Атака на кремль, або Що означають щоденні удари дронів й ракет на зустрічних курсах
Безумовно подія дня і навіть більше: у Мережі з'явилися відео нібито «атаки українських безпілотників» на будівлю Сенату в кремлі. У пресслужбі президента рф це назвали “замахом на путіна” і пригрозили “заходами у відповідь”. Процитуємо мовою оригіналу: «Действия киевского режима расцениваются как спланированная террористическая акция и покушение на президента. (…) российская сторона оставляет за собой право принять ответные меры».
Що каже Україна?
У пресслужбі президента відповіли, що не мають інформації про «нічні атаки на кремль» і назвали їх "нагнітанням ситуації": “Усі наявні сили та засоби Україна спрямовує на звільнення власних територій, а не на атаку чужих. Окремо дивують формулювання держави-терориста. Теракт - це зруйновані під'їзди будинків у Дніпрі та Умані, або ракета, запущена у людей, які намагались евакуюватися на вокзалі у Краматорську і багато інших трагедій. А те, що відбулося у москві, вочевидь, нагнітання ситуації перед 9 травня, очікуваний прийом від наших супротивників".
Радник голови офісу президента Михайло Подоляк: “Поява невідомих безпілотних апаратів на енергетичних об'єктах чи на території кремля можуть свідчити виключно про підпільну роботу місцевих сил спротиву”
Що з цього приводу думаємо ми? Щонайперше — палаючий кремль це дійсно красиво. Але все ж закрадається підозра, що це монтаж. Чому? Ну, бо вибух якийсь непереконливий і вогонь — теж. І одразу — все воно звалюється з купола донизу. І спалах — над куполом, а прапор залишився...
Втім, припустимо, що це не монтаж? Ще раз: офіційно Україна заперечує свою причетність. Тоді — це зробила ж сама рф? Такий собі «легкий вибух» з розрахунком на відсутність серйозних пошкоджень. Навіщо? Як мінімум є два приводи: перший — не проводити парад 9 травня; другий - виправдовувати в ЗМІ нові злочини проти України. Або і перший, і другий приводи одночасно.
Як з’ясувалося — в експертів схоже бачення цього інциденту.
Обстріляв кремль сам путін?
“Роками, висвітлюючи російський ВПК, я писав, що його можливості багаторазово перебільшені, а характеристики озброєння, що випускається, завищені, зокрема й засобів ППО. Особливо, умовно сучасних засобів. Але і це ще не все. Над росією ніколи не було надійно закритого повітряного простору. Здебільшого засоби ППО імітували ешелонований захист уздовж кордону з країнами НАТО, а так само також над москвою і санкт-петербургом. Але саме, імітували, а не гарантували ”, - коментує військовий оглядач групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
Зараз росія звинувачує Україну в ударі БПЛА по кремлю. Але, російські офіційні особи не надали жодного доказу, що це український БПЛА.
“Але навіть, якщо припустити, що це так, український дрон безперешкодно подолав сотні кілометрів до москви… Тобто, сотні кілометрів крізь ешелоновану ППО як ніж крізь масло і про це росія заявляє на весь світ? Знаєте як це називається? Дискредитація російської армії”, - пререконує експерт.
Такого репутаційного удару росія не зазнавала вже давно. Може, Матіас Руст, який 1987 року сів на своїй «Сесні» прямо на Красній площі, вчинив щось подібне.
“Ракетний крейсер Москва на дні Чорного моря відчуває нікчемність. Але в чому сенс такого удару? Припустимо, якщо Україна завдала цього удару, то які профіти, окрім демонстрації того, що ми це можемо зробити, підкреслення імпотенції російської ППО, що і так уже давно відомо, і психологічного ефекту? Та, власне, більше ніяких”, - стверджує пан Коваленко.
З іншого боку, росія за допомогою цього удару може виправдовувати свої воєнні злочини – і ті, що скоєні, і ті, що готується вчинити: “Отже, виходить, путін сам обстріляв кремль?”
А це — міркування колишнього співробітника СБУ Івана Ступака, який аналізує згадану заяву пресслужби путіна: “По-перше, неможливо організувати на когось замах, особливо якщо це відбувається вночі, у неробочий час і особливо якщо цей хтось у кремлі не перебував. По-друге, фото уламків БПЛА так і не показали, але менше ніж за добу після атаки винуватцем Україну все ж призначили. По-третє, де ж ешелоновані системи ППО навколо москви - миші з'їли? По-четверте, ймовірно, у рф просто не знали, під яким слушним приводом скасувати парад на 9 травня, тому й розіграли приліт БПЛА саме у флагшток на Красній площі”.
Наразі все це схоже на не дуже дорогу «ватяну постановку».
Між тим, Мережею почали активно ширитися повідомлення: “Уночі рф може завдати ракетних ударів по цілій низці адміністративних будівель у Києві. (...) Уперше може бути застосовано ядерну зброю”. Джерело — сайт Гулагу.нет, який експерти називають “тим ще інформаційним смітником”.
Коваленко: “У росії немає можливості нанесення по Україні ракетного удару, який можна було б порівняти з 24.02.22. Це зумовлено не тільки відсутністю такої кількості ракет, а й необхідної кількості носіїв для настільки масштабного одноразового пуску. Що до ядерного удару... Процес віддачі наказу про застосування ядерної зброї та його виконання - це багаторівневе, бюрократичне пекло, що займає доволі довгий проміжок часу із задіянням служб і ресурсів, які перебувають під цілодобовим наглядом розвідок наших партнерів. Виходить, що джерело Гулагу.нет про все це дізналося, а наші міжнародні партнери ні слухом ні духом? Не смішіть”.
А взагалі, якщо продовжувати цю тему... Ви помітили, що тепер не лише вони б’ють по нас ракетами і дронами, але й ми б’ємо по них. І відбувається це зараз ледве не щодня? Лише за останні шість діб багато разів цвіла пишним цвітом "бавовна" у курській, брянській, ленінградській, московській, бєлгородській областях, краснодарському краї, в окупованому Криму... Про що все це свідчить?
Обмін ударами на зустрічних курсах, новий етап війни?
“Очевидно, за рік росія втратила основну перевагу “каральної операції”, себто, що війна має відбуватись виключно на території жертви агресії. Тепер усе частіше "бавовнить" не тільки на Дніпропетровщині, Харківщині, Херсонщини чи Криму, а й на Бєлгородщині, Брянщині, Ростовщині. Така логіка війни — нема окремих визначених районів військових дій і зон табу, є передній край, оперативний і стратегічний тили. Усі вони є законними воєнними цілями. Загарбницька "спеціальна воєнна операція" закінчилася, не розпочавшись”, - коментує “Укрінформу” керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук.
Йде визвольна війна. Українці це розуміють. росіянам з цим ще важко змиритись (ну, "бавовна" їм у поміч).
“Очевидно, важко це усвідомити і деяким світовим силам, навіть нашим партнерам — бо тоді б у резолюціях і заявах ми б не почули про "українську кризу"... Але процес прийняття реальності триває”, - переконує експерт.
Пригадайте, як ще зовсім недавно нашим партнерам було важко вимовити, що ЗСУ мають законне право наносити удари по російським окупаційним військам в Криму, а ще важче заявити, що українці мають право, захищаючись, нищити загарбників на їх території.
“Втім, процес зрушень в усвідомленні необхідності таких дій триває. Можливо, це можна назвати "новим етапом" війни”, - каже пан Лакійчук.
Іван Ступак наголошує на тому, що військово-політичне керівництво України не спростовує, але й офіційно не підтверджує, що удари по ворожих об’єктах, які знаходяться російській території чи території, яка на сьогодні тимчасово окупована — це справа рук ЗСУ. Втім, хто б це не робив — українські диверсанти, проукраїнськи налаштовані громадяни рф тощо — маємо позитивні результати або, як зараз модно казати, профіт. Але про це згодом...
“Запитуєте, чи є це новим етапом війни? Теоретично, так справді можна сказати. Протягом кількох останніх місяців з’являлися повідомлення про одиничні випадки падінння безпілотників десь у Підмосков’ї, у Тульській, Саратовській областях…. І все це можна розцінити, як пристрілку, тестування місцевості, дислокації ворожої ППО, засобів радіоелектронної боротьби...” - розповідає пан Ступак.
Зрештою, в такий спосіб проводилися ще й випробування повітряних апаратів, приміром, аби підтвердити їх заявлені ТТХ, зрозуміти скільки палива вони “зжеруть” під час польоту з точки “А” в точку “Б”, та чи долетять узагалі.
“Одна справа “ганяти” дрони на полігоні, й зовсім інша — над територією держави-окупанта”, - додав він.
Нинішня активність, за його словами, пояснюється тим, що апарати вже «протестили».
“По території рф уже пішли масовані удари — від 5-ти на день і більше. Раніше такого не було. Так, щось ворог зіб’є, але щось таки влучить у ціль. Хто б це не робив, але, гадаю, це підготовка до «української весняної посівної кампанії» (так експерт жартома називає контрнаступ ЗСУ, - Ред.)”, - стверджує Іван Ступак.
Чи можна порівняти цілі та результати цих атак – наших і їхніх?
То що ми бачимо уже кілька днів? Хтось запускає дрони (і не тільки), які влучають в російські об’єкти високої вартості. Наприклад, в Бєлгороді підірвали колії - поїзд з нафтопродуктами і пиломатеріалами зійшов з рейок. Далі — вибух резервуарів з паливом у Козачій бухті (окупований Крим) та в порту Тамані (Краснодарський край).
“У ворога в Криму проблеми з виходом з бази, а відтак – і зі спроможністю запускати ракети по нашій території. Щодо вибухів на залізниці... До якогось військового з’єднання окупантів не поступить паливо — танки, БМП, БТРи не зрушать з місця. Те ж саме по літаках і гелікоптерах. Звісно, якісь резерви ворог накопичив, але тоді умовний винищувач замість п’яти годин перебуватиме в небі лише дві, а отже - усі заплановані завдання виконати не зможе”.
Не забуваймо про ворожі комплекси РЕБ, їм теж потрібне паливо - там же генератори.
“Не заправиш ці машини — вони не поставлять радіоелектронні перешкоди. А нема перешкоди — наші дрони злітають: одні скидають вибухівку на голови окупантів, інші — наводять арту й так далі. Отже, чим більше таких — тим менше ворог здатен чинити супротив під час контрнаступу ЗСУ”.
Що стосується ворога, то крім атак по цивільних містах...
“Ворог намагається вирахувати місця дислокації наших військ перед контрнаступом... Зазвичай б’ють туди, де нічого немає. Але буває й так, що влучають. І стається це нерідко через зраду, ворогу допомагають навідники. Не виключаю, що приліт ракет у Павлоград та Кропивницький — де вразили нафтобазу і хімічне підприємство — з цієї ж опери. Треба посилити роботу правоохоронних органів для “вилову” коригувальників”, - наголошує пан Ступак.
На думку Павла Лакійчука, характер та інтенсивність повітряних ударів противника свідчить, що росіянці мають відчутний брак боєприпасів. Тож вимушені переходити від тактики "накидай більше і ширше, «авось» щось попаде" - до більш прорахолваних ударів. Втім, стратегія ворога на змінилася, а, швидше, зазнала корекції.
“Можна виділити чотири основні цілі повітряних нападів. Перша — стара - "закошмарити" цивільних українців, змусити їх прийняти умови ворога, капітуляцію, тобто. Звідси удари по цивільній інфраструктурі і житловій забудові. Друга - теж не нова. Масована зимова атака на енергетичну інфраструктуру України захлинулась. Але втрати наш паливно-енергетичний комплекс отримав надважкі. Зараз усе працює в надзвичайному режимі. Тож не дати відновитись - друга мета противника”, - перелічує керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
Третя ціль — військова. Ворог намагається послабити наш наступальний потенціал. А тому — шукає логістичні вузли, склади ПММ і боєприпасів, скупчення техніки.
“Чи знайде — хтозна. Але бомбитиме туди, де, на його думку, вони можуть бути”.
Четверта — теж військова, тактична.
“Ми ледве змогли наростити систему ППО над нашими містами і критичними інфраструктурними об'єктами. Але контрнаступ вимагає "поділитись" засобами протиповітряної оборони з військами. Без цього ніяк. А значить можуть виникнути шпарини в нашій системі ППО. От їх орки й вишукують. Запобігти цьому можна тільки посилюючи протиповітряну оборону”, - наголошує Павло Лакійчук.
Захистити стратегічні об’єкти: наскільки нам це вдається?
Павло Лакійчук акцентує, що захист стратегічних об'єктів, критичної інфраструктури — це не тільки робота ППО/ПРО: “Це і стратегічне маскування, і радіоелектронне придушення ударних засобів противника, і, зрештою, ефективна робота розвідки з виявлення цілей і задумів противника”.
За його словами, наші військові з цим справляються досить успішно.
“Не на сто відсотків, але вижимають з людей і техніки усе на що вони здатні. Незважаючи ні на що, ворог серйозних успіхів не має - і це головне: він не зміг ані порушити нашу систему управління, ані знайти і уразити наші резерви, ані знекровити систему логістики. Але розслаблятися не можна - ворог досі сильний і підступний”, - застерігає військовий експерт.
Іван Ступак також наголошує, що наша ППО тепер набагато сильніша, ніж була 24 лютого 2022-го.
“Якщо вони не змогли нас пробити тоді, то зараз у них тим паче нічого не вийде. Так, з 23 ракет ми збиваємо не всі, а 21. Тобто 2 долітають, наслідки є, як от нещодавно в Умані та Дніпрі. Однак жодна ППО не здатна захистити на 100%. Та ми поступово наближаємося до ідеалу. Ледь не щомісяця, під час чергової зустрічі у форматі «Рамштайн», наші партнери оголошують про передачу Україні наступних систем ППО. Уже прибули комплекси Patriot і SAMP/T, можемо тепер збивати “балістику”. Давайте не будемо забувати й про те, що наша контррозвідка постійно вводить противника в оману”, - каже він.
Експерт навів простий приклад: “свої люди” в українських спецслужбах виходять на контакт зі спецслужбами російськими й пропонують за винагороду надати їм координати місця дислокації, приміром, HIMARS. А насправді — «згодовують» ворогу порожні склади, попередньо «облаштовані» якимось непотребом, ящиками, в яких нічого немає, надувними HIMARS тощо.
«І ворог на це “клює”. Таким чином нам вдається частину ракет перенаправити з цивільних об’єктів, об’єктів стратегічної, військової інфраструктури — на так звані “хибні об’єкти”. І це я вже не говорю про переміщення військових вантажів. За понад рік ми так навчилися все це “добро” маскувати, що й не здогадаєшся, що насправді їде тобі назустріч”, - підсумував Іван Ступак.
Мирослав Ліскович. Київ
