Як «Радугу» у Києві на вулицю викидали
Тяганина за чотириповерховий будинок у центрі Києва (вул. Богдана Хмельницького, 51а), де поки що «проживає» спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені Миколи Бажана, журнал «Радуга» (до 2016 року), «Книга Пам'яті України» (до 2008 року) та дитячий журнал «Соняшник» розпочалася вже давно. Ласа така нерухомість в історичній частині міста, де на початку 20 століття працював Університет для жінок ім. княгині Ольги, в якому, між іншим, на юридичному факультеті вчилася сама Анна Ахматова, настільки сильно приглянувся КП «Київжитлоспецексплуатація», що воно вирішило відібрати приміщення у видавничих осередків та передати його третій стороні.
Для гостроти питання Укрінформ вирішив нагадати, що у 2001-му журнал «Радуга» вже виселили з будинку по вулиці Пушкінській, де редакція працювала близько 30 років. Тепер рішенням Господарського суду Києва їх позбавили даху над головою і на Богдана Хмельницького, 51а.
Проте головний редактор журналу «Радуга» Юрій Ковальський все ще сподівається на «на здоровий глузд і увагу влади до культури». Про це він розповів журналістам Укрінформу у вівторок, 22 листопада.
Заборгованості не було, але нас все одно закрили…
Вівторок, 09:45. Кореспонденти агентства відправилися до редакції журналу «Радуга», де при вході до будівлі на них вже чекав головний редактор Юрій Ковальський.
- Доброго дня, пане Юрію! Ми журналісти Укрінформу.
- Так, знаю. Як не як – сусіди. (офіс Укрінформу знаходиться за адресою Богдана Хмельницького, 8. - Ред.)
- Що тут відбувається? Кажуть вас знову виселяють.
Юрій Владиславович відвів нас трохи в сторону і почав свою розповідь з того, як журнал «Радуга» двічі судився з КП «Київжитлоспецексплуатація», але обидва рази програв і змушений тепер перебратися… на вулицю.
«Свого часу КП «Київжитлоспцексплуатація» подала в суд на редакцію «Радуга», щоб висилити звідси журнал. Ми спочатку програли Господарський суд, а потім Апеляційний Господарський суд міста Києва. Тобто, всі наші слова стосовно того, що є відповідний Закон України «Про мораторій на відчуження від редакцій державних та комунальних засобів масової інформації приміщень та майна» не подіяли. Вони знайшли іншу причину, аби нас висилити – заборгованість по орендній платі. Але і тут були певні нюанси: під час другого суду ми представили суддям усі необхідні документи щодо погашення боргу. У відповідь вони заявили про те, що в нас закінчився договір. Однак це не правда, адже навіть в документах КП «Київжитлоспецексплуатація» було написано, що оренду подовжено до 2017 року. Але все одно суд прийняв рішення висилити журнал «Радуга» з будинку».
- Пане Юрію, а чи правда, що будинок вже кілька років «живе» без опалення?
- Правда. На другому поверсі десь 6-7 років тому прорвало трубу. З того часу опалення не було. Ми вирішили цю проблему за допомогою електричних обігрівачів, але вони недостатньо зігрівали, люди в редакції мерзли. Крім того, в цілях безпеки на ніч обігрівач вимикався. Через це зимовими ранками температура в приміщеннях інколи сягала і -1 градуса за Цельсієм.
- А як же книги? Невже їх можна зберігати при такій температурі?
- Ну, ми якось викручувались: домовлялися з друзями, вивозили на склади тощо.
Нашу розмову перервав приїзд Членів Громадської ради КМДА. «Вибачте, але мушу йти», - сказав Юрій Ковальський, пообіцявши поговорити з нами пізніше, - «Заходьте всередину, а ми вас наздоженем. Там вже кілька людей зібралося».
Ви хто такі? Члени Громадської ради КМДА – власники!
Не встигли ми зайти всередину, як одразу якийсь чоловік засипав нас запитаннями:
- А ви хто?
- Журналісти, - кажу йому.
- В редакцію «Радуги»?
- Так, саме туди.
- А можна ваше посвідчення?
- Без проблем. А ви хто будете?
- Я Анатолій Григорович Ж. представник КП «Київжитлоспецексплуатація», - серйозним тоном говорить він.
- А ми – Укрінформ. Ось посвідчення.
- Ну, проходьте.
В коридорі приміщення редакції, як і казав пан Юрій, вже стояли якісь невідомі нам люди. «Перепрошую, а це хто? Також з вашої контори?» – запитав журналіст в представника «Київжитлоспецексплуатації». На що він відповів: «Ні, але вони прийшли зі мною. Ось там, в кінці коридору, поруч з дільничним інспектором стоять представники Державної виконавчої служби Шевченківського району, а це спостерігачі. Ну, тобто – свідки».
Аби не гаяти часу кореспондент одразу звернувся до судових виконавців за коментарем про ситуацію з виселенням «Радуги». Відповідь була така: «Ми відмовляємося називати вам наші прізвища та імена. В нас на руках є рішення суду, який постановив у примусовому порядку звільнити орендоване редакцією «Радуга» приміщення. Більше нічого говорити я не буду. З приводу тих чи інших запитань звертайтеся до відомства».
Потім до приміщення разом з членами Громадської ради КМДА зайшов редактор «Радуги». І тут почалося. Як виявилось колишня «резиденція» журналу перейшла до Громадської ради при КМДА у сфері охорони культурної спадщини міста Києва. Це новина неабияк здивувала судових виконавців. Почалося шоу «хто крикне голосніше»:
- Ви хто? Що ви тут забули?
- Ми Члени Громадської ради КМДА… приїхали у свій штаб.
- Який штаб? Тут же знаходяться приміщення редакції «Радуга».
- Перепрошуємо, але «Радуга» тут раніше знаходилась, а зараз - «Штаб Шефської допомоги у сфері охорони культурної спадщини міста Києва». Хіба ви не бачите вивіску на дверях?
- Який штаб? Документи у вас є?
- Звичайно. Зараз я все покажу.
Юрій Чуріков, один з членів Громадської ради КМДА, який також є головою організації «Культурна держава», витягнув з папки документ, що закріплює за ними (Громадською радою КМДА. – Ред.) право власності на приміщення.
- Ось, бачите! Приміщення переходить під шефство Міськради.
Судові виконавці заявили, що «вперше про це чують» і, в свою чергу, представили розпорядження суду, з постановою «у примусовому порядку звільнити приміщення, що було орендоване редакцією «Радуга».
- Не знаю хто ви, але ми виконуємо рішення суду. Так що дозвольте нам продовжити свою роботу. Хлопці, несіть інструменти будемо ламати двері.
Далі ще цікавіше: представники Державної виконавчої служби спробували силою проникнути у закриті приміщення, а охоронці культурної спадщини Києва чинили їм спротив. Перепалка тривала декілька хвилин. Після цього Юрій Чуріков викликав наряд поліції. Це ще більше розлютило судових виконавців.
- Нащо тобі ще поліція? Ось стоїть дільничний інспектор, - запитав представник виконавчої служби.
- Ага, я бачу. Тільки я йому не довіряю. Коли ми прийшли він вже тут був. Може це ваш? – відповів йому Чуріков.
Через 10 хвилин приїхав наряд поліції і все почалося знову: крики, словесні звинувачення, штовханина тощо. Один з представників Державної виконавчої служби написав заяву на Юрія Чурікова, який, у свою чергу, викликав слідчо-оперативну групу.
Кореспондент Укрінформу глянув на годинник, а там – майже 12:00. Нічого собі, подумав журналіст, як швидко пролетіли 2 години. В цю мить до приміщення заходять слідчі. Коротше кажучи, Члени Громадської ради запропонували представникам КП «Київжитлоспецексплуатація» звернутися до судових виконавців і написати заяву про «відкладення рішення суду» на місяць. Вони погодилися, але виконання рішення відклали до 29 листопада. Всі розійшлися, окрім головного редактора журналу «Радуга».
- Пане Юрію, договоримо?
- Давайте, ще є кілька хвилин у мене.
- На вашу думку, що буде далі?
- Сподіваюся, що Члени Громадської ради не допустять, щоб приміщення в історичному будинку потрапило до рук третіх осіб, які зроблять з нього черговий офіс. Крім того, маю надію, що Міськрада вирішить також наше питання. Тобто, виділить редакції "Радуга" якесь приміщення: якщо не тут, то деінде. Нам багато не треба. Однієї теплої кімнати, де буде можна зберігати книжки – більш ніж достатньо.
Після слів головного редактора «Радуги» на душі якось не по собі. Подумати лишень, для того, щоб випускати журнал – достатньо однієї теплої кімнати. Цікаво, яку редакцію, книгарню, інститут чи театр позбавлять даху завтра, щоб побудувати чергову комерційну структуру, розважальний комплекс тощо… Хто на черзі?
Мирослав Ліскович, Київ.
