Золотий глобус: переможці та невдахи
«Золоті глобуси» вже традиційно дали чимало інформації до роздумів: як власне вибором Голлівудської асоціації іноземної преси, що їх вручає, так і майбутніми розкладами на «Оскар», передднем якої цю премію вважають.
Про розклади на «Оскар» обов’язково поговоримо буквально за день-два, коли стануть відомі номінанти на премії BAFTA і обрії «Оскара» окресляться більш чітко. А зараз власне про «Золотий глобус», тим більше, що цьогоріч тут було багато цікавого і навіть новий рекорд.
Власне з цього рекорду, який установив один із нинішніх тріумфаторів «Ла-Ла Ленд», перемігши в усіх 7 категоріях, де був номінований (попередній – 6 із 6 – належав стрічці Мілоша Формана «Пролітаючи над гніздом зозулі» і тримався із 1976 року), можна і почати. Схоже, Дем’єн Шазелл зумів вгадати з усім: з моментом, жанром, темою, сюжетом та акторами. Мюзикл про щемливу і щиру історію кохання у Лос-Анджелесі під чарівну музику Джастіна Гурвіца, який теж отримав за неї свою «Золоту кульку», зачаровує навіть нарізками з трейлерів, де ми бачимо атмосферно оформлені декорації та костюми, приємний візуальний ряд і звісно, чуємо такий самий атмосферний саундтрек. Що ж стосується акторів, то і Райан Гослінг, і Емма Стоун вже зажили достатнього авторитету, але поза сумнівом, «Ла-Ла Ленд» стане серйозним кроком у їхній творчій біографії, і «Золоті глобуси» за кращу чоловічу і жіночу роль у комедії або мюзиклі, ймовірно, можуть стати не останніми їхніми нагородами. Але про це, як і домовилися, згодом.
В іншій головній номінації – «Кращий фільм – драма» майбутній переможець не читався так явно, як серед комедій із мюзиклами. Особисто я вболівав за фільм «За будь яку ціну». Картина Девіда Маккензі вразила своєю простотою і водночас драматичною глибиною, та й акторські роботи там одна краща за іншу. Критики ж віддавали перевагу фільму «Манчестер біля моря» - на їхню думку, також сильній драматичній історії із блискучою роботою Кейсі Аффлека. Останній у результаті таки переміг як найкращий актор у драмі, випередивши досить потужних конкурентів - передусім Вігго Мортенсена («Капітан Фантастик») й Ендрю Гарфілда («З міркувань сумління»). Натомість як найкраща драма тріумфувала стрічка «Місячне сяйво» Баррі Дженкінса про долю підлітка-афроамериканця Широна, який зростає у Маямі в часи розквіту наркоторгівлі. Нагоди оцінити це кіно ще не було, а трейлери в даному випадку дають вельми приблизне уявлення, тож однозначний висновок тут робити наразі важко. Але в будь-якому разі, аби перемогти «Манчестер у моря» і тим більше «За будь-яку ціну», треба мати у кишені серйозні аргументи, які згодом, думаю, буде змога побачити.
А от аргументи Ізабель Юппер у картині «Вона» я бачив і можу сміливо говорити, що її перемога як найкращої актриси в драмі цілком і повністю заслужена, за всієї поваги до її конкуренток, у тому числі Наталі Портман з її роллю дружини вбитого президента Кеннеді у «Джекі». Ізабель справді видала щось неймовірне, і вболівав я за неї практично відтоді, як переглянув стрічку в кінотеатрі. Треба сказати, що й загалом цей французький фільм – справжній шедевр. Пол Верховен поставив у цьому трилері з ніг на голову всі закони жанру, передбачити низку крутих поворотів у сюжеті практично неможливо, тож і нагороду як кращому фільму іноземною мовою картина «Вона» отримала за правом.
Стосовно нагород другого плану говорити щось предметно зараз складно – ні «Під нічним покривом», де переміг Аарон Тейлор-Джонсон, ні «Огорож», приз за роль в яких здобула Віола Девіс, я ще не бачив, лише зауважу, що сюжет фільму «Під нічним покривом» має, на мій погляд, доволі сильну інтригу, тож сподіваюся, що руки до цього фільму таки дійдуть.
В анімаційній номінації не пощастило дуже вподобаному мною «Кубо: Легенді про самурая», але програти такому супернику, як «Зоотрополіс», аж ніяк не соромно, його перемогу не назвеш несправедливою.
У телевізійних категоріях найзапекліша конкуренція точилася серед драматичних серіалів. Три серіали, які оцінювали як одні з кращих у 2016-у – «Світ Дикого Заходу», «Дуже дивні справи», «Корона» плюс «Гра престолів», яка зовсім не збиралася здавати позицій. Результат тут був абсолютно непередбачуваний, і премія в кінцевому підсумку «Короні» - така ж закономірна, яким би був і тріумф «Світу Дикого Заходу» та «Дуже дивних справ». Нагорода ж «Корони», гадаю, стала певною даниною поваги «Абатству Даунтон», неофіційним «спадкоємцем» якого, власне, багато хто «Корону» і вважає. Стосовно ж «Гри престолів», то складається враження, що від неї вже дещо втомилися.
Особисто мене дуже порадувала і нагорода Біллі Бобу Торнтону за роль у серіалі «Голіаф»: після його неперевершеної роботи у «Фарго» я безумовний шанувальник Боба до скону.
Вельми тішить, що належно оцінили і старання акторської команди «Нічного адміністратора», підтвердженням чому нагороди Тому Хіддлстону, Х’ю Лорі та Олівії Колман. Власне серіал, хоч і не без недоліків, але теж вельми цікавий.
Таким чином, 74-й «Золотий глобус» справді подарував багато несподіваного, чимало є й закономірних перемог. Буквально за кілька днів обіцяю поговорити про них вже у контексті майбутнього «Оскара».
Михайло Коронкевич, Київ.
