У Театрі імені Франка діє український режим - тут мусиш розмовляти рідною мовою. Але ж так має бути у всіх установах - інститутах, офісах, будь-де!
- Наче й так. Але Кабінет міністрів різний. І коли ми даємо послаблення (щодо мови – ред.) тому ж Авакову, то чому маємо вимагати дотримання усіх правил і норм іншими керівниками? От тому то вся система МВС України просякнута зовсім іншими настроями. І так само всюди. От приміром, приходиш у будь-яку київську школу, а там вчителі - не відстоюють позицію української державності. І діти, які приходять в школу, не потрапляють на українську територію свідомості. А от у нашому Театрі імені Франка діє український режим - тут мусиш розмовляти рідною мовою. А виходиш за територію - говори, як хочеш. Але ж так має бути у всіх установах - інститутах, офісах, будь-де! А у нас видумали нову тезу: «Єдина країна - единая страна». Це ж наче списано з лозунгу «Единая Россия»! І нам це ліплять на голову, а ми з цим погоджуємося. Доходило до того, що львів'яни весь день розмовляли російською мовою - і на радіо, і на вулицях, аби показати, що у нас об'єднана країна. Не можна таких речей робити. Дурість величезна! Потрібно триматися свого за будь-яких обставин.
- Про «єдину країну»… А чи потрібні нині вибори на Сході в зоні бойових дій? Чи краще, як дехто каже, взагалі позбутися цих територій і будувати європейську Україну без них?
- Цю проблему з Донбасом нам затягнуло на шию керівництво нашої держави. Спочатку казали одне, потім втягнулися в Мінські угоди, і тепер все вже до дурості доходить. Ми втягнені в переговорний процес, який нам абсолютно невигідний. Тож тепер потрібно чесно заявляти свої претензії, незважаючи на позицію Росії чи Євросоюзу. І робити своє! Бо виходить, що ми танцюємо під дудку сусіда. Але навіть тварини захищають свою територію. А українці втратили свої величезні території вже давно…