В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єр-міністр України
Ми перешкодимо імпорту підривної літератури з РФ
25.05.2016 12:30 2709
  •  
  •  
  •  

Останні місяці можуть вважатися святом для всіх колишніх і нинішнього гуманітарних віце-прем’єрів націонал-демократичного спрямування. Та навіть більше: хто пам’ятає мрії письменників-депутатів ранньої доби Незалежності, поставив би дві позначки напроти їхніх мрій. Напроти слів «декомунізація» та «українська пісня». Бо, якщо проект закону щодо запровадження квот на україномовні пісні буде проголосовано, то це таки перемога.

Поки що його внесено у порядок денний парламентської сесії. За кадром залишився величезний спротив (у чималій кількості українських радіопроектів «засіли» російські гроші). Здається, ніхто й не помітив ролі спікера Андрія Парубія, який у невластивій йому негучній, м’якій манері, але таки поставив законопроект у порядок денний. Ми ж вирішили поговорити про останні гуманітарні новації з ініціатором законопроекту - чинним віце-прем’єром В’ячеславом Кириленком.

- В’ячеславе Анатолійовичу, закон про запровадження квот на українські пісні внесено у порядок денний сесії попри дебати та спротив. Як народжувався компроміс, як, зрештою, ви вийшли на те, що він буде винесений у зал?

- Ми дуже довго обговорювали цей законопроект і в парламенті, і поза парламентом, і обговорювали гаряче інколи. Новий проект закону передбачає квоту в 35%. Це трошки менше, ніж пропонувалося. Законопроект передбачає поетапне її запровадження протягом трьох років: перший рік - 25%, другий та третій - відповідно 30% та 35%. Щоправда, ми залишили норму, що ця квота розподіляється в ефірі протягом усієї доби мовлення. А не так, як це часто робиться - вночі. Ми також передбачили для Нацради механізм здійснення моніторингу частки пісень українською мовою. Тобто, ми внесли відповідні зміни до чинного законодавства. Цей законопроект був підтриманий на засіданні профільного комітету, хоча, я думаю, що дискусії продовжаться. Бо навіть включення до порядку денного не пройшло безхмарно, лише з другого разу і з невеликим запасом голосів. Але я думаю, що ми попрацюємо разом із громадськістю і музикантами й ухвалимо цей закон ще до кінця нинішньої сесії.

- За закон прийдуть повболівати артисти, які співають українською?

35 квотних відсотків, передбачених законом, можна легко наповнити уже зараз - якісною, сучасною українською музикою

- Так. Принаймні, вони таке побажання висловлюють, хтось, може, на балкон прийде до ВР, хтось має перепустку, хтось під стіни ВР. Ну й тут вже навіть не в букві закону справа. А в тому, що він давно назрів. Квота ця в 35% може бути наповнена без проблем. Навіть цей трьохрічний період не обов'язковий - ми пішли назустріч радійникам. 35%, передбачених законом, наповнюються легко уже зараз якісною, сучасною музикою. Більше того, обговорення триває менше ніж півроку, але якщо зараз пройтися по FM-радіостанціях, то помітно, що кількість пісень українською мовою вже збільшилась. Це реакція, скажімо так, кон'юнктурного характеру, радійники також визнають: дійсно, майже немає на деяких станціях пісень українською мовою. Тож вони почали ставити, і їх уже більше. Але кон'юнктура минеться, все повернеться на круги своя. Тому нам необхідно це закріпити законом. І з реалізацією закону, повірте, не буде ніяких проблем.

- Я стежила за дискусією про запровадження квот. На вашому боці були Орест Лютий, Скрипка, Файфура, Компанійченко, Лірник. Проти квот: Тіна Кароль, Потап та Настя, Білик, Могилевська. Чим ви самі поясните їхню незгоду? Яка природа цього спротиву?

- Ну це справа самих музикантів, як оцінювати ініціативу. Але я думаю, що більшість не дуже глибоко занурювались у самий зміст і спиралися на інформацію, яку їм надавали - із самим текстом не знайомлячись. А їм говорили: ви знаєте, Кириленко пропонує, щоб 75% пісень було українською мовою. Дійсно, де ж їх взяти стільки?! Це ж все колапс радіоринку і т.д. Тобто свідомо дехто пересмикував норму закону, в якій було сказано 75% від квоти в 50. Це у першому варіанті закону 37,5 по добі мовлення. Тобто в багатьох випадках це була маніпуляція.

- А ви пропонуєте лагідну українізацію?

- Ну, виходить, що так. Насправді ж це дуже помірна квота. У Польщі – 33%, у Франції – 35%, є країни, в яких 40 і більше. І практично в кожній країні є квота на підтримку свого продукту. Тому що, коли не регулювати це таким механізмом, то тоді ринок повністю падає під натиском продукції інших країн.

- А ви думаєте, артисти почнуть включати україномовні пісні в свій репертуар?

Квотний законопроект не дискримінує ніяк і нікого. Лише захищає ринок українськомовних пісень. І навіть створює цей ринок

- По-перше, у більшості з них вони вже й так є. Можливо, не так багато. По-друге, це не обов'язково. Оскільки лишається більша частина ефіру, яку можна наповнювати піснями якою завгодно іншою мовою - для пісень англійською, французькою, російською. Цей законопроект не дискримінує ніяк і нікого. Всім артистам він надає можливість і надалі виконувати пісні якою їм зручно мовою, в залежності від того, якого вони мають слухача чи уподобання. Але він захищає ринок українськомовних пісень. І  навіть створює цей ринок. Тобто ці виконавці уже не будуть ходити з простягнутою рукою, а їм весь час казали - не формат, не формат. Як це було протягом, вибачте, 25 років. А найбільш конкурентоздатні з них гарантовано будуть в ефірі, бо квоту треба буде наповнювати. І це буде закріплено законодавчо. А це в свою чергу спонукатиме продюсерів, студійників, радійників брати участь у наповненні ефіру й реалізації цієї квоти. І я не думаю, що їм потрібно сильно шукати. Їм треба буде просто тих, кого вони весь час за поріг не пускали, приймати і слухати їхній продукт, і все. Власне тому й був такий супротив. Звикли працювати по-одному, а тут пропонується інший алгоритм, враховувати весь спектр, а не тільки до чого звикли - розкручених російських або там інших. І, зрештою, це реформа. Всі прагнуть реформ, і реформи повинні торкатися всіх сфер.

- Пройде законопроект сесійний зал, проголосують його?

- Я переконаний, що ми ухвалимо цей законопроект.  Думаю, ще на цій сесії.

- Ви запропонували ліцензування російського імпорту книжок. Як виглядатиме  механізм контролю за ним?

Якщо громадська експертна рада буде знаходити антиукраїнський, антидержавний, ворожий для України зміст, то така продукція не буде отримувати дозволу для поширення в Україні

- Ми вже попрацювали в складі робочої групи. Ми відійшли від ліцензування, оскільки це тягне дуже багато ускладнень регуляторного характеру. Ми вийшли на дозвільний принцип: моніторинг вийнятково для книжки походженням з РФ. Тобто станом на сьогодні ідея така, що громадська експертна рада, спеціально створена при Держкомтелерадіо, за заявками офіційних імпортерів буде перевіряти назви по номенклатурі імпорту, по заявці кожного імпортера російських книжок. І якщо громадська експертна рада буде знаходити антиукраїнський, антидержавний, ворожий для України зміст, то така продукція не буде отримувати дозволу для поширення в Україні. Вся інша продукція буде поширюватись і такий дозвіл отримувати. Вся ця процедура буде нетривалою - від 3 до 5 днів. Іншого варіанту, який би спрацював - немає.

- Коли запрацює цей механізм?

- Його запровадження також потребує змін до Митного кодексу, до закону про видавничу справу, ще до низки законів. Зараз проект закону оприлюднений на сайті Держкомтелерадіо. Попередньо ми проговорювали цю ініціативу на уряді неофіційно. Я не дістав заперечень з боку своїх колег. Зараз ми запускаємо механізм погодження в центральних органах влади, оскільки це має погодити митниця, фіскальна служба, Мінекономіки і т.д. Але всі їхні представники входили до робочої групи, і це наш спільний продукт. Таким чином, якщо не буде дозволу на імпорт конкретної партії від громадсько-експертної ради, митники не будуть розмитнювати цю продукцію. Все.

- А що буде, наприклад, з церковними крамницями? Такий самий треш продається в Почаївській Лаврі. Його привозили з Росії у попередні роки, а перевидають вже тут в Україні...

- Спочатку буде перехідний період, протягом якого самі розповсюджувачі книжкової продукції повинні будуть привести у відповідність зміст продукції, яку вони поширюють і з ухваленими змінами до закону. Також  Митним кодексом ми обмежимо кількість книжок, а це - по суті комерційні партії, які можуть завозити на митну територію України приватні особи. Як зараз відбувається імпорт? Зараз можна завести п’ятдесят кілограмів книжок на вагу і, якщо це комерсанти, а в мікроавтобусі їх з десяток, от вам півтонни книжок. Цей мікроавтобус в районі Харкова перетинає, припустимо, двічі за день туди-сюди кордон, ось вам тонна книжок за один день заїхала, пішла, навіть не в крамниці, пішла на базари книжкові, і там вам - і Дугін, і Гіркін, і хто завгодно.

І все це на книжкових базарах можна знайти спокійно. Особливо у прифронтову зону вони це везуть. Ось цю лазівку, коли не одну чи дві книжки для себе везе людина, а вже цілу партію, скасуємо через зміни до Митного кодексу. Тобто завезення комерційних партій для продажу буде здійснюватись тільки суб'єктами-імпортерами, і митниця буде цей процес контролювати. Таким чином, ми унеможливимо поширення підривної по суті літератури, яка розпалює війну і закликає вбивати наших співвітчизників на території України.

- Я дивилася перші тридцять вісім книг, які ви заборонили. Нормальне, хоч і спізніле рішення. Але… Чи вам не здається, що рішення, які ви приймаєте, чорний список, наприклад, мали би формувати та оголошувати СБУ? Або навіть так: заборона, ліцензування – все має бути частиною однієї спільної політики: парламенту, уряду, силових структур?

- До цієї робочої групи, про яку я згадував, входять представники і СБУ, і поліції, і митниці, і фіскальної служби. Тобто весь силовий правоохоронний блок входить. Це ми з ними робимо спільно зміни до законодавста. Список літератури, яка є антидержавною і антиукраїнською, ініціативно готує Держкомтелерадіо і розсилає цей список до правоохоронних органів, і навіть по деяких позиціях є реакція. Але все це ініціатива Держкомтелерадіо. Яка не унормована законодавством ніяк. Тому нам треба системно просто захистити український книжковий ринок.

- Тобто, якщо ви заїхали в Почаїв, завантажили свій багажник антиукраїнською літературою, зразу везіть у Держкомтелерадіо?

- Вже можна йти в СБУ, в органи місцевої влади. В будь-якому випадку, якщо є прямі заклики до розпалювання міжнаціональної ворожнечі, до повалення існуючої державної влади - це порушення Конституції й цілої низки українських законів, уже зараз можна протидіяти, не треба чекати Держкомтелерадіо. Але це ж ще сила інерції, коли ми самі закриваємо очі на наявність такої літератури. Але, коли ми від імені уряду внесемо законопроект до Ради, сподіваюся, вона його підтримає. Все це буде супроводжуватись інформаційною кампанією, поясненнями. Я думаю, що навіть ті, хто роками поширює цю антиукраїнську літературу, задумаються й самі почнуть прибирати її з крамниць, церковних у тому числі.

- Будуть казати, що «гонєнія»?

- Ні, у нас свобода совісті, як ніде у світі.

- Перейменування вулиць – це здобуток, але все-таки дуже багато людей проти. Як ми будемо долати? В інституті соціології є дані: більше 30% абсолютно цього не підтримує, це при тому, що люди підтримували Майдан. От як виходити з цього суспільного незадоволення невчасного процесу декомунізації, перейменувань, може ж ми щось робили не так?

Зупинити цей процес неможливо, бо це не в перейменуванні справа, а справа в незалежності України

- Тільки роз'ясненням. Все це робиться на підставі законів, які були офіційно внесені від уряду, більше, ніж рік тому. Я був одним із ініціаторів, ці законопроекти доповідав на засіданні Кабміну. Потім вони були ухвалені в парламенті, по-моєму, кількістю під 300 голосів. Ми боролися за це майже 25 років. Я багато разів вносив подібні законопроекти будучи депутатом. Вони 226 голосів раніше ніколи не набирали. Це завжди була дуже гостра дискусія. Суспільство було не готове. Зараз готове. Парламент проголосував без питань. Ясна річ, що є опозиційні сили. Є невдоволені, є проросійські лобісти, явні й приховані. Вони будуть використовувати перейменування як привід для політичного реваншу. Їм те перейменування, вибачте «до лампочки», а от політичний реванш і захоплення влади в інтересах російського агресора - завдання частини людей, в тому числі, які в парламенті «окопались» і розказують тепер, які це невдалі рішення. Ясно, що треба більше роз'яснювальної роботи проводити із жителями міст. Не думаю, що там будуть демонстрації проти перейменувань. У Дніпропетровську місто давно називають фактично «Дніпро», або «Днепр». Дзержинський - взагалі незрозуміло що робить на мапі України. Я про «Дніпродзержинськ», який став  «Кам'янським». Зараз буде останній етап спротиву, але після того, коли Рада ухвалила закон, зупинити цей процес неможливо, бо це не в перейменуванні справа, а справа в незалежності України. 25-й рік незалежності - і тільки зараз по суті ми звільняємось. Це давним-давно зробили поляки, литовці, чехи, естонці. У них там «дзержинських» нема, у них ринкова економіка, Євросоюз і НАТО. А ми весь час боролися самі з собою, плюс підкидали гілки в багаття «російські друзі», які тепер стали прямо окупантами. Тому треба дивитись на це питання в комплексі, не просто як перейменування, а на процес, який неминучий, який дуже болісний, і який нарешті сам викристалізувався в Україні. А в Дніпрі хай там хтось черговий з реваншистів спробує відкрутити все це назад. Дніпро – місто – символ новітнього українського опору. Саме Дніпро зробив надвеликий внесок у зупинення агресора. Боялись Дніпра, скільки людей загинуло з Дніпра. Словом, процес цей вже не зупинити.

- Я сьогодні бачила щоденну проросійську газету. Вони пишуть,  що на перейменування потрібно 10 мільярдів гривень.

- Як ще не написали 100?

- Я от недавно зустріла цитату десь, що над усім запровадженням російської культури в Україні триста років, над кожним сегментом, наглядав російський пристав. Тобто він мав на увазі, що все прищеплення російської культури відбувалося у дещо нав’язливий, навіть насильницький спосіб. Тоді чи не має бути повернення української таким самим? Чи можна відродити статус української культури, якщо не вдаватися до того, що називається позитивною дискримінацією?  

- Те, що має бути державна політика протекціонізму, то в цьому я сумнівів не маю. Наше кіно повинно мати економічні преференції, наші телевізійники - так само, наш книжковий ринок має бути захищений, українська пісня повинна діставати підтримку з боку держави, як і вся українська музика загалом. Ну і все це повинно стосуватися усіх сегментів української культури.

Думаю, що ні в кого не повинно вже бути сумнівів, що ми різні країни

Для української культури немає іншої держави, яка буде її підтримувати. Україна тільки одна. Тільки на території України українська культура може діставати таку підтримку. Багато в кого це ще досі не вкладається в голові. От як в історії з радіо, про яку ми щойно говорили. Але це все пройде. Тому що треба подивитися на себе інакшими очима. Ми вже побачили, як  «русский брат» прямо з автоматами Калашникова почав вбивати наших хлопців українських, я думаю, що ні в кого не повинно бути уже сумнівів, що ми різні країни. Станом на сьогодні - це два різних світи взагалі. Ми - європейський світ. Інше - щось окреме, своє і закостеніле. Ми йдемо до сім'ї вільних народів, до якої завжди хотіли належати, ще з часів Київської Русі, і ми були ще тоді Європою. Тому українська культура вона взагалі-то сама прорветься. Але їй треба створити бодай рівні умови. А за 340 років російського ярма вона знищувалася фізично, в тому числі й носії її, і матеріальні цінності, які нею напрацьовані. Тому, звичайно, зараз необхідна політика випереджувальної підтримки. Завжди всі цього боялися. Я весь час, все своє політичне життя за це виступав, багато що вдавалося, дубляж 10 років тому я запровадив, працюючи також тоді в Кабінеті Міністрів. Тоді всі кричали: як так, люди перестануть ходити в кінотеатри. Пам’ятаю ті аргументи: «Это что - по-украински они будут смотреть фильмы голливудские? Это же кошмар, все. Все пропало, рынок упал». Точно те саме зараз деякі радійники кажуть - ринок упаде, люди перестануть слухати радіо. Та ви що? А я стверджую, що як точно й у випадку з дубляжем, тоді почали більше ходити в кінотеатри, тому що хотіли цього. Дехто навіть сам не знав, як хотів. А коли побачили наші блискучі переклади, повалили люди валом.

Через рік усі забудуть, що якась була дискусія проти, бо це буде більш, ніж природно

І плюс, я вивчав потім спеціально економіку питання, і каса, і валовий збір - все пішло вгору. Скрізь, по всій країні. Бо це природно: фільм, зроблений у Голівуді, дубльований українською мовою, якою всі володіють в країні. А коли це зроблено якісно, всі питання вирішуються. Так само і з радіо буде. Через рік всі забудуть, що якась була дискусія проти, бо це буде більш, ніж природно.

- А ви не дивились «Звірополіс»? Прекрасний мультфільм і прекрасний переклад.

- Ні, але у мене намір сходити із дітьми на «Angry birds», кажуть дуже гарно. І готуються мої улюблені «Тачки-3». А якраз дубляж почався, якщо ви пам'ятаєте, з «Тачок» перших - там був блискучий переклад Олекси Негребецького, там Сумська, Ступка дублювали і багато інших зірок.

- Пам’ятаю, я після кіно купила українську книжку «Тачки» для дитини. Гарний переклад -  велика річ.

- Так. Потім були «Тачки-2». І  наступного року мають бути треті «Тачки».

Проти дубляжу спочатку був спротив, потім це стало перемогою. А потім вже прийшли табачники і всі ці януковичі, вони ж скасовували цей дубляж разів з п'ять, і так і не скасували. Тому що це була якісна зміна, яка мала абсолютно природний характер.

Той попередній російський дубляж робився в Росії для всього так званого СНГ. І всі ці наші імпортери були залежні від їхньої політики, отримували тут готову копію й поширювали. А довелося ставити студії, і в цьому був ключовий опір, економічний опір. Чого це ми повинні вкладатися? Ми хочемо тільки заробляти в країні під назвою Україна, а вкладати в неї ми не хочемо. А довелося купити студії. У тих студіях почали працювати українські актори, які отримували роботу, почали отримувати офіційну зарплату, з зарплати почали йти офіційно податки і соціальні внески. І це, до речі, тисячі акторів. Тобто це індустрія, сучасна культурна індустрія. Так само як музика - це звукозапис, це робота, це високі технології.

- Які адміністративні управлінські рішення у гуманітарній сфері за весь період своєї праці у минулому уряді ви відносите до свого доробку?

- У минулому уряді я був віце-прем'єр і міністр культури водночас. Ми багато що зробили, угода «Креативна Європа» підписана і ратифікована, і вже завершується відбір на керівника Національного бюро, закон «Про обов'язковий конкурс і контракт» для закладів культури пройшов через парламент. Головне, ця справа ще не завершена, але в першому читанні пройшов безпрецедентний за своїм змістом закон «Про державну підтримку кінематографії». Зараз він у режимі другого читання, готується в комітеті культури та духовності у Миколи Княжицького. Це абсолютно проривний закон, коли він (дасть Бог) запрацює, він дасть нові гроші і нові можливості для українського кіно взагалі.

Ми залучимо великі надходження від іноземних інвесторів. Тут стане вигідно знімати. Зараз вигідно знімати в Румунії, Чехії, Угорщині голівудські фільми. А до України не йдуть, тому що дорого, бюрократія. Ми всі ці перепони знімаємо, це дає зразу величезну кількість роботи і зайнятості нашим акторам та технічним спеціалістам. В плані державної підтримки ми також лібералізуємо можливість надання цієї підтримки і її використання, плюс підтримка авторського права. Є лобі, яке чинить опір і цьому закону, але я думаю, що ми подолаємо опір потроху. Це законопроект, до якого підходи робилися десь півтора десятка разів за останні 15 років. У тому числі і я вносив декілька разів, і лише тільки зараз пройшов проект, аж після Революції Гідності. А кіно це взагалі - суперіндустрія, це дуже круто. По-перше, його всі дивляться - в кінотеатрах, дома, на своїх носіях, в інтернеті і т.д. Це модна річ, це вливає на формування покоління і молодих людей. А по-друге, це індустрія. Тут задіяні величезні зовсім інші пласти не лише суто культурні, а технологічні, інженерія і т.д. То я вважаю, що це теж плюс, який можна сміливо ставити, щоправда треба довести справу до кінця, щоби проголосували в цілому в парламенті.

- А питання про крадіжку «Апостола». Це породило масу чуток про вкрай бідну музейну охорону. Як ви прокоментуєте цей стан речей?

- Півтора року тому за моєю ініціативою вперше ми зробили музейну охорону захищеною статею, змінивши бюджетний кодекс. І в багатьох музеях на 100% цих видатків вистачає. В деяких музеях треба додавати грошей зі свого спеціального фонду, із зароблених грошей. Хоча, звичайно, немає меж досконалості, охоронні послуги подекуди монополізовані й дорогі. Але, якщо в музеї є господар, то там все нормально, можете мені повірити. А якщо його нема, то він буде лити крокодилячі сльози. А у випадку з «Апостолом», це взагалі дивно. Центральна українська бібліотека, яка перебуває в системі Національної академії наук, і як таке могло трапитись, у мене в голові не вкладається. Тобто це ж спеціальний нагляд за такими фоліантами повинен бути, в тому числі й коли користувач бере його собі на руки, навіть у приміщенні бібліотеки. Я думаю, що правоохоронці дадуть відповідь із цього питання. Тобто це з бібліотеки винесли. Навіть не з музею, з бібліотеки.

- Нам кажуть про те, що буде змінюватися шкільна програма. Це просто поки що на рівні ідеї, чи це серйозно проробляється?

Концепція початкової школи буде дуже сильно обговорюватись і видозмінюватись

- Це повідомлення на рівні задуму, але уже цим літом буде обговорення концепції нової української школи і вона, напевно, буде уже обговорюватись на серпневих педагогічних конференціях. Усе це робиться для внесення нового закону про базову середню освіту, а цей закон у свою чергу повинен повністю передбачити і потім імплементувати європейські сучасні підходи. І ці підходи повинні полягати в тому, що в школі повинні навчати тих знань, які дійсно потрібні дитині. Ці знання не повинні перевантажувати дитину, не повинні бути не потрібними, а повинні бути завжди потрібними і такими, які можна засвоїти. Тому концепція початкової школи буде дуже сильно обговорюватись і видозмінюватись. Ну і відповідно - концепція всієї освіти, а також спеціалізованої школи у старших класах буде обговорюватися публічно. Кожен зможе висловитись, і батьки і педагогічна громадськість. Адже ця розмова давно назріла.

- Ми зможемо гідно провести Євробачення?

- Євробачення буде вже у нас вдруге, так що я більш ніж переконаний, що ми гідно проведемо конкурс, і він, до речі, повинен бути тільки в Україні. Я всі ці жарти, що треба комусь передати, серйозно не сприймаю. Він буде у нас. Ми провели в 2005 році після перемоги Руслани, так само після Революції, так само був секвестр бюджету. Ми скоротили бюджет, бо змушені були по тій самій причині, що і в 2014 році. Бачте, 10 років минуло, і знову конкурс у нас, якийсь такий цикл. Тоді влада повністю змінилася, і всі згадали, що нам же треба ще проводити Євробачення. Створили оргкомітет і провели,  ніхто не помітив навіть, що були якісь у нас ускладнення. В стислі терміни, в Палаці спорту були концерти, картинка була супер. Ні в кого у Європі не було жодних нарікань. Зараз, я вважаю, нам легше провести, не дивлячись навіть на складну для України геополітичну ситуацію. Словом, все буде добре.

 Лана Самохвалова. Київ.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-