Український осередок європейського ренесансу

Королівська Жовква на Львівщині увійшла до фіналу акції «7 чудес України: історичні міста та містечка». Маленьке і затишне місто, що розкинулось всього за 30 кілометрів від кордону з Польщею, «законсервувало» десятки пам`яток спільної культури. Серед них – замок Жолкевських, збудований прадідом польського короля Яна Собеського -гетьманом Станіславом Жолкевським, Ринкова або Вічева площа із власними «сукенніцами» - арковими галереями перед старовинними будинками, як у Кракові, римо-католицький костел святого Лаврентія, де поховані засновники міста, Василіанський та Домініканський собори, синагога та інші неповторні перлини. Їх відвідали члени оргкомітету акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» на чолі з головою оргкомітету Миколою Томенком  та журналісти провідних ЗМІ країни, серед яких була і кореспондент Укрінформу.

Усі головні будівлі Жовкви були розплановані подібно до органів людського тіла

Засновником Жовкви виступив син руського воєводи Станіслав Жолкевський, який бажав увійти в історію не тільки як лицар та полководець, але і як будівничий та меценат. Для свого дітища він обрав концепцію «ідеального міста», розроблену великими гуманістами - теоретиками європейського ренесансу Леонардо да Вінчі, Вінченцо Скамоцці  та П`єтро Катанео.  Вона полягала не тільки у пропорціях будівель та вулиць, але й в тому, щоб створити ідеальні умови для проживання та праці для кожного прошарку населення – від магнатів до ремісників і простолюдинів, захистити мешканців від загарбників»,- розповів директор Жовківського державного історико-архітектурного заповідника Володимир Герич.

За словами науковця, усі головні будівлі міста були розплановані подібно до органів людського тіла. Замок був головою, ринкова площа – легенями, ратуша – шлунком,  міські брами – руками і ногами, а костьол і церква утворювали одне серце.

До нашого часу «дожили» майже усі перлини Жовкви. Проте століття та катаклізми наклали на них свій нищівний відбиток. Зазнала руйнувань «голова» - знаменитий замок Жолкевських. Під час Першої світової згорів його житловий корпус, де свого часу жив король Речі Посполитої Ян Собеський, гостювали гетьман Богдан Хмельницький, російський цар Петро Перший та інші імениті особи. Вщент знищено домашню каплицю, в яку король міг потрапити просто із своєї спальні, та й побутовий і кухарський корпуси палацового чотирикутника стали непридатними до використання.

Краще інших збереглась фронтальна частина. З неї жовківчани і розпочали реставрацію. Тепер тут діє кузня, де творять свої шедеври майстри художньої ковки, відбуваються майстер-класи та професійні змагання. Тут усе, навіть фартухи майстрів та діючий міх відтворені за описами 16-17 сторіч. Збереглись і старовинні підкови, предмети сільськогосподарського реманенту та інші вироби ковалів. Вони склали невелику експозицію кузні-музею.

А в горішніх поверхах корпусу, який виконував оборонну роль та служив арсеналом, «живуть» Мазепа, Хмельницький, Жолкевський, Ян Собеський та Михайло Радзивіл. Тут обладнано Гетьманську кімнату із портретами, намальованими львівським художником Мирославом Отковичем, штандартами, гербами і козацьким барабаном. Діє візитний центр для туристів, де можна отримати консультацію та скласти екскурсійний маршрут із кваліфікованим супроводом. Усе це зроблено за кошти, які в рамках програми транскордонного співробітництва Україна – Польща - Білорусь надав Євросоюз. З цього ж фінансування накрили мідною бляхою і захистили від нещадного руйнування головний палацовий корпус, де планують відновити втрачену вхідну галерею, реставрують кутові оборонні башти.

«Нехай із наших кісток підніметься месник»

Ці слова Вергілія викарбувано на надгробку Станіслава Жолкевського та його сина Івана у жовківському костелі Святого Лаврентія. Вони виявились пророчими. Правнук  Жолкевського - Ян Собеський став блискучим полководцем, гетьманом, а пізніше -  королем Речі Посполитої. Корону він отримав після перемоги над турками під Хотином, а світову славу йому принесли битви під Віднем і Парканами.  Полотнами, які оспівували ці величні битви, були завішані стіни костелу. Зараз після реставрації, яку зробили польські майстри, дві із них виставлені для огляду у Золочівському та Олеському замках, ще дві зберігаються у фондосховищі Львівської національної галереї мистецтв. Проте католицька громада Жовкви мріє повернути їх на законне місце у храмі, який сам по собі є кращим зразком сакральної архітектури   століття. Він зведений у ренесансному дусі із скромними але вишуканим декором та ідеальними пропорціями. Тут знайшов свій останній спочинок батько міста та його рідні з Жолкевських та Собеських. При цьому Станіслав Жолкевський похований відразу у двох місцях: турки, які вбили полководця, спочатку віддали вдові його тіло, а згодом – за  викуп у три мільйони злотих, голову, яка замурована у стіні крипти.

 В часи тоталітарного режиму костел був пограбований  та перетворений на склад. Серед зниклих шедеврів - ікона, яку написала Софія з Фредрів Шептицька, матір Митрополита Андрея.

Щоб стерти саму пам`ять про державного та релігійного діяча, серед визначних перемог якого було і захоплення Москви, радянський уряд перейменував Жовкву на Нестерів.

Тепер костел святого Лаврентія у Жовкві – пам`ятник і усипальня Жолкевського та його родини (тут поховані   його діти, дружина, внучатий зять, онук, праправнуки) cтав місцем паломництва. Святиню відреставрували польські фахівці за кошти, які надала РП.

Серед духовних та архітектурних шедеврів Жовкви – церква отців Василіан, заснована Жолкевським у 1612 році, колишній домініканський собор, закладений матір`ю короля Яна Собеського Теофілією в пам`ять загиблого у бою другого сина, унікальна дерев`яна церква Різдва пресвятої Богородиці, занесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО, та синагога 17-століття, збудована на кошти Яна Собеського. Її споруда була однією з найбільших та найгарніших єврейських святинь Європи. Назовні та всередин вона була прикрашена бароковою ліпниною, яка частково збереглась. Зараз синагогу реставрують. Тут накрили дах. На інші роботи коштів немає, проте це приміщення із прекрасною акустикою  використовують для камерних концертів та інших мистецьких проектів.

Є в Жовкві і свій святий –  у Василіянському монастирі  зберігаються нетлінні мощі святого мученика Партена, котрий за свою вірність Христові зазнав мученицької смерті разом зі своїм старшим братом Калогерієм 15 травня 250 року. Спочатку його мощі понад 1000 років зберігалися у римських катакомбах .У 1665 році Папа Олександр VІІ передав їх австрійському цісарю Леопольду І до Відня, де вони зберігалися в монастирі св. Клари. 1784 року за стараннями о. Єроніма Стрілецького,  цісар Йосиф І дозволив перевезти мощі св. мученика до василіянського монастиря у Жовкві, де вони перебувають по сьогоднішній день. Кожного року в неділю після Воздвиження Чесного Хреста Господнього у храмі Пресвятого Серця Христового, що при Василіянському монастирі відбувається вшанування святих останків.

Тепер ми дійшли до провінційних міст, які не поступаються великим туристичним центрам своєю унікальною історією, архітектурою – Микола Томенко

У нашому  проекті «7 чудес України: історичні міста та містечка» зараз відбуваться презентаційний етап. А сама акція  діє в Україні близько 10 років. В її рамках проведено 4 етапи. Зокрема, із Львівщини вже представлено три об`єкти: історична частина Львова, Золочівський та Олеський замки. Ті, хто перемагає, пропагуються по всій країні та за її межами. Тепер ми дійшли до провінційних міст, які нерідко не поступаються великим туристичним центрам своєю унікальною історією, архітектурою, культурой і навіть туристичними можливостями»,- зазначив, відповідаючи на питання кореспондента Укрінформу,  голова оргкомітету Микола Томенко.

За його словами, від історичних міст та містечок прийнято понад 100 заявок, з яких оргкомітет допустив до фіналу 21 об`єкт. Тут представлена практично вся «мала» Україна - по одному місту з області. Наприкінці вересня буде оголошено 7 переможців і три спецномінації. Вони будуть визначені за голосуванням на сайті – 50 відсотків балів і за висновком експертів. Про переможців будуть відзняті фільми, які покажуть на провідних телеканалах країни.

Зараз в рамках презентації кожне місто представляє свої скарби. Це  вже зробили Ніжин і Бердянськ.

Як зазначив Томенко, Жовква за концентрацією  історичних пам`яток посідає особливе місце в Україні. Лише в її центральній частині зосереджено 40 об`єктів національного значення. Всього у місті їх 80. І ключовий принцип цих об`єктів те, що вони відносяться до 17 століття, при цьому або повністю або частково збережені. Крім того це єдиний населений пункт у нашій державі, що будувався за принципом ідеального міста. Тут є змога побачити як виглядала концепція, архітектура і логіка міст ренесансної доби. Тому, не дивлячись, що Жовква – одне із найменших міст, що беруть участь в акції (тут проживає лише 13 тисяч осіб) по насиченості пам`ятками єдине.

За словами Томенка, після презентацій в рамках проекту відвідуваність міст-учасників зростає  до 80 відсотків. Ось і в Жовкві від початку конкурсу вже побувала рекордна кількість туристів і паломників.

На питання, як виникла ідея проекту, Томенко зазначив, що над способом презентації красивої, унікальної, традиційної України він замислювався давно. Одне із  перших наукових досліджень присвятив проблемам формування позитивного іміджу України в світі і шукав для цього форму. Очевидно, далось взнаки, що на першому курсі істфаку Київського держуніверситету написав реферат «7 античних чудес світу». Звідси і виникла формула. Спочатку акція розраховувалась на іноземців. Але коли почали працювати, зрозуміли, що потрібно насамперед показати Україну українцям. Тому й перемістили свої акценти.

-А що з того вийшло, ви бачите,- сказав  Томенко.- Ми пройшли замки, палаци, фортеці, природні дива, зараз дійшли до історичних міст і містечок.

-Яким буде наступний етап?

- Є дуже багато ідей. Одна із них – сім духовних чудес, але для цього потрібно, щоб трішки спала міжконфесійна напруга. Поки що даний етап триватиме ще мінімум рік, оскільки будуть готуватися фільми про переможців, диски. Зараз у нашій фільмотеці вже 40 фільмів і близько 20 тисяч дисків. В фільмах ми не прив`язуємося до сьогодення, до тимчасових проблем, а показуємо краще з того, що є. Для проблем - новини. А в фільмі – виховні, просвітницькі речі, які викликають зацікавлення і гордість.

-Які міста стануть наступним  об`єктом відвідин?

- Готується прийняти нас Диканька Полтавської, Сатанів Хмельницької, Канів Черкаської, Біла Церква Київської, Галич Івано-Франківської, Берислав Херсонської областей Пропозицій є багато, тому, можливо, презентації й вийдуть за проголошений термін.

-Наскільки виправдала себе ідея такої популяризації?

-Коли ми показали Хотин Чернівецької області, його відвідуваність зросла на 80 відсотків. Адже раніше він губився на фоні знаменитого сусіда – Кам`янця Подільського. Тому це підказало ідею, щоб «прив`язувати» менші туристичні об`єкти до вже розкручених. За будь-яких обставин об`єкти отримують від нас бонус у вигляді фільмів та уваги туристів. А там, дивись, і чиновники звернуть на них свої погляди і спробують допомогти.

Нінель Кисілевська, Львів