Слухаємо українське: саботаж, дефіцит чи щось інше?

Аналітика 29.11.2016 17:44 2340

Закон про квоти для україномовної музики діє менше місяця – і ось перші підсумки: ефір, загалом, став цікавішим, об’ємнішим. Але дехто…

8 листопада набув чинності закон щодо музичних творів державною мовою в програмах телерадіоорганізацій. Згідно з ним відтепер частка пісень на радіо українською мовою за добу має складати не менше ніж 25%, з 8 листопада 2017 року не менше 30%, а з 8 листопада 2018 - не менше ніж 35%. В ефірах тих радіостанцій, де зарубіжний радіоконтент досягає 60%, україномовних пісень має бути щонайменше 25%.

Деякі радіостанції уже порушили закон про квоти. Про перші порушення писав у Фейсбуці член Нацради Сергій Костинський:

«Перші порушення зафіксовані на "Радіо Шансон"  (телерадіокомпанія "Шансон", Київ) - частка пісень українською мовою на добу становила 21% (має бути не менше 25%), «Kiss FМ» (Українська корпорація "Телебачення і радіомовлення «Ютар», Київ) - 21% на добу; 24% у проміжку часу між 07:00 та 14:00; 22% - з 15:00 до 22:00, «Ретро ФM» (ТРК «НБМ-Радіо», Київ) - 24% на добу, «М FM» (Радіо «Нова Хвиля», Харків) - частка україномовних пісень в проміжку між 15:00 та 22:00 склала 3% (має бути 25%)».

Але спочатку давайте не про цифри.

«Ми кололи кабана, він верещав на все село»

Закон про квоти радіостанції виконують по-різному: одні дотримуються вимог і добросовісно заповнюють ефіри дійсно класною вітчизняною музикою і очевидно виграють від цього, як, приміром, радіо «Релакс». А деякі інші, здається, просто знущаються над слухачами – наприклад, на одній із радіостанцій крутять в ефірі кабацьке разгуляєво - «ми кололи кабана, він верещав на все село». Перше, що спадає на думку: це робиться навмисне, це саботаж. Уже не раз говорено про те, що подібною «музикою» деколи навмисно підживлюється стереотип, що у нас прямо таки дефіцит з якісним українським продуктом.

Акція-попередження про необхідність дотримання норм закону про квоти на пісні українською мовою в радіоефірі, біля Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення. Київ, 8 листопада 2016 року

Фінанси? Вони не співають романси!

А може, це й саботаж, але він - через фінансові причини? Чи так це насправді, Укрінформ поцікавився у програмного директора радіо «Мелодія» Тетяни Волошиної:

«На прикладі нашої радіостанції «Мелодія», я не можу сказати, що це пов’язано з фінансовим питанням. Станції не несуть додаткові видатки через квотування. Немає жодної визначеної вартості за композиції, бо нам їх ніхто не продає - ми беремо пісні у вільному доступі і просто здійснюємо нарахування за авторські права. І відрахування за трансляцію україномовних пісень таке ж, як і за трансляцію зарубіжних. Воно поквартальне, і це робить кожна станція.

Коли набув чинності закон про квоти, ми досить швидко відреагували, а зараз набиваємо базу, прослуховуємо достатньо великі пласти музики. На це потрібний просто людський, а не фінансовий ресурс. Радіостанції відбирають музику під свій формат. Неважливо чи це уже розкручений виконавець, чи початківець, чи ж група, яка вже розпалася. І сказати, що з квотуванням в ефіри почала потрапляти не дуже якісна музика я не можу. Навпаки, радіостанції зацікавлені, щоб крутити якісну музику, яка подобається слухачам.

Можливо, саме станції рок-, денс- чи лаундж-формату мали певні складнощі  із підбором контенту. Ближче до березня за рейтингами ми побачимо перші результати, як відреагували слухачі на квотування.

Отже, «колотий кабан» потрапляє в ефір не через те, що фінанси співають романси. Тоді залишається друга гіпотеза: у всьому винен дефіцит пропозиції  якісної української музики різних напрямків і жанрів. Відтак Укрінформ поцікавився думкою відомих українських музикантів та їхніми власними спостереженнями, що необхідно робити, аби в вітчизняному ефірі звучала дійсно хороша українська музика.   

Марія Бурмака

«Якщо такі квоти присутні на радіо – нехай би вони стосувалися і музичних телевізійних каналів»

Існує складність з контентом у лаунджових радіостанцій (лаундж – легка музика), але навіть зараз там можна почути багато гарної і якісної музики. До мене зверталися музиканти, аби переспівати кілька моїх ранніх пісень і зробити з них лаундж-версії. Це швидка реакція, коли матеріал треба зробити прямо зараз. Мені було цікаво – як з такої ситуації знайде вихід «Русское радио» - і вони знайшли, створивши україномовний хіт парад. Я для цікавості прочитала фідбек - люди пишуть, що туди потрапляють справді гарні пісні. Буквально вчора відкрила сайт «Просто радіо», аби подивитися плей-лист, оскільки почула декілька чудових композицій, та не могла зрозуміти, хто це співає. Виявилося – це все нові виконавці. Я чула нарікання від «Просто радіо», вони трохи поремствували, але їхній ефір тепер просто прекрасний. Перші рейтинги радіостанцій будуть десь через 3 місяці – і тоді вже буде видно певний результат. Але вже зараз мені радісно на душі від «Лаундж FM» і «Релакс FM».

Коли йдеться про якість музики, є питання саунду – звучання. Чому пісні «Океану Ельзи» звучать і підходять усім радіостанціям – тому що окрім того, що це звісно гарна музика і харизматичний Святослав Вакарчук, вони ще й записані у найкращих студіях світу. А більшість українських музикантів не мають можливості вкладати великі кошти у запис – бо вони їх не заробляють.

Закон про квоти – це власне те, що має допомагати музикантам ставати відомими, збирати зали, а значить - і кошти збирати для подальшого створення гарної музики. Це питання бізнесу: якщо крутитимуть їхні пісні, музиканти зможуть заробляти кошти і якісно записуватися. Інакше зрушити це неможливо.

Нещодавно Ми з Фаготом і Фоззі згадували масштабний фестиваль «Червона рута» в Харкові в 97-му, який відкрив величезну кількість музикантів, які зараз є обличчям української музики. Такі фестивалі допомагають проявитися, і вони зараз теж потрібні, аби класної української  музики ставало більше.

Якщо раніше програмні директори казали деяким виконавцям, що це не їхній формат чи не хотіли брати їхні пісні, то мені здається, що тепер вони більш уважно приглядатимуться. І якщо такі квоти присутні на радіо – нехай би вони стосувалися і музичних телевізійних каналів.

Руслана Лижичко

«Те, що в нас немає масової музики - просто маячня»

Квотування спровокує хвилю якісного продукту. Більшість артистів зрозуміють, що їм тепер не треба переходити на ті формати, які вважалися комерційними, успішними. Нам треба, щоб люди перестали говорити, що українська музика – це шароварщина.

Ці квоти змусили поважати сучасну українську музику в першу чергу тих, від кого дійсно багато що залежить – радіостанції. В 90-х ця повага існувала, після того, як ми отримали незалежність, українське вважалося культовим. Саме тоді стали відомими - Брати Гадюкіни, ВВ, Кузьма, Пономарьов, Ірина Білик... Вони «вистрелили», коли почалися перші фестивалі «Червона рута», а я приєдналася в 1995-96-му після фестивалю «Слов’янський базар».

Українська музика тоді домінувала всюди. А зараз відбір на Євробачення – це єдиний для нас лакмусовий папірець, тільки там ми бачимо що найкращого Україна хоче представити Європі і як вона себе ідентифікує в сучасній музиці. А відтак, тенденція, яку я бачу, - це страшний крен в бік англомовних текстів. Помилка це – якраз англійською мовою ми нікому не потрібні за кордоном. Нас хочуть почути такими, які ми є, і наша екзотика їх цікавить набагато більше, ніж вміння мавпувати їхні оригінальні стилі, які вони завжди робитимуть краще за нас.  Тільки своя власна оригінальність принесе нам успіх.

До речі, цікавий факт, після нашої прес-конференції, коли ми заявили, що робимо українське Radio1.ua, до нас надійшло більше 1000 запитів. Тобто можете уявити, скільки українського контенту у нас накопичилося! Таке враження, що ми просто ходимо по українському золоту, яке не хочемо помічати.

Те, що в нас немає масової музики, просто маячня! Якщо набереться топ-100 хітів, то вже український «хіт-фм» може існувати. Ми визначили своє гасло – цілодобово хіти українською. В тому і є продюсерська сміливість – робити ставки, а не очікувати, що готовий хіт «Червона рута» просто впаде на голову. Хотілося б звернутися до артистів – щоб і вони були сміливі та не боялися робити ставку на своє рідне.

 Богдан Буткевич, фронтмен гурту «SWEETLO»

«Мені незрозуміло, чому викликає таку велику ненависть бажання захистити свій ринок буквально на 30%»

Справді, зараз української музики на радіостанціях чути в три рази більше, і закон - це був саме той чарівний «пендель», який був потрібен нашим редакторам. Проблема не в тому, що хтось хоче обмежити англомовних чи російськомовних виконавців, а в тому, що треба було змусити ставити в ефіри українську музику. У нас поруч два агресивних ринки, і набагато простіше співати або російською, або англійською, але нам потрібна українська мова – бо ніхто українською не заспіває краще, ніж українці. Це історія про гроші, а не про патріотизм – щоб гроші українського слухача зустрілися з українськими музикантами, і в нас нарешті запрацювала власна індустрія.

У нас є купа гарної української музики, а проблема в тому, що деякі радіостанції намагаються лише технічно виконати закон про квоту. Вони або просто ставлять в три рази більше «Океану Ельзи» чи «Бумбоксу», або включають пісню, а потім обривають її рекламою, як це робить «Люкс FM». Це можна назвати лише блюзнірством, і хотілося б, щоб нацрада слідкувала за такими речами. Якщо ти демонструєш зневагу до національної музики – то може, взагалі тоді не варто працювати у цій сфері?

Але є і позитив – наприклад, пісні нашого гурту «SWEETLO» за останні 2 тижні взяли на 4 радіостанції. Я дуже радий, і вважаю, що це одна з найбільших перемог за останній час, яких у нас, на жаль, небагато.

Хочу підкреслити, що цей закон направлений аж ніяк не проти російськомовних чи англомовних виконавців. Навіть коли він запрацює на повну, все одно 65% пісень можуть бути не україномовними. І мені незрозуміло, чому викликає таку велику ненависть бажання захистити свій ринок буквально на 30%.  Це мабуть єдиний варіант, при якому створюється невелика конкурентна перевага без будь-яких корупційних ризиків, і держава від цього нічого не втрачає.

Дефіциту української музики у нас звичайно немає. Радійники, які про це говорять, просто не хочуть ламати свої корупційні схемки, які вже напрацювалися. Звичайно, по якості вона може бути не такою крутою, але це вже питання індустрії та можливості заробляти гроші на власну музику. Але за великим рахунком зараз ця проблема вже теж відходить, бо техніка зробила величезний крок уперед.

Фото: Cultprostir

Зірки української музики також поділилися Укрінформу – які нові імена вони нещодавно для себе відкрили. Пропонуємо також ознайомитися і не зупинятися у пошуку нових власне українських виконавців.

Марія Бурмака: «Зараз, наприклад, почав звучати гурт «Один в каное», «308», «Rock-H» (або «Рокаш»), «Фіолет», «Elephants». Якщо говорити про масову музику – її вдосталь, у нас величезна кількість концертів. Гурт «Антитіла» - тому приклад,  а нещодавно я чула Ірину Федишин – і це теж масова музика».

Руслана: «Ми більше апелюємо до людей, які звертаються до давньої екзотики і роблять ставку на етнічні мотиви і осучаснюють у своїй творчості. Я виступала нещодавно у Червонограді на День незалежності з гуртом «Rock-H». Для мене це люди, які в сучасній музиці щось означають. І я також  роблю величезну ставку на Тоню Матвієнко, бо ми не маємо права підштовхувати таких людей до комерційної попси».

Богдан Буткевич: «За період десь у 2 роки для мене відкриттям стали ONUKA, Blooms Corda, The Erised, Panivalkova... Крутого за останній час з’явилося дуже багато, у нас дуже талановитий народ, який має багато свіжих ідей, треба просто шукати і все буде».

Укрінформ: Отже виходить, що дефіциту у нас не те що немає, а просто не може бути. У чому ж тоді проблема? Можливо через те, що роками українська музика, музика країни, яка двічі перемагала на Євробачення, послідовно і цілеспрямовано витіснялася російською та й англомовною? І вийшло так, що і в слухачів, і, можливо, і у самих радійників досі не був сформований смак до української музики? На це вочевидь потрібен час, з одного боку – слухачеві, щоб навчитися інакше сприймати українську музику, не відчуваючи при цьому меншовартості, з іншого – радіостанціям, які, сподіваємося, незабаром не вдовольнятимуться просто трансляцією вже всім відомих пісень, а шукатимуть нове й нове українське пісенне золото, яке в нас під ногами.

Юлія Горбань, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-