Наприклад, приїздить іноземець у наш край, і йому потрібна людина, яка знає  інфраструктуру, людей бізнесу, має всю інформацію про регіон. За кордоном фільмкомісії навіть володіють фондами, які повертають кошти в кіно, якщо були великі фінансові вливання в регіон під час зйомок. Або ж посилено позитивний імідж. Ми пройшли довгий шлях, і голова Держкіно Пилип Іллєнко запропонував зробити у нас на фестивалі  воркшоп «Створення та розвиток фільмкомісій в Україні». Продакш-компанії це фінансово підтримали, тож ми влаштували лекторій і запросили на нього іноземних спеціалістів. І вже можу сказати: мерія міста підтвердила - Трускавець буде повертати кошти за зйомки фільмів, де позитивно представлений наш регіон. Тобто, в кадрі має бути бювет чи джерело, чи просто знакові місці, по яких одразу вгадується, що це наш курорт.

– Хіба місту це так вигідно?

Здобудемо позитивний досвід діяльності фільмкомісії – поширимо його по всій Україні

– Звісно, адже приїде кіногрупа. Всі вони житимуть у готелі, користуватимуться усіма послугами, замовлятимуть транспорт, склади, шукатимуть людей для масовок. Тобто, ми, надаючи кошти, інвестуватимемо їх у своє місто. Тепер це положення для міста потрібно правильно юридично скласти, бо у законодавстві таких статей немає. Фінансових кодів для такої діяльності теж немає. Не розроблений бухгалтерський інструмент. Отже, ми будемо над цим працювати. І якщо здобудемо позитивний досвід, то поширимо його по всій Україні. Також маємо підстави сподіватися, що наш воркшоп дасть стимул для створення подібних громадських організацій.

– Ви слухали всі лекції на воркшопі. Що такого вже сенсаційного почули від іноземців, чого самі не знали?

– Мені цікаво було послухати про цей досвід, хоча я чекав, що в Європі традиції фільмкомісій набагато старіші. Але мені було важливо почути історію створення Генуезької організації. Вони теж не мали ні статків, ні режисерів, ні сценаристів: лише ентузіазм і вивчення чужого досвіду. І ця розмова додала мені впевненості, що не боги горшки ліплять. Я не один такий, котрий почав цю справу з нуля. Цей воркшоп підказав мені сайти, на яких є необхідна інформація, навчив, як обмінюватися досвідом, вирішувати проблеми. Це величезна індустрія, про яку ми в Україні не знаємо.

– Мабуть, саме на п’ятому фестивалі ви домовилися про те, що зйомки фільму «Осінні спогади» будуть відбуватися біля Трускавця.

– Так, продюсер із Чехії Віктор Вільгельм був у нас минулого разу. В Чехії він знайшов іранського продюсера Аміра Сеїд Задеха і переконав його, що в Україні буде цікаво й вигідно знімати кіно. Потім приїхав режисер Алі Фахр Мусаві, і все тут закрутилося. Бачите, я всім казав, щоб приїздили тут знімати кіно, але Віктор перший, хто вхопився за цю пропозицію.

– Як ваша фільмкомісія сприяла знімальній групі?

– Це був важкий період, бо саме тривала підготовка до місцевих виборів. Я теж балотувався в міськраду, чиновники були зайняті, тож не до кіно. Однак ми цю ситуацію зуміли використати собі на користь. Коли я звернувся до районного керівництва, то мені спочатку відмовили. Мовляв, не на часі. Але я запевнив, що це допоможе здобути прихильність електорату. Адже в село приїде кіно, всі побачать, яку чудову справу робить районне керівництво. І спрацювало! (сміється)