Для Росії найбажаніше майбутнє - уявне минуле, якого немає. Для деяких - це радянське минуле, для інших - імперське російське минуле
- Раніше. У 1990-х. Нагадаю історію створення цього фільму. Герман задумав його дуже давно, в 60-х, відразу, як тільки вийшла повість Стругацьких. З того часу, природно, багато що змінилося - відповідно, змінювався задум, трансформувався. Фінал з виходом в світле комуністичне майбутнє з роками видавався все більш смішним. І по 90-м рокам, коли сценарій був остаточно доопрацьований, стало зрозуміло, що повертатися головному герою дону Румату нікуди -немає тієї прекрасної землі, де протиріччя не існують, а люди живуть нарешті гармонійно. Тому Румата залишається на жахливій планеті Арканар, і ми розуміємо те, що, загалом й було зрозуміло завжди, - Арканар це і є наша земля.
Фільм дійсно пророчий - він відображає і те, що діється сьогодні у світі, і те, що відбувається в Росії. Ясно, що, незважаючи на надії, ні з якого Арканара ми не виросли, не вилізли й не врятувалися. Уявлення людини про прогрес - це завжди уявлення про майбутнє. А для Росії найбажаніше майбутнє - це якесь уявне минуле, якого немає. Для деяких - це уявне радянське минуле, для інших - уявне імперське російське минуле. Тобто - завжди минуле. А як виглядає майбутнє, ніхто не здогадується, не передбачає. Мені здається, у фільмі «Важко бути Богом» це геніально передано: перед нами світ майбутнього, космічні океани борознять космічні кораблі, але, як тільки перетинаєш цей океан і перелітаєш на іншу планету, знову бачиш там минуле і знову потрапляєш у середньовіччя, яке не закінчується!