У Львові прощаються із письменником Іваничуком
За інформацією прес-служби міської ради, об 11.30 у цьому храмі розпочнеться панахида, після якої похоронна процесія вирушить пішою ходою на Личаківське кладовище, де Іваничука поховають у родинному гробівці. Чин похорону відбудеться о 13.00.
Як повідомлялося, Роман Іваничук помер 17 вересня у віці 87 років.
Він народився 27 травня 1929 в селі Трач (тепер Косівського району Івано-Франківської області України, тоді - територія Польщі) у родині вчителя.
У 1948 р. вступив до Львівського університету на українську філологію, але на нього написали донос через те, що не хотів вступати до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, і в 1949 р. Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». Після трирічної служби в армії у 1953 р. поновився в університеті, який закінчив у 1957-му. Поїхав працювати учителем української мови і літератури у селище Щирець Львівської області. Там вступив до Спілки письменників УРСР.
У 1958 р. вийшов друком перший збірник його новел «Прут несе кригу», яка принесла письменнику визнання. У 1961 році Іваничук переїхав до Львова, від 1963 працював редактором у відділі прози журналу «Жовтень» (від 1990 р. - «Дзвін»).
У 1968 р. вийшов друком роман «Мальви» про історичні події часів Хмельниччини. За нього Іваничука жорстко критикувала влада, його навіть хотіли звільнити з журналу, проте роман набув широкого резонансу.
Тему наступного роману «Черлене вино» - про оборону Олеського замку від польських загарбників у 1431-1432 роках в ході так званих «воєн Свидригайла» - підказав відомий літературознавець Григорій Нудьга. Роман вийшов друком у 1977 році. Тут чи не вперше в українській літературі показано побут середньовічного Львова. За ним з'явився роман «Манускрипт з вулиці Руської» (1979), який змальовує картини міського життя кінця XVI - початку XVII ст. у Львові. Обидва стали популярними. У третьому «львівському романі» «Вода з каменю» (1982) йдеться про Львів початку ХІХ ст. і юність Маркіяна Шашкевича. Наступний роман «Четвертий вимір» (1984) про одного з учасників Кирило-Мефодіївського братства Миколу Гулака вважають вершинним твором автора.
У червні 1988 року Іваничук погодився очолити львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці і проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року і Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
Роман Іваничук був одним з організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка, Народного Руху України, мав звання заслуженого працівника культури України. Лауреат Державної премії УРСР ім.Т.Г.Шевченка, літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І. Мазепи. У 2009 році йому було присвоєно звання Героя України.
Фото: www.ukrlib.com.ua
