Привид опери і вічний НКВС: перший день Одеського кінофестивалю

Перший день ОМКФ - завжди розминка перед восьмиденним киномарафоном, приповідка до казки, розпочинається о 10-ій ранку в суботу з першого показу фільму міжнародного конкурсу. Однак ця приповідка може задати певну тональність, позначити наскрізні теми і мотиви всього фестивалю.

На жаль, на цій тональності позначилися драматичні події нашої бурхливої сучасності. У перервах між першими прес-конференціями журналісти і працівники фестивалю обговорювали не стільки майбутні покази, скільки кривавий теракт в Ніцці, а урочиста церемонія відкриття розпочалася з хвилини мовчання в пам'ять про загиблих.

Дія ж фільму-відкриття фестивалю, «Маргарити» французького постановника Ксав'є Джаноллі, розгортається в блаженний той період історії, коли, оговтавшись після жахів світової бійні, Європа мала впевненість, що людству більше не загрожують масштабні політичні катаклізми.

Отже, 1920-й рік, багатий маєток неподалік Парижа, в якому представники богеми збираються на концерт класичної музики, організований господинею Маргаритою Дюмон для збору пожертвувань на користь сиріт. Маргарита відома як заповзятлива покровителька талановитих музикантів і знавець класики, в якій захоплення мистецтвом пробудило артистичне честолюбство. На жаль, її амбіції поєднуються з цілковитою відсутністю всякого таланту, більш того - її виконання класичних арій, покликане стати кульмінацією концерту, виявляється найжахливішим чергуванням завивань і вереску, яке тільки могло чути людське вухо.

Зрозуміло, близькі та знайомі героїні засипають доморощену співачку похвалами - хто з любові, хто з жалю, хтось - заради можливості користуватися щедрими дарами її гостинності. Однак спритний молодий журналіст, зухвалий і саркастичний, виносить сміття з хати, описавши в своїй статті її виступ у захоплених і сповнених іронічних натяків висловах. Мадам Дюмон, прочитавши статтю, вирішує підкорити сцену професійної опери - на превеликий жах одних і зловтіху інших.

Трагікомедія, знята за реальною історією американки Флоренс Фостер Дженкінс, якнайкраще відповідає концепції арт-мейнстриму, інтелектуальних фільмів для широкого глядача, яку прагнуть втілити організатори фестивалю. Яскраві образи, відточені діалоги, опис звичаїв французької богеми міжвоєнної епохи, доходить у своїй виразності до гротеску, сприймаються як притча про нерозривному сплетінні реальності, мистецтва і наших самовпевнених ілюзій про них.

Для творців стрічки мадам Дюмон могла б стати таким самим джерелом висміювання, як і для знайомих героїні, за її спиною обговорюють її вокальні дані. Замість цього центральний характер фільму виявляється не лише привабливим, а й несподівано величним, трагічним образом, прикладом людини, самозабутньо відданої своїй творчості, яка не знаходить відгуку ні у глядачів, ні у критиків, людини, яка мріє, звичайно ж, про славу та визнання, але готової виступати і для єдиного глядача - себе самого.

В української аудиторії героїня викликає особливу симпатію, враховуючи, що в нашій країні не тільки аматорські вправи у прекрасному, а й справжнє мистецтво залишається для самовідданих ентузіастів, чиї зусилля часто не знаходять підтримки у суспільства та державних інституцій.

«Маргарита» також свідчить, що бездарність не означає душевної ницості, а талант не передбачає благородства, навпаки - як показують події картини, обдарований митець часом готовий на найвідчайдушнішу підлість, якщо на вівтар його мистецтва потрібно принести людські жертви.

Між тим, у героя стрічки, представленої незабаром після відкриття на Ланжеронівському узвозі, геніальність поєднувалася з безкомпромісною чесністю, що і привело його до трагічного фіналу. Документальний фільм американського режисера Девіда Новака «У пошуках Бабеля» не просто проливає світло на маловідомі факти біографії великого одеського письменника, а й говорить про актуальність драм нашого минулого.

В одному з найбільш виразних епізодів стрічки російський православний священик, настоятель храму, колись оскверненого використанням замість в'язниці НКВС, говорить про те, що країна, подібна до Росії, в якій найбільш нелюдські злочини залишилися без покаяння, приречена на повторення історичних трагедій. При цьому першими жертвами державного терору і боягузтва простих громадян стають найбільш гідні представники суспільства, видатні митці та люди, готові виконувати свій громадянський обов'язок попри смертельну небезпеку.

Дейвід Новак,який особисто представив свою картину одеській публіці, завершив зйомки в середині 2013 року. Подальші події підтвердили справедливість посилу його фільму у найдраматичніший спосіб, як підтверджує його й та обставина, що Олег Сенцов, чиє ім'я раз за разом звучало і зі сцени під час церемонії відкриття, і в кулуарах, три дні тому відзначив своє сорокаріччя в якутській колонії.

Відображення минулого в сьогоденні, вплив історичних трагедій на нашу повсякденність є темою багатьох картин, з якими відвідувачі фестивалю зможуть ознайомитися в наступні дні ОМКФ.

З найцікавішими з них «Укрінформ» буде продовжувати знайомити своїх читачів у подальших публікаціях про Одеський кінофестиваль.

Олександр Гусєв. Одеса.