«Крематорій» на Подолі: ніхто не несе відповідальність. Крім архітектора?

Аналітика 28.11.2016 20:11 2842

Таку назву потворній чорній конструкції на Андрієвському узвозі дали люди, але насправді – це театр

У соціальних мережах обурення зашкалює: нова будівля Київського театру на Подолі не те що не вписується в архітектурний ансамбль Андріївського узвозу, вона його знищує. Кияни та гості столиці вже встигли придумати йому назву: крематорій або енергоблок Чорнобильської АЕС... Хто це дозволив?! Як ця потвора могла пройти узгодження в архітектурно-будівельних та муніціпальних структурах?! Що тепер робити?

Користувачі Мережі гадали: закритий завісою передній фасад виглядає так само, як і бокові стіни та надбудова над сценою, закриті чорним сайдінгом? Журналісти Укрінформу побували на Андріївському – і пересвідчилися: фасад нібито створений у стилі старої забудови. Але це не рятує ситуацію: чорна коробка театру – що зверху, що знизу по узвозу – виглядає як знущання над всім і усіма, а насамперед, над багатьма поколіннями корінних киян, для яких  Андріївський узвіз був уособленням рідного міста.

Андріївський узвіз. Ліворуч - дім-музей Булгакова, праворуч -

«Андріївський Узвіз... Серце Києва, де вирує культурне життя міста, пульсує історія минулих століть. Тут можна розмовляти з тінню Шекспіра, тут витає дух Воланда і його безсмертного автора - Михайла Булгакова... Гуляєш по Андріївському - і втрачаєш відчуття часу», - пише на сайті Київського академічного драматичного «Театру на Подолі», реконструкція якого триває уже більше 20 років. Ніхто вже й не вірив, що коли-небуть її таки завершать. Проте так було до 2015 року. Саме тоді стало відомо, що замовник знайшов мецената, який погодився виділити кошти на добудову об’єкта. Довгі роки корінні кияни з роздратуванням дивилися на недобудовану бетонно-цегляну коробку на узвозі. Але коли вони глянули на те, що в решті решт вийшло у «тимчасового колективу» архітекторів-будівельників-муніціпальних чиновників...

Паспорт об'єкту

11:30. Журналіст Укрінформу відправився до Андрієвського узвозу, 20-б, де навпроти дому-музею Булгакова з’явилася химерна чорна споруда. Перше, на що він звернув увагу -  це паспорт об’єкту (Див. вище). На ньому великими літерами пише, що благодійником проекту реконструкції є дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен»». Потім, він спробував проникнути в середину, але йому ввічливо сказали, що «краще не варто цього робити» і попросили відійти, бо «ведуться роботи».

Зробивши кілька фото, журналіст зайшов до сусідньої, старої  будівлі театру, де продавалися квитки на спектаклі. При вході він наткнувся на вахтера – жінку похилого віку. 

- Доброго дня! Я журналіст Укрінформу. Хочу поспілкуватися з кимось з адміністрації театру.

- Журналіст? А по якому питанню?

- Про реконструкцію театру хочу поговорити.

- Ага, ну тоді зачекайте.

Оксана Паланичка, завліт: Головне – що цей театр несе, а не як виглядає

Бабуся з прохідної спустилася у підвальне приміщення і зникла на декілька хвилин. Після чого повернулася, як я зрозумів, з кимось з адміністрації.

- Мене звуть Паланичка Оксана. Я завліт «Театру на Подолі». Які питання вас цікавлять?

- По-перше, будівля, яку реконструюють. Розкажіть про неї. 

- Це корпус «Б» - він вже більш ніж 20 років будується. Точніше, це реконструкція, тому що поки він будувався, будувався, то аж почав розсипатися. Відтак довелося відновлювати. Ми взяли дещо інший проект і тепер маємо результати.

Так мав виглядати реконструйований
- А що це за такий дивний проект? Перехожі кепкують, що це «крематорій» будується. Прокоментуйте, будь ласка.

- Коли все відкриють, то ви побачите, що це не зовсім так все страшно і темно. Фасад буде поєднувати в собі старовинну архітектуру і нову конструкцію. Так, можливо до Андрієвського узвозу більше личив дещо інший стиль, але головна задумка – створити театр європейського зразка: з потужною машинерією, звуковим цехом тощо. В Києві ще нема такого модерного театру. Тому, я думаю, це навпаки добре, що все таке контрастне. Коли завтра театр відкриють, ви побачите, як все гарно поєднується. Тут навіть у кладку старі цеглини пішли,  з клеймом 19 століття. Можливо проект комусь не подобається, але так завжди буває. Для мене головне, що театр, який вже існує більше 30 років нарешті отримав приміщення, де ми зможемо ставити вистави. Головне – що цей театр несе, а не як виглядає.

- Пані Оксано, можете, як то кажуть, привідкрити завісу і поділитися з нами, який вигляд матиме театр всередині?

- Чесно кажучи, остаточного проекту ще нема. Проте я знаю точно, що стиль буде класичний.   

- Коли плануєте відкритися?

- Ну, завтра буде суто технічне відкриття, так би мовити, без червоних доріжок, щоб показати готовність проекту. А щодо офіційного, то воно буде дещо пізніше. 

- І ще одне… Говорячи про машинерію, що ви мали на увазі?

- Новий корпус «Б» обладнають для людей з обмеженими можливостями: там буде ліфт, підйомник тощо. Тобто, все буде зроблено таким чином, щоб людина змогла під’їхати до театру і безперешкодно зайти до залу. На жаль, в Києві досі немає такого театру з таким обладнанням. Наприклад, в «Молодому театрі» є пандуси, але цього недостатньо.    

Олег Дроздов, головний архітектор

Після розмови з завлітом, кореспондент знову вийшов на узвіз, де в процесі знайомства з будівельниками довідався, що неподалік від нього стоїть Олег Дроздов - головний архітектор проекту «Театру на Подолі»…

Олег Дроздов, головний архітектор:  «Завтра буде відкриття і воно, повірте мені, вас приємно здивує»

- Так, я Олег Дроздов. Це проект харківського архітектурного бюро «Дроздов и партнери».

- Пане Олеже, а чи знаєте ви, як кияни називають ваш проект?

- Ні, можете поділитися?

- Тільки не ображайтеся, але майже усі, кого я сьогодні запитував говорили, що ця чорна конструкція нагадує їм або крематорій, або саркофаг... Як ви до цього ставитесь? Адже, зазвичай, у народі та чи інша назва дуже швидко приживається…

- Цікава думка. Але, розумієте, культура, окрім тієї, що «поп», ніколи не була масовим явищем. Крім того, є «архітектура» і «неархітектура». Якщо це стосується першого, то воно просуває суспільство на наступну сходинку. Цей проект якраз про це. Тобто, коли людям потрібно трішки подумати, проаналізувати: що тут і до чого. Я розумію, що для українців такий стиль чужий і незвичний. Можливо, ця чорна конструкція створює певні образи, на кшталт, крематорію (сміється). Ми цей момент намагалися врахувати і тому не повністю відійшли від архаїчності, а лише трохи його інтерпретували в сучасність.

- Скажіть, а ви не боїтеся, що завтра, під час відкриття, на вас тут накинеться маса критиків?

- Думаю, що ні. Зараз на рівні провокації йде бурхливе обговорення, на кшталт, «о Боже, що це за коробка на Андріївському»! Але скажу вам, це все невиправдано. Це мені нагадує, наприклад, фотографію у паспорті, в якому нема зображення самої людини. Так і тут, не маючи уявлення про те, який саме вигляд матиме будівля театру після закінчення реконструкції, знайшлися ті, які вже критикують. Скажу вам по правді, що не такий страшний той вовк, як про нього говорять. Але про що я вам говорю… завтра буде відкриття і воно, повірте мені, вас приємно здивує.

Архітектор Духовичний: Харків’яни не зрозуміли: все диктує київський ландшафт  – він диригент і композитор

Георгій Духовичний – відомий український архітектор, до якого кореспонденти агентства звернулися по коментар заявив, що проект реконструкції «Театру на Подолі» - це повністю неприйнятне архітектурне рішення.  

Духовичний: «Першим варіантом проекту взагалі була гидотна 10-поверхова будівля, адаптована під українське бароко зусиллями. Я дав на нього негативну рецензію на містобудівну раду, але мені відповіли, що ділянка відведена і проектування закінчено. Тоді пройшов певний час, і цей проект вирішили переробити і передали харківським колегам. Хоча там дуже сильна архітектурна школа, але, на жаль, архітектори не зовсім розібралися у ситуації, оскільки Андріївський узвіз – це суперскладне і багаторакурсне місце. Дуже важливо, що на узвозі є схили, вільні від забудови. Не можна допускати, щоб щось завелике подавило враження від гір, між якими спускається Андріївський узвіз. Зрозуміло, що харків’яни не змогли зрозуміти найголовніший київський пріоритет: все диктує київський ландшафт  – він диригент і композитор, а все інше має його підтримувати. Всі знакові об’єкти Києва були створені на дуже тонкій взаємодії з культурним ландшафтом (тобто коли природний ландшафт вступає у взаємодію з містобудівною перспективою і виникає симбіоз культури і ландшафту).

Так, це рішення схвалила містобудівна рада. Київрада відвела цю ділянку, попередньо не порадившись з архітекторами і будівельниками. Тому і вийшла така невідповідність об’єкта і міста. Влада в цьому питанні нічим не керувалася – знайшли ділянку, а як і що там роблять не переймалися».

Містобудівна Рада: Ми внесли зауваження. Але замовник не надавав цей проект на повторний розгляд – це робиться за бажанням

Відтак Укрінформ звернувся по коментар до містобудівної ради. Але, як пояснила кореспонденту директор сектору з розгляду об’єктів містобудування та архітектури архітектурно-містобудівної ради Оксана Поровчук, там… не уповноважені схвалювати проекти з будівництва чи реконструкції.   

Поровчук: «Містобудівна рада займається лише розглядом проекту. Вона не несе ніяких функцій стосовно погодження проектів, бо законом України про регулювання містобудівної діяльності, який вступив в силу у 2011 році, розгляд проектів будівництва не є обов’язковим на містобудівній раді, а результати носять лише рекомендаційний характер, і забороняється вимагати навіть протокол містобудівної ради при подальшому погодженні та затвердженні проекту. Тобто наші функції рекомендаційні. Затверджує проект тільки замовник будівництва.

На містобудівній раді були винесені зауваження, рекомендації та пропозиції – було рекомендовано допрацювати за цими зауваженнями та надати проект на повторний розгляд до містобудівної ради. Але замовник не надавав цей проект на повторний розгляд – це робиться за бажанням».

Сергій Петраковський, керівник відділу дозвільних документів: «Згідно з документацією, будівля театру має зовсім інший вигляд»

Оксана Поровчук порекомендувала журналістам звернутися в ДАБІ (Державну архітектурно-будівельну інспекцію), де, за її словами, мають опікуються цим питанням. Проте звідти нас перенаправили в Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва. А ті своєю чергою в Управління дозвільних процедур, де з кореспондентами врешті-решт погодився поговорити керівник відділу дозвільних документів Сергій Петраковський.

Він розповів, що дозвіл на реконструкцію був виданий ще до передачі повноважень його відомству, яке утворилося півтора місяці тому, а інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві. І згідно з цією документацією, будівля театру має зовсім інший вигляд. За його словами, на сьогодні відповідно до законодавства замовник та виконавці робіт несуть відповідальність за дотримання проекту документації та вимог містобудівного законодавства.

Укрінформ: Ніхто не хоче відповідати за цей злочин, але справа честі для киян домогтися, щоб відповіли. Ми обов'язково повернемось до цієї теми.

Мирослав Ліскович, Юлія Горбань, Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-