27 листопада. Пам’ятні дати
Згідно з переказами, апостол Пилип був розіп’ятий головою вниз на хресті гонителями християн. З цим Христовим апостолом пов’язаний і Пилипів (інші назви: Різдвяний, Пилипівка) піст – один з чотирьох так званих «довгих» постів церковного року (інші три: перед Великоднем, перед святом Петра і Павла та перед святом Успіння Пресвятої Богородиці). Пилипівський піст починається після дня пам’яті апостола Христового Пилипа – 28 листопада, але, так як сьогодні п’ятниця, традиційно пісний день за церковним уставом, то й піст, можна вважати, розпочинається відсьогодні. Пилипівський піст триває 40 днів до самого Різдва Христового 7 січня. Вперше його запроваджено у Франції, відтак в Італії, потім у Візантії, звідки прийшов в Україну і в усю Східну Європу. Піст цей не такий суворий, як передпасхальний. Утримуватися треба від м’ясного, молока та яєць. Дозволяється риба й олія. Але, передусім, треба постувати духовно, утримуючись від усякого зла – ділом, словом і думкою. Адже, як казали наші пращури, буває так, що «…Карасика з’їсть, а людиною закусить». Християнин у ці дні має посилено молитися за живих і упокоєнних, за рідних, близьких, за Вітчизну, за мир і злагоду, за пророків, апостолів, мучеників, преподобних і за …ворогів. Цікаві спостереження про дотримання посту українськими козаками залишив нам Гійом Левассер де Боплан, який у ХVII столітті подорожував Україною: «Вони (козаки) дуже шанують святкові дні й дотримуються постів, які в них тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м’яса. Вони настільки вперті в дотриманні цієї формальності, що переконують себе, ніби порятунок їхньої душі залежить від зміни їжі». У давнину, напередодні Різдвяного посту, українці готували смачну обрядову вечерю – борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажили м’ясо, зокрема птицю. За звичаєм, до батьків приходили вечеряти дочки з зятями, котрі недавно побралися, а також запрошували кумів та одиноких сельчан. Залишки від вечері відносили бідним людям. На заговини дівчата й хлопці організовували вечірку-складчину. На такі сходчини збиралися й сімейні родини. З цього дня жінки починали прясти кужіль на полотно. Громада, а особливо діти, жили ці 40 днів у передчутті чуда Хрестового Різдва.
Події дня:
130 років тому (1880) оперою Дж. Россіні «Семіраміда» в Римі був урочисто відкритий оперний театр «Констанці» (до 1946 року Королівський оперний театр). Нині – Римська опера. У цьому славетному театрі пройшли світові прем’єри опери «Тоска» Джакомо Пуччіні (1900), опер Масканьї «Сільська честь» (1890), «Ірис» (1898), «Маски» (1901). На сцені театру виступали видатні співаки Джамма Беллінчоні, Антоніо Котоньї, Роберто Станьо (XIX ст.); Алессандро Бончі, Амеліта Галлі-Курчі, Беньяміно Джильї, Енріко Карузо, Тіто Скіпа (XX ст.). Серед головних диригентів театру – Марінуцці, Тулліо Серафін, Сантіні, Бруно Бартолетті. Нині Римська опера знаходиться у скрутному фінансовому становищі й переживає не найкращі свої часи. Було суттєво скорочено фінансування з боку держави, декілька разів поспіль відбувалась зміна керівництва закладу, відбулись масові звільнення як технічного так, і творчого персоналу, а ті, хто залишився, влаштовували страйки. У жовтні минулого року директор театру Карло Фуортес оголосив про те, що надалі театр буде наймати артистів на умовах аутсорсинга.
115 років тому (1895) шведський інженер і підприємець, винахідник динаміту і разом з тим палкий пацифіст Альфред Нобель підписав заповіт про заснування міжнародних премій, які щорічно присуджуються з процентів на його капітал (Нобелівські премії). Нобель виділив у призовий фонд 94% свого спадку. На момент смерті підприємця розмір премії складав понад 31 млн шведських крон. Нині капітал Фонду Нобелівських премій оцінюється приблизно в 500 млн доларів США. Перші премії були присуджені в 1901 році. Загалом на сьогодні Нобелівська премія присуджувалась 567 разів. Усього лауреатами стали 860 людей і 22 організації. З 1901 року Нобелівська премія не присуджувалась 49 разів. Переважна більшість не присуджених премій припадає на роки Першої (1914-1918) та Другої (1939-1945) світових воєн. Нобелівські премії з фізики найчастіше присуджувались за відкриття в царині фізики елементарних частинок, з хімії – за відкриття в біохімії, з медицини – в генетиці, з економіки – в макроекономіці, і з літератури – за прозу. Найбільше нобелівських лауреатів у США (257). На другому місті – Велика Британія (93), на третьому – Німеччина (80). Наймолодшим нобелівським лауреатом на сьогодні є Малала Юсуфзай, яка отримала Премію миру в 17 років. Найстаршим став 90-річний Леонід Гурвич, який отримав Нобелівську премію з економіки в 2007 році. Жінки отримували премії 47 разів. І лише одна з них – Марія Кюрі – отримала її двічі: спочатку з фізики, а потім – з хімії. Бували в історії Нобелівки і відмови. Але лише двічі: французький письменник Жан-Поль Сартр відмовився від премії з літератури в 1964 році через те, що взагалі не визнавав жодних офіційних нагород. А в’єтнамський політик Ле Дик Тхо відмовився від Премії миру в 1973 році, заявивши, що не прийматиме її через ситуацію в країні. Були відмови і з примусу. Гітлер заборонив прийняти премію трьом ученим: хіміку Ріхарду Куну, біохіміку Адольфу Бутенандту і бактеріологу Герхарду Домагку. Згодом вони одержали свої медалі та дипломи, але не гроші. Радянський поет і прозаїк Борис Пастернак спочатку погодився прийняти премію, але невдовзі під тиском влади змушений був відмовитися.
Ювілеї дня:
152 роки від дня народження Ольги Юліанівни Кобилянської (1863-1942), видатної української письменниці. У 1927 році з нагоди 40-річчя літературної праці Кобилянської уряд Радянської України призначив їй пенсію. Кобилянська прийняла й подякувала за увагу. Що їй залишалося? Вона хворіла й жила у племінниці, яка її доглядала. Влада одразу ж назвала її «буковинською горлицею», «радянською письменницею» хоча, за великим рахунком, Кобилянська нічого не писала. Геніальна «Земля» була написана у 1902, вишукані за стилем, чудові новели – з 1893 по 1917… Суть творчості Ольги Кобилянської найкраще визначив Василь Стефаник: «Ви вмієте писати так, що прочитавши Вашу робітку, в мене очі добріють, як у дитини. Всі вістря, що могли б ранити людей, Ви ховаєте в себе…» Між Ольгою Кобилянською і Василем Стефаником були щирі, теплі взаємини. Можна сказати, що це було навіть щось більше за приятелювання. Вони не раз зустрічалися, багато років листувалися. Їхнє дивовижне листування, сповнене надзвичайної глибини й експресії, схоже на змагання двох митців, рівновеликих за силою творчого обдарування. Але з одруженням у 1904 році Василя Стефаника з Ольгою Гаморак листування між митцями припинилося. Коханням усього життя Ольги Кобилянської був Осип Маковей – письменник і головний редактор чернівецької газети «Буковина». Кобилянська сама запропонувала йому побратися, але Маковею забракло відваги. Він навіть не сказав рішучого «ні», але невдовзі взяв та й одружився на місцевій міщаночці. Кобилянська була у розпачі. Однією з небагатьох, хто знав про її душевну драму і палко підтримував у нещасті – була Леся Українка. Їх поєднувала щира кількарічна дружба. Товаришки називали одна одну не інакше як «любий хтосічок», «чорненький хтось» (Кобилянська), «біленький хтось» (Українка). Прикметно, що подібні пестливі звертання більше ні на кого іншого не поширювалися. Панна Ольга та пані Леся не були сентиментальними «баришнями» (радше навпаки) і жодним чином не вітали «сюсюкань».
97 років від дня народження Бориса Євгеновича Патона (1918), українського науковця у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів. Народився Борис Патон в Києві в сім'ї вченого Євгена Оскаровича Патона (1870-1953), колишнього директора і засновника Інституту електрозварювання. Був членом Президії АН СРСР (1963-1991), академік АН СРСР (1962; з 1992 - РАН), є членом цілого ряду зарубіжних наукових організацій. Академію наук України Патон очолює більше половини часу її існування - ще з 1962 року. 16 квітня 2015 року був знову обраний президентом Національної академії наук України.
75 років від дня народження Брюса Лі (1940-1973), гонконгського і американського кіноактора, режисера, сценариста, продюсера, популяризатора і реформатора в галузі китайських бойових мистецтв. Майстер кунг-фу і винахідник власного напрямку в бойових мистецтвах. Один з найвпливовіших митців бойового жанру ХХ сторіччя. У кіно почав зніматися з дитинства, загалом зіграв у 36 кінокартинах. Він чудово володів своїм тілом, хоча й не був наділений від природи міцним здоров’ям. Йому вдалося розвинути в собі надзвичайну швидкість та координацію рухів. Брюс став легендою бойових мистецтв – багато бійців часто наслідували його в кіно і на телебаченні. Про життя і творчість актора знято майже 30 фільмів. У Брюса Лі є Зірка на Алеї слави на Голлівудському бульварі та пам’ятник на набережній Вікторії у Гонконгзі. А ще – мільйони шанувальників його творчості й таланту, попри те, що митця давно немає на світі.
75 років від дня народження Богдана Миколайовича Козака (1940), українського актора і режисера. Актор Львівського національного театру імені Марії Заньковецької. Академік Академії мистецтв України. Професор, декан факультету культури і мистецтв Львівського національного університету імені Івана Франка. Належить до грона тих заньківчан, які своєю сценічною творчістю формують стиль театру. Понад 100 ролей у його доробку засвідчують широкий діапазон творчих спроможностей у виставах як національної, так і перекладної світової драматургії. Серед зіграних ним ролей – Брянський («Прапороносці» О.Гончара), Моцарт («Моцарт і Сальєрі» О.Пушкіна), Тартюф («Тартюф» Ж.Б.Мольєра), Микола («Украдене щастя» І.Франка), Возний («Наталка Полтавка» І.Котляревського), Яго, Макбет, Полоній («Отелло», «Макбет», «Гамлет» В.Шекспіра), Пілат («Ісус, Син Бога живого» В.Босовича), Петро І («Павло Полуботок» О.Буревія), Меценат («Оргія» Лесі Українки).
Роковини смерті:
120 років з дня смерті Александра Дюма (Дюма-син; 1824-1895), французького письменника, драматурга. Найвідоміший твір письменника – роман «Дама з камеліями», на основі якого була написана однойменна драма (на її сюжет Дж. Верді у 1853 році написав оперу «Травіата»).
60 років з дня смерті Артюра Онеґґера (1892-1955), відомого французького композитора швейцарського походження. Автор балетів, оркестрових творів, симфоній, драматичних ораторій. Ім’я композитора має консерваторія у Гаврі (батьківщина Онеґґера); а його портрет зображено на банкноті 20 швейцарських франків.
Торік пішла з життя Філліс Дороті Джеймс (або Пі Ді Джеймс; 1920-2014), найстаріша британська письменниця, знаменита авторка детективних романів, перекладених майже всіма європейськими мовами. Ще за життя її називали королевою британського детективу. Свій останній роман «Смерть приходить у Темберлі» вона написала у 90 років. Чимало критиків зазначало, що її романи не поступаються творам сучасним букерівських лауреатів. «Я люблю в романі структуру, а детектив, мабуть, найструктурованіший жанр популярної літератури. Також мене завжди захоплювала смерть; навіть у дитинстві я відчувала крихкість людського життя… Що означає для мене бути письменницею? Це означає важку працю і усвідомлення величезної привілейованості», - зауважила письменниця в одному з останніх інтерв’ю.
