Бердичів - «папа» кармелітів, хасидів і Оноре де Бальзака
Продовжуємо подорож за проектом «Сім див України. Історичні міста і містечка»
Лонгрід 05.11.2016 08:00 1397
  •  
  •  
  •  

Не дарма Бердичів вважають неофіційною єврейською столицею в Україні. Як ще кажуть: «Одеса - мама, Бердичів - папа!». В XVIII-XIX ст. це - типове єврейське містечко, представники етносу становлять майже  90%  населення. Що накладає свій відбиток і на культуру міста. Це свого часу- і великий торгівельний центр, який конкурував не тільки з Києвом, але й з ярмарками європейських країн.

Водночас, Бердичів є й святим місцем для католиків в Україні, бо має національний всеукраїнський Санктуарій Матері Божої Бердичівської. Як на мене, це перлина туристичного маршруту Бердичева. Потужний замок вражаючої краси та розмірів, відвідування якого вже варте всієї подорожі, а це лише початок.

Взагалі, Бердичів називають містом чотирьох культур. Якщо звернути увагу на його герб, то можна помітити чотири зірки, які, за версією місцян, символізують єдність українців, поляків, росіян та євреїв, які з давніх давен живуть у Бердичеві. У місцевого населення це проявляється в такій собі особливій формі суспільної толерантності. Ледь помітний, але приємний штрих.

А про Бердичівське пиво хіба хтось не чув? На мою думку, Бердичів можна вважати своєрідної святинею «пивоманів». Забудьте цього разу про «магнітики», хмільному сувеніру ваші близькі будуть раді набагато більше! Пиво тут - живе! Не пастеризоване. Вариться за традиціями часів заснування броварні, які з часом лише вдосконалювались, але не піддались сучасним порошковим методам. Тому і термін придатності його невеликий, щоб зберіглися всі корисні властивості. Сьогодні бердичівське пиво виготовляється декількох сортів та успішно конкурує на «пивному ринку» Житомирщини,  Вінниччини та Київщини.

На центральній, Соборній площі міста навіть є пам'ятник пиву. Пивоманам - святе діло запостити селфі з велетенським кухлем «пінного». Звідти й почалась наша подорож містом. Команду журналістів проекту «Сім див України. Історичні міста та містечка» на чолі з Миколою Томенко люб'язно зустріли сніданком в міській раді, що на тій самій площі. Пити пиво було ще зарано, а от дізнатися історію броварні - самий час.

Бердичівське пиво вважають сучасною візитівкою міста, хоча пивоварня збудована ще в 1861 році Станіславом Чепом, чехом-переселенцем. Він купляє землі, закладає хмільник, розбудовує сад, який називався Ельдорадо. Там грав оркестр та продавали пиво. Доволі популярне місце відпочинку того часу. Броварні в цілому були тоді в тренді, тож втриматись серед численних конкурентів вдалось завдяки особливостям природньої води зі свердловини. Вдається й до тепер. Це найдавніше підприємство в місті, що успішно працює.

Трошки далі площею - ще одна цікава пам'ятка промисловості - Бердичівський Костюмчик, встановлений на честь «Бердичівській фабрики одягу». Так само, не припиняючи діяльності зо дня заснування, виробництво прославляє місто, але вже на закордонні простори. Змінювалась назва закладу, бренду, власники тощо, але це завжди був бездоганний вишуканий чоловічий костюм. Зараз фабрика шиє під брендом Брага, але на українському ринку навряд чи ви його знайдете, тільки на експорт. А от модники Німеччини чи Франції - знають, люблять, поважають.

А між цими пам'ятниками лежить камінь з надписом «Усі добрі справи починаються з любові до рідного міста». І то не просто слова. Я звернула увагу на один з двох фонтанів (які, до речі, дбайливо законсервовані на зиму) у вигляді земної кулі. На ній позначені «головні міста нашої планети»: Нью-Йорк, Пекін, Тель-Авів та звичайно ж Бердичів. Відчуттю гідності та любові бердичівців до свого міста можна позаздрити. Вони пишаються рідним краєм, та прославляють його не словом, а ділом!

Для кохання теж знайшовся куточок на Соборній площі - Місток для закоханих.  А для «квітів життя» нещодавно з ініціативи міської влади збудовано сучасний дитячий спортивно-ігровий майданчик. А ще кілька років тому там був занедбаний пустир. На всій площі доступний Wi-Fi, крізь чисто, охайні газони, затишний сквер. Це одночасно і адміністративний, і культурний центр міста. Не дивно, що саме тут проводять загальноміські заходи, концерти, свята тощо. В будні це не менш популярне місце, особливо для молоді.

Попереду на нас чекав «Бердичівський замок» - must-see міста. Як зазначалось вище, це потужна фортеця, побудована ще наприкінці XVI століття за наказом власника міста Яна Тишкевича. В 1630 році він дарує фортецю Ордену Босих Кармелітів. В XVII ст. Ватикан визнав монастир Босих Кармелітів - Санктуарієм - святим місцем. Тут знаходиться чудотворна Ікона Матері Божої Бердичівської, що тричі коронована папськими коронами. Перша коронація відбулась в 1756 році, що посприяло зростанню релігійного значення міста. Пізніше корони були викрадені, містяни виготовили дублікати і добилися повторної коронації. Але вже в 1866 році монастир ліквідують, а в 1926 приміщення костьолу взагалі стає центром атеїстичної пропаганди. За часів німецької окупації сталася пожежа. Територія монастиря використовувалася як єврейське гетто. Лише в 1991 році храм повертають Ордену Кармелітів, а вже в 1998 відбувається третя коронація ікони Матері Божої Бердичівської. Об'єкт реставрується, відновлюється та радує око сьогоднішнього туриста. Там знаходиться і музей історії міста, і сучасний, на диво високотехнологічний музей Джозефа Конрада. А чого тільки варта архітектура!

Повертаючись до єврейської сторінки Бердичева, можна назвати декілька цікавих об'єктів.

Музей єврейства ознайомить вас з культурою, історією, предметами побуту та промисловості єврейської діаспори.
Є також  єврейське кладовище 19 ст., де більш як 350 поховань з типовими надгробками у формі «валянка».
Євреї з різних країн світу приїздять сюди в пошуках родичів та щоб вшанувати пам'ять загиблих предків. На кладовищі побудовано усипальню Св. Леві Іцхака Бен Меєра. Він жив в Бердичеві 24 роки та систематизував вчення хасидизму в місті. Його могила - святе місце для хасидів всього світу.
Вишенькою на торті я лишила Костел Святої Варвари, де вінчався сам Оноре де Бальзак зі своєю коханою Евеліною Ганською. Підлога в храмі збереглася ще з тих часів, тож прихильники Бальзака мають унікальну нагоду пройти його кроками, доторкнутись до історії його життя.

Авжеж, це далеко не всі цікавинки нашого номінанта проекту «Сім чудес України. Міста та містечка» і про кожен об'єкт можна розповідати годинами! Але краще раз побачити, як то кажуть.  Сьогодні ж ви можете підтримати Бердичів у голосуванні на сайті проекту чи особисто завітавши з туристичним візитом.

Юлія Овсяннікова, Бердичів –Київ.

Фото автора.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-