Іван Урста, винороб із Закарпаття
У Біблії вино згадується понад 1000 разів, а горілка та пиво - ні разу
19.11.2016 09:07 2144
  •  
  •  
  •  

На Закарпатті Івана Урсту називають найкращим виноробом - на фестах його вина завжди займають перші місця. Хто має честь бути знайомим із Яношем Яношевичем та його винами - сміливо це підтвердить, а хто ні - варто тому тільки спробувати Урстові вина, й одразу з цим твердженням погодиться.

Нині винороб Урста не надто публічний, він мало відвідує фестивалі, не зраджує хіба що одному - Мукачівському "Червеному винові" (це уже десятиліттями традиційно головна винна подія у країні). Так що, будете на Василя на Закарпатті - неодмінно виберіть час, аби завітати на "Червене вино" й обов'язково знайдіть можливість поспілкуватися з виноробом Урстою.

Ну, а нам пощастило більше - Іван Іванович виділив нам кілька годин свого дорогого часу (каже, що винороб працює цілий рік без відпусток). Ми мали честь побувати у святая святих винороба - у його домашньому підвалі в селі Береги на Берегівщині (сім'я Урсти має ще один дегустаційний підвал неподалік, у селі Бене, де приймають туристів). Іван Іванович жартує (це, до речі, у нього виходить теж майстерно, сказано-бо: майстер відчувається у всьому, навіть у манері вести бесіду), що ні одна порядна газдиня вас на свою кухню не поведе, а лише у вітальню, а от для винороба його винний льох - заразом і кухня, і вітальня.

Я НА СВОЇЙ НА ГОРІ НЕ РОБЛЮ - Я ЗАЙМАЮСЯ ЛЮБОВ'Ю

У своєму дворі винороб любить приймати гостей - тих, на кого не жаль витратити кілька годин свого часу за розповідями про вино. Дорогою до погреба Урста показує старовинні преси, яким по 150-200 років, і якими він досі, як прадіди, чавить виноградний сік. Дещо з реманенту перейшло до винороба від діда (каже, що саме від нього й перейняв ремесло), багато що забрав у односельчан, які везли старовинні преси із добротного заліза та дуба на брухт. Урста задоволений, що своє вино робить на цих музейних експонатах - бо ж технологія не змінилася, а ці преси, каже, ще стільки прослужать.

Іван Урста - із тих майстрів, хто вважає, що виноробом маєш право називатися тільки тоді, коли є хоча б гектар своєї винниці. У цьому плані самому Урсті є чим похвалитися - винороб має 4 гектари виноградників, де росте Цвайгельт, Кадарка, Каберне Совіньйон, Біанка, Мускат Оттонель, Рислінг Рейнський… Загалом - понад 80 сортів. Ростуть виноградники Урсти на горі, на висоті 200-250 метрів над рівнем моря, біля дубового пралісу, на південно-західній стороні. Ось вам сухі факти про основу приватного бізнесу винороба. Але картинка стає набагато яскравішою, коли сам майстер починає про неї говорити.

- Я на своїй на горі не роблю - я займаюся любов'ю! У мене там 34 тисячі красунь - кожну знаю поіменно. Любуюся на них, дивлюся, підходжу до кожної, заговорюю: "Давно-м тя не видів, як ся маєш?" - це винороб про свої кущі винограду.

А от про саму гору:

- Моя гірка з виноградником на висоті 250 метрів над рівнем моря, там загальна площа 35 га, нас там четверо виноробів, у кожного своя доля. А довкола виноградників - хаща: дуб, бук, граб, під горою - праліс дубовий, 10 тис. га, біля нього тече річка Боржава. Коли на своїй горі стою, бачу Стій (знаменита гора на Боржавських полонинах із двома вершинами, - ред.). Говорю до нього: "Вітаю тя, Стою! Ти там стоїш, а я туй стою!" Кожен день ся здороваємо! Що вам казати, люди добрі, на тій горі така краса, що то багатьом і не снилося. Художників туди - малювати! Коли до мене гості приходять туди, то охають-ахають, кажуть, і не уявляли, що на землі є такий рай. А я в ньому працюю! Із 360 днів 320 - я на винограднику. Я 20 років не був у відпустці, але відпочиваю душею кожен день - бо я у своїй винниці, - каже винороб.

З ОДНОГО Й ТОГО Ж КУЩА ЩОРОКУ МАТИМЕТЕ ІНШЕ ВИНО

Що ж, маємо змогу побачити, що ж із цих 34 тисяч красунь виходить, як їхній сік зіллють у діжки: майстер веде нас у свій підвал. Скромно каже, мовляв, нічим тут очі порадувати - тісно, зате - правдиво, для тих, хто цінує якість напою та добру розмову, більше-бо нічого й не треба.

- Хоча був випадок, - пригадує Янош Урста, - зайшла якось до мого підвалу жінка - така справжня українка: висока, широка, груди п'ятого розміру, подивилася на підвал, та й каже: "І що, ви оце нас усіх, цілу групу, хочете пригощати із оцих-о бочечок? Вам вистачить?" - їй мої 50-літрові бочки замалими здалися. Я кажу: "Та що ви, паніко, ви їдьте на Середнянський винзавод, там бочки по 4 тисячі літрів. Але порожні. У мене так - малуваті, зате повні".

У підвалі - акуратні ряди бочок, на кожній - напис - сорт вина та рік збору врожаю. Саме з цього підвалу Урста розливає вина, які "Нова пошта" розвозить по всій Україні - його вина люблять і знають.

Над одним із рядів бочок - поличка з винною колекцією з підвалу Яноша Урсти, пляшок із 25 різних років і сортів.

Дивлюся на це, й не можу втриматися, аби не поставити тривіальне запитання про "найкраще вино" (це як питати художника про "улюблену картину": питання не люблять, бо ж "усі роботи улюблені", але питати треба, бо завжди скажуть щось сокровенне), отож, цікавлюся, мовляв, коли за практику вдавалося найкраще вино?

- Воно щоразу інше, щоразу вино грає новими нотками, бо ж навіть з одного і того ж куща щороку матимете інший урожай. Я маю на увазі не тільки цукристість, кислотність - але треба зважити й на те, що оце зараз ви зібрали вино із 30-річного куща, а наступного року - це вже буде урожай із 31-річного. Бо ж за цей рік коріння проб'є собі дорогу до нових підводних жилок, житиме у новій породі, глибше, ніж торік…

МОЇ ВИНА - ЦЕ МОЇ ДІТИ

Свої вина Янош Урста називає "дітьми". Починає розливати їх як мінімум через 18 місяців після витримки у дубових бочках. Тому "божоле" дегустувати не дає.

- Я не займаюся торгівлею дітьми, - віджартовується, - бо до 18 місяців вино в бочці - як дитина в утробі, ще не сформоване. Наймолодше вино, яке зараз розливаємо - 2014 року. Я, коли закладав виноградник, а це давненько було, поставив собі за мету: як любити - то королеву, як красти - то мільйон, а як вино пити - то істинне, те, що "in vino veritas" (з латинської - істина у вині, - ред.). Тому сам таке п'ю, і людям даю. Витримка вина у бочці протягом 18 місяців - це дитячий вік вина. Після цього часу вино стає повнолітнім, у ньому уже є та "veritas". Далі воно зріє, досягає апогею і згасає. Вік вина залежить від того, в який рік воно було вирощене та зібране - скільки було сонця, яка була температура, вологість, скільки дощів... Тут тисячі нюансів. Але зрештою, вино вмирає, як усе на цьому світі. Бо ніщо не вічне під сонцем… От хіба що, - винороб примружує очі і знову фіглює:

- Є правда одна вічна субстанція. Як учить нас телевізор, єдине, що вічне в Україні - це якість одного напою (називає ім`я популярного горілчаного бренду – ред.). До речі, з цим жартом я уже мав мороку. Якось, - каже Іван Урста, - процитували мене у ЗМІ про цю саму горілку, а через два дні зі мною зв'язалися від власника заводу - дякували за рекламу, кланялися від шефа та сказали, що він віддячиться. Вони, виявляється, жарту не зрозуміли, думали, що справді рекламував, мовляв, ага, дід вино робить, туристам про культуру вина розказує, а сам горілку цідить! Ну, але я посміявся - і забув. А за тиждень кур'єр справді привозить мені кілька ящиків із цією горілкою. Я був вражений! Але позаяк горілки не п'ю, то віддав сину, а він повіз в Австрію на презент знайомим.

КОЛИ ВАМ В ОДНОМУ ПІДВАЛІ ПРОПОНУЮТЬ 20 СОРТІВ ВИНА - ТІКАЙТЕ, БО ТО "ШМУРДЯК"

Урста пригощає своїх гостей 9 винами, каже, багато хто питає, чому так мало?

- Я тоді відповідаю, що мало - зате справжнє, а коли вам в одному підвалі пропонують 20 сортів вина - тікайте звідти, бо то "шмурдяк", роблений, найчастіше, з "Ізабелли".

- Та що ж ми все говоримо, давайте я вже й вас чимось пригощу, - винороб наливає фірмові вина, за які не раз отримував нагороди - наприклад, на тому ж таки "Червеному вині".

Куштуємо авторський "Чорний доктор" - його Урста робить із 5-ти сортів винограду: Сапераві, Голубка, Кейк Франкоша, Бастрадо Магарач та Одеський чорний. Каже, що таким вином справді лікуватися можна, до слова, його замовляють для онкохворих: через велику кількість речовин-антиоксидантів, червоне радять для профілактики онкохвороб. А Іван Урста каже, що вино - це справжній доктор, на собі перевірив, вилікувався від серцевої хвороби.

- Дорослим радять випивати до 400 грамів червоного вина на день, але корисне воно й дітям, - каже винороб. – Одначе, маленькими ложечками. Це - ідеальний дезінфікуючий засіб, скарбниця вітамінів, мінералів, активних біоречовин. Профілактика анемії - ідеальна.

УКРАЇНЦІ, НА ЖАЛЬ, НАЦІЯ НЕ ВИНОПИТНА

За словами Івана Урсти, нині мода на сухе вино.

- На Закарпатті наші предки були привчені до сухих вин, напівсолодкі були лише Токайські. Там від природи цукристість дуже висока у винограду, - каже він.

Але аби вибрати своє вино, винороб радить слухатися своїх рецепторів. Пийте те, що подобається - незалежно від моди, інакше буде не на користь.

- Вино, - каже Урста, - це дар людині від Господа Бога. У Біблії вино згадується понад 1000 разів, завважте, що горілка та пиво - ні разу.

Вино - це напій, який людину окультурює. Згадайте про виноробні нації - єгиптян, греків, римлян, які споконвіків тисячоліттями вирощували виноград. Це підняло їх на такий рівень, що досі ніхто не може перевершити. От побудуйте Колізей! Або напишіть "Одіссею"! Навіть тепер, при наших можливостях - це нереально. У нас короткий розум, пивом і горілкою заллятий. Треба визнати, що українці, зрештою, не винна нація. Національний напій у нас - горілка. І дарма. Як то кажуть, скуштуйте горілки, і ви відчуєте, що нічого не відчуваєте. Уявляєте, яке це щастя - нічого не відчувати? Не зрозуміло тоді, ти ще живий чи ні? - уже сердиться винороб. - А от вино треба розуміти, інакше не варто його пити.

КОЛЕГ ВИЗНАЧАЮ ЗА ПЕРИМЕТРОМ ВИНОГРАДНИКА

Помічаю, що на одній зі стін підвалу - чимало грамот. Цікавлюся - це бутафорія, чи для Яноша Урсти таке визнання дійсно має значення?

- Колись грамоти для мене справді багато важили. А на сьогоднішніх фестивалях - це вже бутафорія, як гра в пісочниці. Я на фестивалі не ходжу й вина туди свої не вожу, там і без мене продають смородинове вино, малинове, бананове… То я поміж це повезу своїх дітей, аби їх судили? Та судіть собі матір! - каже зі зла Янош Урста. Майстра дратують "винороби", яких останнім часом на Закарпатті чимало розвелося, і які, зрештою, творять негативний імідж області.

Насамкінець цікавлюся, кого з виноробів майстер назвав би колегами?

- Я колег визначаю за периметром виноградника, - каже Янош Урста. - Тому якщо нас набереться 5% справжніх з усіх виноробів Закарпаття, то буде дуже добре.

Сам майстер, традиційно, бере участь в одному фестивалі - це "Червене вино" в Мукачевому.

- Це єдиний фест на Закарпатті, й у країні, де знають, що таке культура вина. Тут є ті, хто робить справжні вина, й ті, хто вміє їх оцінити. Хочете пізнати культуру вина, покуштувати істинне вино - їдьте до Мукачева на Василя. Більше такої нагоди не матимете ніде по Україні, - каже майстер-винороб Іван Урста.

Тетяна Когутич, Ужгород.

Фото Сергія Гудака.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-