Княжий Галич - новий Київ на Дністрі
Колишній центр Галицько-Волинського князівства по праву вважається справжньою перлиною проекту «7 чудес України. Міста та містечка»
14.11.2016 15:56 426
  •  
  •  
  •  
Група журналістів-патріотів, як нас охрестив Микола Томенко, прибула до мальовничого міста Галича. Сьогодні - це невеличке містечко європейського зразка з населенням 7780 осіб, районний центр Галицького району Івано-Франківської області. У давнину ж тут був центр Галицько-Волинського князівства - наймогутнішої твердині на південно-західних давньоруських землях. Це один із найвизначніших і найважливіших об'єктів проекту «7 чудес України», номінований як «історичне місто». 
Перше вражаюче місце, яке ми відвідали, була Галицька Могила. Свого часу тут проводили обряди інтронізації галицьких князів. А сама могила, за здогадками істориків, належить князю - засновнику міста. Сьогодні можна побачити знайдені під час розкопок його бойові знаряддя, щит та домовину у вигляді човна. А з кургану відкриваються чарівні краєвиди.
Неподалік кургану розташувався й Музей історії Галича, де зберігається копія Галицького Єванглія 1144 року. Торкатися його не можна, працівники музею виносять священну книгу в спеціальному кейсі, тамуючи подих, розкривають сторінки в спеціальних рукавичках - така от церемонія. А на другому поверсі можна побачити навіть срібний жезл митрополита Андрія Шептицького, прикрашений коштовним камінням. Тут також збережені зброя та обладунки тих часів, християнські хрестики, гончарські вироби й частки фундаменту Успенського Собору, що розташований навпроти музею.
До речі, Успенський Собор був третім за величиною храмом на всю Київську Русь. Його перевершували лише Софія Київська та Десятинна Церква в місті Києві. А престол, увінчаний митрополичою митрою, свідчить про те, що храм був головним у складі Івано-Франківської митрополії. Нині лишився тільки фундамент оригінального собору, проте з його залишків збудована нова - менша «копія» тодішнього храму. Хоча донині достеменно не відомо, як виглядав Собор у первісному вигляді, біля фундаменту можна побачити гіпотетичний макет споруди. 
Під час розкопок собору тут було знайдено могилу князя Ярослава Осмомисла, який зробив величезний внесок у розвиток культури, науки та будівництва Галичини. Надгробок з червоного каменя можна побачити біля фундамента Собору. Саме за часи його правління Галицьке князівство досягло найбільшого розквіту, могутності й величі. Створюється єпископство, відкриваються школи, бібліотеки. Навіть скрипторій-майстерня для переписування книг, де і була зроблена копія Єванглія. 

Наростив могутність Галичі й волинський князь Роман Мстиславович, який об'єднав галицькі та волинські землі в єдину Галицько-Волинську державу, і Галич стала політичним центром усіх давньоруських міст. Як ще кажуть - «новий Київ на Дністрі».

Зараз ведуться розкопки в пошуках фундаменту палацу Романа Мстиславовича біля храму Святого Пантелеймона, який, як вважають історики, був двірцевою церквою за часи Галицько-Волинського князя. До речі, то є єдина в Україні вціліла білокам'яна церква княжої доби. На її фасаді викарбовано безліч настінних малюнків, що відображають тогочасні події загального, місцевого чи особистого значення. Кожен, хто посприяв розвитку й відбудові храму, мав (до речі, й досі має) право нанести тут свій малюнок. 

Центр міста увінчує церква Різдва Христового, що розташована на одноіменній площі Різдва. На її території серед трояндових алей встановлено пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому. Поруч - вражаючий макет древнього Галича, де можна роздивитися галицькі пам'ятки в мініатюрі. 

Від площі лісистою стежкою можна піднятися до Старостинського замку. У давнину він виконував суто оборонну функцію, нині ж тут часто можна зустріти весільні прогулянки чи просто туристів, що зупинились помилуватися краєвидами над Дністром.

А в музеї етнографії, що входить до заповідника «Давній Галич», можна побувати одразу в чотирьох етнографічних регіонах України: Опілля, Бойківщина, Покуття та Гуцульшина. Всі хати оригінальні, привезені безпосередньо з представлених тут районів. Деякі частково реставровані. До того ж, у заповіднику відтворені навіть геологічні особливості кожного прикарпатського регіону. Збережені предмети побуту, одяг, меблі. Все на своїх місцях, нібито хазяї покинули власні домівки перед самісіньким нашим приїздом.

Після насиченого ж туристичного маршруту можна поновити сили у Княжій криниці. Кажуть, її вода зцілювала рани воїнам, а дівчата вмивалися нею, щоб омолодитися та примножити жіночу красу. 

Юлія Овсяннікова, фотокореспондент Укрінформу

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-