників і поспівати у двох військових частинах Волині. А цього разу вони звернулись до студентів Луцька, які зібралися в актовій залі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Яскравими виступами в перший день фестивалю (7 листопада) молодь порадували Віктор Винник (гурт "Мері"), Тарас Силенко, переможець "Оберегу-2017" Зіновій Медюх (гурт "Кулі"), Володимир Смотритель (монотеатр "Кут"), Юрій Поліщук (гурт "Чорні черешні") та інші відомі в Україні виконавці.
Характерними рисами цьогорічного "Оберегу" були його волонтерська складова та високий рівень організації. З одного боку, доброчинну підтримку в проведені заходу надають меценати, а з іншого – фестиваль теж допомагає: зібрані на концертах кошти спрямовуються на потреби військових частин Волині.
"У той час як на інших фестивалях від нас вимагають плату за участь, тут нас безкоштовно забезпечують житлом і харчуванням. Лучани дуже гостинні, а створена на фестивалі атмосфера надихає", – заначили самі учасники "Оберегу".
Окрім того, для гостей були безкоштовно проведені дві екскурсії в Луцький замок Любарта і його унікальні музеї.
Аби розширити географію фестивалю і залучити якомога більше виконавців, організатори "вздовж і впоперек проборознили інтернет", вишукуючи тих, хто пише і співає українською, познаходили їх у соцмережах чи деінде й запропонували долучитися. Відтак на фестиваль було подано 85 заявок із записами пісень. Відбір проводився дистанційно і закінчився запрошенням 62-х учасників.
Другий день "Оберегу" й половину третього в залі Луцького палацу культури тривало конкурсне прослуховування. Оцінювало конкурсантів представницьке журі на чолі з відомими письменниками і громадськими діячами братами Віталієм і Дмитром Капрановими. До складу журі входили також знані українські барди й автори-виконавці Едуард Драч, Сергій Лазо, Володимир Смотритель, Юрій Поліщук, Ігор Баранюк і письменник Віталій Климчук.
Розказати про всіх учасників фестивалю неможливо, але й знайомство з тими, кого я "вихопила" після виступу, дозволяє зрозуміти, які люди з’їхалися до Луцька сказати своє слово, донести свою пісню й заявити про свою творчість.
ПІСНІ, НАРОДЖЕНІ В АТО
Уродженець Нової Каховки Херсонської області, а нині – підприємець із Дніпра Сергій Цигипа виступає під сценічним псевдонімом "Майор Вихор". Він – учасник АТО, куди свого часу пішов добровольцем і де прослужив два роки. Гітару на війні в руки не брав – там було не до того. Вірші про пережите почали народжуватися пізніше. На "Оберезі" Сергій співав, зокрема, про оборону Краматорського аеропорту.
"Про Донецький і Луганський аеропорти знають усі, а от про аеропорт, який ми відстояли, ніхто не згадує. Його оборона тривала 80 діб, а командував нею полковник Кривонос, який зараз є заступником секретаря РНБОУ", – розповів бард.
У Дніпрі Цигипа брав участь у фестивалі "Пісні, народжені в АТО" і на "Оберіг" був запрошений разом із колегами.
"Я теж "воюю" піснею, основна тема моїх творів – військові дії на сході. Ми, постійні учасники фестивалю "Пісні, народжені в АТО", виступаємо на фронті у складі волонтерських груп і високомобільної бригади "Браво" Генштабу, яка йде "на передок" і співає у бліндажах". Їздимо туди 3-4 рази на рік, – розказав про себе ще один учасник фестивалю Сергій Бойко.
На "Оберезі" він, щоправда, вирішив співати легкі пісні. Одна з них була жартівлива – про необхідність учити сольфеджіо.
ДУЕТ ІЗ ПАРАФРАЗОМ
Потужний виступ дуету "О’Темпора" у складі вокалістки Мар’яни Гордійчук та піаніста й співака Євгена Яворського так вразив учасників фестивалю, що про нього заговорили всі й одразу. Ними захоплювались і пророкували їм перемогу.
Я з Мар’яною та Євгеном познайомилась відразу після виступу, щойно отямилась від останнього акорду їхньої пісні. З’ясувалося, що Євген за фахом – програміст, за плечима у нього – лише музична школа по класу фортепіано. Досягти рівня, який він показав на фесті, йому вдалося завдяки самостійній і наполегливій роботі.
"Звісно, я ще не вийшов на той рівень, щоб повністю розслаблятися на сцені, але якісний продукт уже можу продемонструвати", – зазначив музикант.
Його подруга Мар’яна – студентка Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка. Разом молоді люди працюють рік, але репетирувати їм вдається нечасто. Адже Євген мешкає у Львові, а Мар’яна – в Києві.
На "Оберезі" дует показав дещо незвичне й оригінальне – парафраз, вільні фантазії на теми старих, давно забутих пісень, взятих за основу і переспіваних.
"Нічого схожого з оригіналом у нашій роботі вже немає: слова і мелодія – переписані, і лише за деякими нотами можна здогадатися, яку ідею ми використали", – пояснив Євген.
...Яким же великим було здивування учасників, зокрема й професійних музикантів, коли вони дізналися, що "О’Темпора" не потрапила до числа лауреатів "Оберегу". "Певно, журі їх не почуло чи не зрозуміло", – витало у фестивальному середовищі.
ЧАСТО ДУМАЮТЬ, ЩО ПІСНЯ ПРО КОХАННЯ, А НАСПРАВДІ – ПРО МАЙДАН
Цікавим і навіть трохи драматичним був виступ молодої київської виконавиці Єлизавети Жарікової, котра акомпанувала собі на роялі. Спочатку до рівня клавіш упав передбачений для голосу мікрофон, а невдовзі у залі й на сцені вимкнулося світло. Все це негативно, вважає виконавиця, позначилось на її виступі, утім високий рівень конкурсантки журі таки встигло оцінити і присудило їй третє місце.
Писати музику Єлизавета почала ще в дитинстві, під час навчання в музичній школі. Пізніше робила це в музучилищі, мріяла стати професійною піаністкою. Дуже старалась, та на 4-му курсі "переграла руки". Так піаністи говорять про професійні захворювання, які вражають суглоби та сухожилля. Розпрощавшись із мрією, Ліза вивчилася на філолога і нині викладає українську мову й літературу, та музику полишити не змогла. Почала брати уроки вокалу й за кілька років досягла достатньо високого рівня: сьогодні вона – лауреат багатьох українських музичних фестивалів, де здобувала перші й другі місця.
Єлизавета називає себе представницею неформатної музики, а на запитання – про що співає, відповідає так: "Важко сказати. Часто хтось думає, що пісня – про кохання, а насправді вона – про Майдан. Або навпаки: думають, що це патріотична пісня, а вона – про кохання. Це тому, що я люблю українську поезію, особливо ХХ століття. Мої улюблені автори досить химерні – Антонич, Йогансен, Римарук, представники київської школи поетів. Я люблю все таке метафоричне, і воно відбилось на моїй творчості", – розповіла дівчина.
На Гала-концерті "Оберегу", виступаючи вже як лауреатка, Єлизавета співала пісню, присвячену нещодавно загиблій херсонській патріотці Катерині Гандзюк. З нею Ліза познайомилася через соцмережу, але й на відстані оцінила, як вона розумілася на мистецтві й підтримувала його.
Минуло кілька днів після фесту, а в моїй пам’яті й досі спливають перші слова тієї пісні: "Дівчинко, ти тепер море..."
ХЛОПЧИК З УКУЛЕЛЕ
У фоє Палацу культури я зустріла родину з 11-річним хлопчиком, який у руках тримав маленьку гітарку – укулеле. Данилко щойно виступив зі своїм батьком і разом з ним якраз полегшено видихав.
"Ми приїхали з міста Кам’янське Дніпропетровської області, виступаємо дуетом. Дуже задоволені фестивалем, організація – на висоті, абсолютно все подобається", – сказав батько Сергій Гордієнко.
Сам він підприємець і музикант-любитель із багаторічним стажем – грав колись у групах, а зараз складає компанію синові. Зрештою, без батька Даню на "Оберіг" би не допустили, оскільки обумовлений вік учасників – від 16 років.
Хлопчик учиться в музичній школі й на відміну від однокласників, які віддають перевагу "попсі", любить рок і акустичну музику. Пісень ще не складає, співає з батьком його твори.
СПІВАЙ – І ДОВГО ЖИТИМЕШ
Волинь на фестивалі була представлена достойно. З одного боку тому, що їхати недалеко, з іншого, бо волиняни – люди співучі й часто виступають цілими родинами. Захоплення нечисельної на прослуховуванні публіки викликав 71-річний Броніслав Котвицький, який був чи не найжвавішим учасником конкурсу, він співав і танцював український рок-н-рол. Після виступу пан Броніслав розповів, що живе в селищі Рокині Луцького району, пісні пише зі шкільних років. Їх тематика – різноманітна: лірична, патріотична, дитяча, туристична. Туризмом захоплюється вся його сім’я, а на Говерлу дідусь підіймався 5 разів.
"Секрет молодості – писати пісні, співати, ходити в походи і мати інтерес до всього. Коли людина перестає мріяти, вона відразу старіє", – поділився своєю мудрістю чоловік.
Окремо від пана Броніслава на фестивалі виступав його син Леонід Котвицький. Під гітару він співав про турпоходи, а потім дуетом зі співачкою Іриною Гапонюк презентував власний гімн "Оберегу".
"Я не стільки музикант, як поет, пісень у мене – десятки, а віршів — сотні. Я оце вперше вирішив заспівати сам, а до цього лише акомпанував батькові", – зізнався бард.
За фахом молодший Котвицький – лікар-терапевт. Нещодавно він вирішив змінити професію і "перейти на роботу" в YouTube. Створений ним канал має вже 24 млн переглядів і дає непоганий дохід. Щоправда, "лікує" там медик уже не людей, а мотокоси, бензопили та іншу техніку, розбирати й збирати яку йому дуже подобається.
СМІЛИВІСТЬ БУТИ УКРАЇНКОЮ
Ще на пресконференції організатори повідомили, що серед зареєстрованих на участь у фесті є й мешканці Криму, Донецької та Луганської областей. Пізніше я дізналася, що з Донбасу були переселенці, а от Крим представляла Юлія Качула із Сімферополя – виконавиця як власних, так і батькових пісень.
"Я давно не була на фестивалях, це, мабуть, уперше за півтора року. Не було настрою, не хотілося нічого. Але я зрозуміла, що треба робити те, що можу, і максимально багато там, де я є. Зараз я викладаю у своїй власній вокальній студії, маю багато учнів різних національностей. Серед них чимало кримських татар. З ними ми зробили просто неймовірне відео – записали духовний гімн цього народу "Güzel Qırım" (Гюзель Кирим) українською мовою", – розповіла Юлія.
Коли ми розмовляли з нею, вона ще не знала, що отримає гран-прі фестивалю. А присудили його їй не тільки за виконавську майстерність, а й за громадянську позицію і сміливість залишатись українкою там, де це заборонено. На гала-концерті Юля виконувала пісню свого батька "Накримилось", у якій автор дорікає півострову за те, що він вигнав матір Україну зі свого дому. "Не та мати, що родила, а та мати, що ростила... що ж тобі, невдячний сину, було мало"...
Приймаючи нагороду, Юлія з гіркотою зазначила: "Якби ви знали, як вони не хочуть, щоб ми розвивалися і росли. Але ми все одно будемо це робити".
Вітаючи її, публіка піднялася зі своїх місць, і для дівчини, як вона зізналася згодом, це стало найвищою відзнакою.
ВІДРОДЖЕННЯ ПІСЛЯ ДЕПРЕСІЇ
В останній фестивальний вечір зала Луцького палацу культури була заповненою вщерть.
"Упродовж трьох років відроджений "Оберіг" пропагує українську пісню там, на сході України, а тепер долучився і південь. Ще в 2017-му в нас був учасник зі Слов’янська, торік Слов’янськ отримав гран-прі, а цього року маємо Крим. "Перлинки", які до нас приїжджають, стають лауреатами, показують нам, західнякам, приклад і кажуть: ми там теж є! І доки так буде, доти українську державу не здолати. Бо де закінчується мова, там починається пожива для чужинців. Тож нехай "Оберіг" виконує свою місію, а Україна буде такою, якою її хотіли бачити цілі покоління наших національних героїв", – сказав перед гала-концертом депутат Волинської обласної ради Олександр Пирожик.
Лауреатів фестивалю (9 солістів та ансамблів плюс володарку гран-прі) нагороджували на гала-концерті, який, без перебільшення, був просто феєричним. Адже участь у ньому брали не тільки переможці "Оберегу-2019", а й почесні гості: члени журі, лауреати минулорічних фестивалів, інші зірки української сцени: Валерій Маренич, Едуард Драч, Сергій Лазо, Тарас Силенко, Богдан Дощ, Віктор Погуляй, Микола Більшевич, гурти "Кулі", "Очеретяний кіт", "Галілео", донька нещодавно загиблого Василя Жданкіна Анастасія та інші митці, яких можна назвати гордістю української музичної культури.
"Якщо хтось каже, що нація не відбулася, хай приїде на "Оберіг" – і подивиться. Цього року це в мене вже 12-й фестиваль, тож повірте – мені є з чим порівнювати, – сказав зі сцени Сергій Лазо.
Прокоментувати підсумки фестивалю я попросила і члена журі, відомого бандуриста і барда Едуарда Драча.
"Порівняно з минулим роком, рівень виконавців помітно виріс. І кількість охочих виступити значно зросла. Крім того, ми побачили збільшення інтересу до жанру і творчості взагалі. Після багаторічного затишшя з’явилося багато нових імен, нових авторів. Це свідчить про те, що період суспільної депресії минає – і люди починають оживати. Творчість завжди відроджується першою, після неї вже йде політика й економіка. Тому маю гарний прогноз", – підвів риску музикант.
Наталія Потапчук, Чернігів–Луцьк–Чернігів
Фото автора
Перше фото: Анастасія Жданкіна
