Битва за Держдеп: хто може змінити Керрі?

Аналітика 01.12.2016 12:29 1154

Остаточна кандидатура держсекретаря США - під знаком питання. Проте у списку "фіналістів" для України немає найгірших варіантів

Обраний президент США Дональд Трамп у властивій йому манері колишнього ведучого телешоу закрутив справжній драматичний сюжет з обранням держсекретаря США - з інтригами, зміною "декорацій" та невідомим фіналом. Ця людина в його команді, яка прийде на зміну Джону Керрі, відповідатиме за весь напрям зовнішньої політики США, що завжди перебуває в центрі уваги цілого світу. Спробуємо розібратися, чому ця посада все ще залишається вільною, та який вибір належить зробити Трампу для того, щоб задовольнити всіх: найближче оточення, республіканське керівництво, Конгрес та впливових союзників Америки за кордоном.

ПЕРШІ КАНДИДАТИ

На позицію керівника Держдепу називалося багато прізвищ. Спочатку це були екс-спікер Палати представників Ньют Гінгріч, колишній посол США в Афганістані Залмай Халілзад та відставний генерал Стенлі Маккрістал, які швидко "відсіялись". Серйозними важковаговиками з досвідом міжнародної практики в цьому списку значилися колишній постпред США при ООН часів Джорджа Бужа Джон Болтон та нинішній голова Комітету Сенату США з питань міжнародних відносин Боб Коркер.

Фото: AP Photo, J. Scott Applewhite

Потім на певному етапі з'явився екс-мер Нью-Йорка Руді Джуліані. Він не стримував себе у відвертих "лояльностях" до Трампа, але мав сумнівний закордонний бізнес. Йдеться про його компанію "Guliani Partners", через яку екс-мер встановив прямі зв'язки з урядом Катару, а також з деякими опозиційними групами в Ірані, які до 2012 року перебували у списку терористичних організацій того ж Держдепу. Тому в команді Трампа з'явилися серйозні побоювання, що кандидатура Джуліані не пройде в Сенаті США, й проти неї виступлять не тільки демократи, але й деякі однопартійці-республіканці.

Руді Джуліані

На цьому етапі радники Трампа звертають його увагу на Мітта Ромні. Екс-кандидат у президенти США від республіканців, суперник Обами на виборах 2012 року, Ромні прославився як один із найбільших критиків мільярдера. Під час виборчої кампанії він називав Трампа "шахраєм", "обманщиком" і "пустомелею", маючи на увазі його популістичні заяви. Навряд чи це подобалось самому Трампу, але його, очевидно, заінтригувала можливість використати досі високу популярність Ромні, його авторитет у партії та серед виборців-республіканців. Крім того, це могло би заспокоїти міжнародних союзників США, які не приховували своєї стурбованості, споглядаючи президентську кампанію мільярдера.

Мітт Ромні

РОЗКОЛ У КОМАНДІ

Виглядає все так, що можливість призначення Мітта Ромні на керівну посаду в Держдепі продовжує імпонувати обраному президенту: він зустрівся з кандидатом двічі, на відміну від інших претендентів. Усередині перехідної команди ця прихильність викликала справжній сплеск невдоволень. Частина найближчих радників Трампа стали активно закликати його навіть не думати про такий вибір. Це вийшло за межі внутрішнього кола й потрапило у ЗМІ, що дуже не сподобалось самому обраному президенту.

Найактивнішою була екс-менеджер кампанії Трампа Келліан Конвей. Вона відкрито штурмувала твіттер, а в період свят до Дня подяки добралася до телебачення, заявляючи про неприпустимість обрання Ромні держсекретарем через сумніви у його лояльності до Трампа. Вона навіть ризикнула заявити, що виборці не зрозуміють такого рішення й можуть сприйняти як зрадництво навіть розгляд Ромні на високу посаду в його кабінеті.

Це розлютило обраного президента, про що розповіли журналістам джерела з його близького оточення. Як зазначалось, частина перехідної команди не зрозуміла Конвей, яка відверто зловживала своєю позицією для просування власних інтересів.

ЗМІ одразу заговорили про розкол у новій адміністрації республіканців, який переріс у справжню "битву на ножах" за пост головного дипломата та засвідчив конфлікт інтересів як всередині команди, так і в її відносинах з керівництвом партії.

МІЖ РОМНІ І ДЖУЛІАНІ

Група "противників нелояльного ставлення" до Трампа, до яких можна умовно віднести Келліан Конвей, а також екс-спікера Ньюта Гінгріча, колишнього губернатора Арканзасу Майка Хакабі та інших, виступили на підтримку кандидатури Руді Джуліані. Натомість і Трамп, і решта його радників добре усвідомлюють, що сумнівні бізнес-зв'язки екс-мера можуть серйозно вплинути на позицію майбутніх рішень держсекретаря, особливо в регіоні Близького Сходу. А ця частина світу залишається однією з найважливіших у зовнішній політиці США. Крім того, Джуліані не має особливого досвіду роботи в зовнішній політиці.

Мітт Ромні, Дональд Трамп

З іншого боку, призначення Мітта Ромні задовольнило би керівників Республіканської партії, з якими команді Трампу доводиться шукати компроміси в подальшій взаємодії між адміністрацією і Конгресом. До того ж, Ромні має гарний послужний список: випускник Стенфорду й Гарварду, певний час він працював місіонером у Франції, був головою оргкомітету зимової Олімпіади в Солт-Лейк Сіті в 2002 році. Важливим залишається і його досвід президентської боротьби - до речі, не тільки в 2012 році, але й у 2008-му, коли він зняв свою кандидатуру на праймеріз на користь Джона Маккейна.

Завадою для прийняття остаточного рішення обраного президента є тільки потужна опозиція частини його близького оточення. Тому на цьому тлі з'являється ще одна кандидатура - генерала Девіда Петреуса, який міг би стати компромісним рішенням. Але і в цьому випадку - не все так просто.

Девід Петреус / Фото: Reuters

Колишній глава ЦРУ, а до цього командувач багатонаціональними силами в Іраку, Центральним командуванням США, а також силами США і НАТО в Афганістані, генерал Петреус міг би гарно вписатися на посаду голови Держдепу. Якби не одне "але". Причиною його відставки з посади керівника ЦРУ був скандал, пов'язаний з електронною поштою його біографа, а заодно й коханки Поли Бродвей. Як з'ясувалося, генерал передав їй доступ до свого мейлу в ЦРУ, де зберігалися, в тому числі, секретні дані. Деякі з грифованих документів знайшли в комп'ютері Бродвей. Згодом Петреус визнав себе винним у несанкціонованому вилученні та зберіганні секретних матеріалів.

Тож, для Трампа навряд чи підходить варіант опального генерала, особливо - враховуючи справу листів Клінтон, на якій мільярдер побудував своє суперництво на перегонах. Йдеться про недбале поводження з державними секретами. Втім зараз все виглядає набагато серйозніше: якщо провина Гілларі так і не була доведена, Петреус зізнався в усьому сам. Тож, навіщо Трампу ставити себе під ризик звинувачення у подвійних стандартах?

ЧОТИРИ ОСТАННІХ КАНДИДАТИ

У середу офіційний представник перехідної команди обраного президента Шон Спайсер заявив про те, що Трамп звузив коло кандидатів на посаду держсекретаря до чотирьох осіб. Він не став називати всього списку, згадавши лиш про Ромні й Джуліані. Тим не менше, американські ЗМІ та політичні оглядачі не стали шукати додаткових інтриг і назвали двох інших претендентів: Петреус і Коркер.

Цікаво те, що всі чотири кандидати категорично засуджують агресію Росії, а деякі з них добре знають Україну та неодноразово висловлювалися на її підтримку. Наприклад, Мітт Ромні під час виборчої кампанії 2012 року був висміяний за те, що, чи не першим, назвав Росію одним із головних геополітичних ворогів Америки. Як виявилось, сміялися даремно.

Екс-мер Нью-Йорка Руді Джуліані надавав поради Віталію Кличку, коли той балотувався на посаду мера Києва, а також неодноразово - вже після виборів. Генерал Девід Петреус, будучи експертом, після вторгнення Росії в Україну кілька разів звертався до адміністрації Обами із закликом посилити увагу на цьому питанні та зрештою озброїти Україну. Й нарешті, сенатор Боб Коркер давно закріпив за собою звання "друга України", був ініціатором "Акту про підтримку свободи України - 2014" та виступав за посилення санкцій проти РФ.

Хто зрештою очолить головне зовнішньополітичного відомство США в наступній адміністрації -сьогодні напевно не знає ніхто, очевидно й сам Трамп. У списку "фіналістів" для України немає найгірших варіантів, але варто врахувати й інший фактор: держсекретар хоч і є потужною фігурою в зовнішній політиці США, однак остаточні рішення приймає сам президент. І тут багато що залежатиме від того, наскільки глава держави прислуховуватиметься до своєї команди.

Ярослав Довгопол, Вашингтон.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-