Канни-2016: успіхи, фіаско і скандали

Аналітика 23.05.2016 16:14 2877

Підготовка до ювілейного 70-го Каннського фестивалю розпочалася одразу після того, як опустили завісу цьогорічного

Навіщо потрібен Каннський кінофестиваль? Цим питанням буквально за лічені дні до офіційної церемонії відкриття 69-го випуску одного з найграндіозніших свят світового кінематографа переймалися місцеві ЗМІ. Французькі журналісти намагалися з'ясувати, що ж саме кожної весни манить на Лазурове узбережжя таку кількість дистриб'юторів, світових кінозірок та кіноманів.

Фото: repriza.com.ua

Першим в інтерв'ю Libеration тривіально відповів сам гендиректор кінофестивалю Тьєррі Фремо. На його думку, для кінематографістів деяких країн потрапити до фестивальної програми - означає отримати матеріальну підтримку своєї країни на 5 років. Інші інтерв'юйовані розглядали участь у фестивалі як курку, що несе золоті яйця: вдалі продажі, ділові контакти, цікаві й прибуткові сценарії. Популярне серед католиків видання La Croix назвало фестиваль найбільшим ринком із продажу фільмів і укладення контрактів.

Фото: filmz.ru

Але знайшлися й абсолютно щиро переконані у художніх чеснотах Каннського фестивалю та його впливові на суспільство. Той же бельгійський режисер Люк Дарденн в останньому інтерв'ю заявив, що «навіть іракські садисти (з ІДІЛ) дивляться роздачу призів у Каннах». 

А газета комуністів L'Humanitе ностальгійно нагадала, що вперше Канни прийняли гостей після закінчення Другої Світової війни. Саме з руїн культурна подія згодом стала «храмом світового кіно», але якщо перші фестивалі були насправді художніми подіями, то сьогоднішні шоу в Каннах можна назвати суто комерцією. 

Але найглибший аналіз успіху фестивалю у Каннах діловому виданню La Tribune виклав професор економіки і управління Політехнічної школи - Університету Париж-Сакле П'єр-Жан Бенгозі. На його думку, Канни суттєво вирізняються від Венеції або Берліна, оскільки ще зі старту демонстрували потенціал народження шедеврів, а згодом визріли до важливого місця зустрічі для гравців ринку. На відміну від Венеціанського бієнале та Берлінале, зосереджених на художній складовій, та американського кіноринку (створеного у 1980 році саме для того, щоб конкурувати з Каннами), фестиваль на Французькій рів'єрі наповнений особливими художнім сенсом та економічною логікою. Успіх фестивалю гарантує успіх на кіноринку і навпаки, вважає професор. 

ФЕСТИВАЛЬ У ЦИФРАХ:

- мінімум 15% (за попередніми підрахунками) річного міського бюджету принесли Каннам 12 діб фестивалю;

- 60 євро - у середньому коштувала особлива страва у Каннах на час фестивалю;

- 40 тис. євро - вартувала гігантська пляшка шампанського Crystal Louis Roederer в іменитому клубі VIP Room, який полюбляють відвідувати мегазірки кіно;

- 38 тис. євро - коштував найдорожчий номер-люкс у готелі Majestic Barriere, загальною площею 650 кв. м, з басейном, просторою терасою та приголомшливим видом на Середземне море і червону килимову доріжку Палацу фестивалів; 

- 60 метрів завдовжки була червона килимова доріжка у Каннах, яку щодоби міняли;

- 20 тис. рослин було висаджено у місцях проведення основних заходів 69-го Каннського фестивалю, за їхньою свіжістю стежили 40 спеціально найнятих садівників;

- 1,2 тис. тонн сміття було вивезено та утилізовано після завершення фестивалю;

- 700 правоохоронців та 400 працівників приватних охорон вдень та вночі берегли спокій та стежили за порядком у Каннах. Для забезпечення безпеки були залучені підрозділи поліції і жандармерії, елітні антитерористичні спецпідрозділи, групи кінологів, спеціальні безпілотники, кораблі ВМС та берегової охорони Франції;

- 4660 французьких та іноземних журналістів висвітлювали роботу цьогорічного Каннського фестивалю;

- 1869 кінопропозицій загалом надійшло на конкурс, з яких 49 фільмів із 28 країн було відібрано, і лише 21 картина змагалася за «Золоту пальмову гілку»; 

Члени журі на чолі із австралійським режисером Джорджом Міллером (четвертий праворуч) / Фото: Укрінформ

- 4Х4 - формула гендерної рівності цьогорічного журі. Хоча журі 69-го Каннського фестивалю й очолив австралієць Джордж Міллер (автор знаменитої трилогії, остання історія якої «Божевільний Макс: дорога люті» була показана торік на Лазуровому узбережжі поза конкурсом), оргкомітет продовжив традицію гендерної рівності у журі й включив чотирьох чоловіків та чотирьох жінок до його складу. Отож крім згаданого голови, до нього увійшли французи режисер, сценарист Арно Деплешен та актриса Ванесса Параді, актриса зі США Кірстен Данст, актриса, режисер, сценарист і продюсер в одній особі Валерія Голіно, яка представила Італію, данський актор  Мадс Міккельсен, угорський  режисер і сценарист Ласло Немеш, продюсер з Ірану Катаюн Шахабі та канадський актор Дональд Сазерленд. 

ГУЧНІ СКАНДАЛИ ТА УКРАЇНСЬКІ ПРАВА «ТАКСИСТА» НАСЕРІ

Минулорічний скандал довкола начебто заборони жінкам перед дефіле по червоній килимовій доріжці взувати високі підбори мав цьогоріч продовження. Від авторства торішньої невдалої вказівки для місцевих секюріті гендиректор фестивалю Тьєррі Фремо відрікався як міг, проте плітки залишили присмак. Згадати його гостей фестивалю змусила актриса Джулія Робертс. Місцем своєї акції протесту вона обрала червону килимову доріжку. «Красуня» пройшлася нею босоніж. 

Фото: Укрінформ

Більш різкого присмаку 69-у Каннському фестивалю додала гучна історія про нібито зґвалтування режисером Вуді Алленом, чия робота «Красиві люди» (Cafe Society) відкрила кіношоу, своєї падчерки. Спочатку оливи у вогонь підлив син режисера Ронан Ферроу, розкритикувавши світову пресу за мовчання, а батька за «збочення». 

Режисер Вуді Аллен (третій праворуч) та актори Блейк Лайвлі (у центрі), Крістен Стюарт (друга праворуч), Корі Столл (третій ліворуч) і Джессі Айзенберг (праворуч), що представляють фільм-відкриття Cafe Society / Фото: Укрінформ

А трохи згодом перцю додав французький актор, режисер та росіянин за паспортом Жерар Депардьє. Той взагалі заявив, що Канни перетворилися на майданчик фільмів для дорослих. В унісон заяві Депардьє на червоній доріжці Канн з'явився італійський актор Рокко Сіффреді, легенда фільмів «18+». У його «активі» більше сотні ролей та відвертих сцен. 

Втім ні офіційні представники Каннського фестивалю, ні Canal +, що володіє ексклюзивними правами трансляції церемоній його відкриття і закриття, не збиралися коментувати ситуацію. Тому згодом, хронікери та представники «жовтої преси» переключилися на витівку відомого своєю грою у сазі Люка Бессона «Таксі», актора Самі Насері. Кіношний супергерой та віртуозний гонщик, у житті користується звичайнісіньким скутером. На ньому актора й зупинила поліція на набережній Круазет, щоб перевірити документи та, про всяк випадок, стан здоров'я (певний період у житті Насері прикладався до пляшки і часто потрапляв у сумні історії). Цього разу Самі показав поліції водійські права, видані йому чи то в Іспанії, чи то в Україні (як написала газета Le Parisien). Згодом, у поліцейські дільниці з'ясувалося, що актор просто не замінив свої міжнародні документи на національні права. Після профілактичної розмови 54-річного Насері відпустили, і вже за кілька діб він вигуляв свої мешти, нові костюм та подругу на ім'я Марі килимовою доріжкою.

ЗІРКОВЕ ВБРАННЯ КАНН ТА ВИШИВАНКА

Втім, як ви розумієте, Самі Насері та Джулія Робертс були не єдині, хто відзначився своїм дефіле перед Палацом фестивалів. Стала традиція - пройтися червоною килимовою доріжкою є обов'язковим ритуалом, що вприскує тонус у кров гостей фестивалю, завдяки демонстрації кращих «принад» та вбрання кінозірок. Цього року найглибше витончену публіку вразила сукня молодшої з сестер-моделей Хадід - Белли. Саме її вбрання названо найбільш скандальним на 69-му Каннському фестивалі. Відверта яскраво-червона сукня від Alexandre Vauthier, в якому Белла Хадід з'явилася на прем'єрі фільму «Незнайомка», виявилася надзвичайно провокаційною. Розріз на стегні переконливо підкреслював відсутність нижньої білизни, глибоке декольте, майже повністю відкривало груди, фактура і колір - червоний атлас - демонстрували відверті наміри власниці сукні, яка не переймалася перебільшеною сексуальністю. Втім, ніхто з присутніх критиків моди не наважився назвати сміливий експеримент несмаком. 

Режисер Вуді Аллен позує з актрисами Крістен Стюарт (праворуч) і Блейк Лайвлі / Фото: Укрінформ

Загалом більшість кінозірок вкотре підтвердили вишуканий смак та прихильність своїм улюбленим дизайнерам. Так, вперше за 15 років у Каннах з'явилася 42-річна Кейт Мосс у компанії молодшої сестри Лотті Мосс. Для прем'єри фільму «Кохаючи» Кейт обрала також червону сукню Halston, а молодша Лотті дебютувала в Christian Dior того ж кольору. Блейк Лайвлі для прем'єри стрічки з Жюльєт Бінош «У тихому болоті» обрала багатошарове плаття Vivienne Westwood Couture. Натомість Бінош віддала перевагу мінімалізму - скромному вбранню у синьому ансамблі від Armani Privе. Маріон Котійяр з'явилася на доріжці в золотій сукні Dior Haute Couture, а супермодель Кендалл Дженнер обрала відверту сукню Roberto Cavalli Couture.

Відзначили на червоній доріжці і милу українському серцю вишиванку. Новий тренд на «вироблено в Україні» серед світових зірок підтвердила на Лазуровому узбережжі молода французька актриса Мелані Тьєррі. Світлини, на яких вона позувала фотографам у вишиванці українського дизайнера Віти Кін, поширили майже усі глянці. Актриса для дефіле обрала червону сукню-вишиванку і чорні босоніжки Sonia Rykel. Привід виокремитися Мелані Тьєррі дозволила одна ролей у фільмі «Танцівниця» Стефані Ді Гісто, який демонстрували у програмі «Особливий погляд». У ньому актриса знялася разом з донькою Ванесcи Параді та Джонні Деппа - Лілі-Роуз. 

УКРАЇНСЬКІ СЦЕНАРІЙ-ПЕРЕМОЖЕЦЬ ТА КІНО У КАННАХ

Мелані Тьєррі виявилася не єдиною, кому пасувало українське вбрання. Юна і талановита українка Марися Нікітюк, яка стала переможницею церемонії 10-ї сесії ScripTeast Award за кращий сценарій під назвою «Коли падають дерева» у рамках 69-го Каннського фестивалю, також вийшла за нагородою на сцену в українській сукні. Упорядники та журі ювілейної церемонії ScripTeast Award імені Кшиштофа Кешльовського віддали їй нагороду за найкращий сценарій з Центральної та Східної Європи, написаний та розроблений у межах сценарної програми Незалежної Кінофундації. У програмі взяли участь 11 проектів з 7 країн регіону (з Польщі, Румунії, Литви, Болгарії, Словаччини, Грузії та України). Крім почесної відзнаки, сценарій Марисі Нікітюк «Коли падають дерева» також отримав 10 тис. євро на подальше виробництво фільму.

Фото: Данііл Шамкін, Укрінформ

Загалом Україна у рамках кінофестивалю інсталювала платформу для налагодження міжнародних контактів між професіоналами в галузі кіно. ЇЇ ініціатором виступив глава Держкіно України Пилип Іллєнко спільно з КМКФ «Молодість», а партнером - меценат Ігор Янковський, що мешкає у Франції та упродовж багатьох років підтримує український кінематограф і талановиту молодь. Лише у перший день роботи платформу відвідало 70 українських та іноземних кінематографістів. Великий інтерес до співпраці з українськими кінематографістами висловили їхні колеги з Італії, Франції, Німеччини, Швеції, Литви, Норвегії, Польщі, Індії, Австралії та багатьох інших країн. За словами Пилипа Ільєнка, українське кіно зараз знаходиться на підйомі. «Тільки за підтримки держави зараз реалізується близько 50 проектів. Для нас, як для державного органу, дуже важливо створити платформу, на якій українські продюсери могли б знаходити партнерів за кордоном, щоб у копродукції створювати нові фільми», - додав він. 

Вітчизняні продюсери Володимир Філіппов, Андрій Суярко, Олена Дем'яненко і Володимир Яценко презентували свої проекти. До них приєдналися молоді режисери Нікон Романченко з фільмом «Карусель» та Наріман Алієв з роботою «Без тебе». В українському павільйоні на Каннському кіноринку Держкіно України презентувало фільми «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка, «Моя бабуся Фані Каплан» Олени Дем'яненко і «Тепер я буду любити тебе» Романа Ширмана. Також було презентовано дитячий фільм «Бобот» режисера Максима Ксьонди. 

Фото: Роман Сущенко, Укрінформ

Французький режисер-документаліст Бертран Норман у розмові з Укрінформом також відзначив роботи молодих українських колег. «Я переглянув 10 короткометражних та одну повнометражну стрічку під назвою «Моя бабуся Фані Каплан». Найбільше мені сподобався фільм «Син» Пилипа Сотнішенка. На мою думку, він найкращий з усіх, які я бачив у Каннах», - зауважив Бертран Норман. За його словами, цей фільм вже був представлений на фестивалі короткометражних фільмів у Клермон-Ферран і ще тоді вразив режисера. Водночас, прекрасне враження на нього справили також робота Нарімана Алієва «Без тебе» та фільм «Бідні люди» Соломії Томощук. «Це такі вічні історії, про кохання, про дружбу, про труднощі життя», - зазначив Бертран Норман і порадив усім шанувальникам українських короткометражних фільмів представлених в Каннах на Short Film Corner переглянути їх на спеціальному сайті. Поки іноземні гості відвідували український павільйон та вели переговори, кінозмагання добігало кінця.

БОРОТЬБА ЗА ЗОЛОТУ ПАЛЬМОВУ ГІЛКУ І НЕСПОДІВАНІ ПЕРЕМОЖЦІ

69-й Каннський фестиваль, який до відкриття приємно вразив публіку численними несподіванками та списком «зіркового десанту», буквально до офіційної церемонії закриття тримав інтригу. Упродовж усіх 12 діб букмекери приймали ставки на переможців. Кінокритики та журналісти щодня обговорювали переваги тієї чи іншої картини. Навіть за кілька годин до оголошення рішення міжнародного журі кінокритики, глядачі та дистриб'ютори називали трьох претендентів на «Золоту пальмову гілку». Зокрема, у списку явних фаворитів згадували комедію «Тоні Ердманн» (Toni Erdmann, Німеччина) німкені Марен Аде, жіночу драму «Джульєтта» (Julieta, Іспанія) іспанського майстра Педро Альмодовара та фільм «Вона» (Elle, Франція-Німеччина-Бельгія) режисера Пола Верховена. 

У числі інших букмекери приймали ставки на трилер про привидів Олів'є Ассаяса «Персональний покупець» (Personal Shopper, Франція), на драму «Водолій» (Aquarius, Бразилія) режисера Клебера Мендонса Філью, філософську трагікомедію «Патерсон» (США) Джима Джармуша та сімейну драму «Сьєрра Невада» (Румунія) Крісті Пую. Одні кінокритики робили свої висновки, зважаючи на склад журі, до якого цього року увійшли чотири професійні актори і чия суб'єктивна оцінка могла будуватися саме на грі колег в об'єктиві камер, інші довірилися професійній інтуїції.

Найбільшим фіаско Канн критики майже одноголосно називали фільм американського режисера Шона Пенна «Остання особа» (The Last Face, США). Навіть гра мегазірок Хав'єра Бардема та Шарліз Терон на врятували цю мелодраму від провалу.

Та попри прагматичні прогнози й розжарені емоції, вибір міжнародного журі став неочікуваним. До списку призерів потрапили фільми, більшість з яких відверто вважалися аутсайдерами і не входили в число фаворитів преси. Головний приз 69-го Каннського кінофестивалю - Золоту пальмову гілку - отримала соціальна драма «Я, Деніел Блейк»  (I, Daniel Blake, Велика Британія - Франція) британського режисера Кена Лоуча.

Фото: Кіно-театр.ru

«Це був один із найкращих досвідів у моєму житті», - сказав Джордж Міллер на сцені Палацу фестивалів, додавши, що переможець є абсолютним. «Цей фільм бринів у вашій душі, у вашому серці, незалежно від того, де ви знаходитесь», - сказав він пізніше під час прес-конференції.

Сам автор, якому в червні виповнюється 80 років, філософськи зауважив, що його картина - «це світ, в якому живуть нині люди, світ небезпечний». «План жорсткої економії, яким керують ідеї, що ми називаємо неоліберальними і які можуть привести нас до катастрофи. Ці неоліберальні методи привели до злиднів мільйони людей», - сказав він, додавши, що «надія ще лишається», і він є одним із представників кіно, які висловлюють за його допомогою протест небезпечним ідеям. Власне фільм розповідає історію про долю «маленької людини», якій після серцевого нападу заборонили працювати. Опинившись у важкій життєвій ситуації, зіткнувшись з байдужістю державної машини, кіногерой спробував з гідністю продовжити жити.

 Фото: ert.gr

Кен Лоуч таким чином став сьомим режисером, чий талант оцінений двома «Золотими пальмовими гілками». Свою попередню найвищу нагороду Канн він отримав у 2006 році за фільм «Вітер, що колише верес». До цього лише шість режисерів отримували «Золоту пальмову гілку» двічі. Серед них Френсіс Форд Коппола, Білль Огюст, брати Дарденн, Емір Кустуріца та Міхаель Ханеке.

Другий за значенням приз фестивалю, Гран-прі, другий рік поспіль отримує канадський молодий режисер Ксав'є Долан. У цьому році він представив на конкурсі драму «Це всього лише кінець світу» (Juste la fin du monde, Канада-Франція), яка отримала різні оцінки журналістів. У фільмі блискуче зіграла плеяда іменитих акторів Венсан Кассель, Маріон Котіяр, Леа Сейду, Гаспар Ульель та Наталі Бай.

Приз журі отримала режисер, яка представляє покоління молодих режисерів, і чия міжнародна популярність розпочалася в Каннах: британка Андреа Арнольд з фільмом «Американський мед» (American Honey, Велика Британія - США). Судячи з усього, її першому американському проекту, у якому головну роль зіграв скандальний американець Шайа ЛаБаф, вдалося розвіяти чоловічу упередженість Канн. Кінофестивалю часто закидали неналежну увагу до жінок-режисерів. Згадаємо, що фестиваль у Каннах відзначився чотирма жінками лише у 2011 році, але жодна з них не була запрошена до участі в «основному конкурсі» наступного року. Після того лише по дві жінки періодично включалися до участі в кіноперегонах. Тому цього року організатори згадали про гендерну рівність і запросили до участі в «Основному конкурсі» три жіночі роботи, одна з яких і отримала приз журі за кращу режисуру. 

Кращих режисерів у Каннах цього року виявилося двоє, журі поділило нагороду між румунським колишнім золотим призером Крістіаном Мунджіу за його нову роботу «Бакалавріат» (Bacalaureat, Румунія) і французьким каннським завсідником Олів'є Ассайяс за його фільм «Персональний покупець» (Personal Shopper, Франція).

Шахаб Хосейні / Фото: Укрінформ

Приз за кращий сценарій був відданий іранцю Асгару Фархаді за фільм під назвою «Комівояжер». Виконавець головної ролі в цій картині, Шахаб Хосейні був відзначений призом за кращу чоловічу роль, а кращою актрисою стала Жаклін Хосе, виконавиця головної ролі у філіппінському фільмі Брійянте Мендоси «Ma' Rosa» (Філіппіни).

Жаклін Хосе / Фото: Укрінформ

Почесна Золота пальмова гілка була вручена Жан-П'єру Лео, він став п'ятим актором в історії фестивалю, який удостоївся цієї нагороди.

Свято кіно завершилося. Поки в оргкомітеті фестивалю підраховують статистику, дистриб'ютори вже розписують графіки кінопоказів, журналісти згадують переможців, нагадаємо, що Золота пальмова гілка не є обов'язковою гарантією комерційного успіху. Минулорічний фільм-переможець «Діпан» французького режисера Жака Одіарау у його рідній країні прийшло переглянути лише 662 тис. глядачів у Франції. На переможця 2014 року стрічку «Зимовий сон» турецького режисера Нурі Більге Джейлана прийшло ще менше, лише трохи більше 360 тис. французів. І лише мелодраму французького режисера Абделатіфа Кешиша «Життя Адель» (переможця Каннського фестивалю - 2013 року) подивилися на широкому екрані більше 1 млн французів. Проте можна з упевненістю сказати, що не єдиними грішми вимірюється світ кіно. І це вкотре доводять пристрасті довкола Каннського фестивалю. А підготовка до його наступного ювілейного 70-го випуску розпочалася одразу після того, як опустили завісу цьогорічного.

Роман Сущенко, Париж. 

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-